62.

Рейген склала руки на грудях і окинула співрозмовника зневажливим поглядом.

— Звісно знаю, — мовила вона з легкою насмішкою. — Чергова фанатка Армана. Хоча гадаю, що вона вважає себе його дівчиною. Щоправда, колишньою.

— Що?! То вона в команді Аллана?

— Скоріше вони в її команді — так носяться із цим дівчам.

— І я маю тобі повірити?

— Ну, спитай у Райнома.

— Це цікаво. І що ж думає з цього приводу Арман?

— Ну, запитай його.

— Чудово ж знаєш, що не запитаю. До речі, а не боїшся, що я зараз захочу замість неї спіймати тебе?

— Пф-ф, Дейве, не сміши мене. Ти ж чудово знаєш, що ні в тебе, ні в Райнома не вистачить грошей, щоб оплатити штраф, якщо я раптом не потраплю на чергову фотосессію, або із моїм тілом щось станеться.

— Ну та, тут тобі справді пощастило. Нам ще доведеться потім Алланові й хлопцям доплачувати, щоб забрали тебе назад, — засміявся Дейв, чим явно роздратував Рейген.

— Арман мене кохає, зрозуміло?

— Ага, саме тому в нього з'являється нова дівчина.

— Колишня.

— То й що? Всі чудово знають, що ти ставишся до нього, як до речі. Такий собі улюблений чохол на мобільник.

— А у тебе взагалі нікого немає.

— Ну, це все одно краще, ніж ти.

— А не пішов би ти? — Рейген розлючено розвернулася на підборах і попрямувала подалі від хлопця. Той вже відверто реготав. — Я тобі й так нічого не пропоную, зрозумів?

***

Наступного дня Мейлін трохи затрималася на парах, дописуючи конкурсний твір. Пар сьогодні було напрочуд мало, всього три. Коли дівчина виходила з аудиторії, в коридорі вже було порожньо, студенти розійшлися на наступні заняття. Мейлін вирішила не ризикувати й заздалегідь написала Ернові з проханням її забрати.

«Ерн: Вже майже на місці. Буду за кілька хвилин.

Мейлін: Добре, чекаю.»

Дівчина сховала телефон до кишені і попрямувала у бік свого острівка безпеки, університетського кафетерію. Раптом її увагу привернули знайомі голоси. Мейлін змінила напрямок і підійшла до дверей аудиторії, звідки долинали розмови.

Дівчина обережно зазирнула всередину й побачила Кіра. Він саме в цей момент пригорнув до себе Майлу і поцілував її. Мейлін майже миттєво відсахнулася і поспішила у протилежний бік, тепер точно до кафетерію.

***

— Там Мейлін, — прошепотіла Майла, щойно Кір відсторонився від її губ.

— Що? — хлопець озирнувся, але Мейлін там не побачив. — Де?

— Вона вже пішла, але точно нас бачила. Ерн тебе вб’є, якщо дізнається.

— Наздоженемо?

— Давай.

— Зачекай, я лише наплічник візьму.

Майла швидко попрямувала до рядів сидінь, де залишила свій наплічник. Після цього вони з Кіром вийшли з аудиторії й побігли коридором.

— З чого це Мейлін буде розповідати Ернові про побачене? — запитав хлопець. — Не пригадую, щоб вона колись ганялася за сенсаціями. Вона радше Алланові про це розповість.

— Але ми ж цього теж не хочемо, правда?

Наздогнати Мейлін їм не вдалося. Коли закохана парочка опинилася в десяти метрах від входу, та якраз уже виходила. Кір і Майла прискорилися, але щойно хлопець уже збирався відчинити двері й теж вискочити на вулицю, як кохана смикнула його за руку і зупинила.

— Що таке? — запитав Кір.

Майла мовчки вказала на вікно. Хлопець придивився і побачив Ерна. Мейлін підійшла до нього, і вони разом попрямували до парковки. Кір перевів запитливий погляд на свою дівчину.

— Ну, це довга історія, — зітхнула Майла, опускаючи очі.

— Схоже, сьогодні день несподіванок не лише для Мейлін, так?

Дівчина лише промовчала.

— Добре, ходімо. Дорогою розповісиш, — Кір узяв її за руку, коли автівка Ерна виїхала за територію університету.

Уже за кілька хвилин вони з Майлою сиділи в автомобілі.

— Ерн закоханий у Мейлін, — мовила дівчина. — Давно. Я одразу це помітила, коли приїхала сюди й побачила, як він на неї реагує.

Кір легенько скривився.

— Що? — запитала дівчина.

— Чесно кажучи, мені важко уявити, що Ерн може когось любити. І не можу сказати, що мені подобається, що Мейлін йому довіряє.

— Він її не скривдить. Я можу це гарантувати. До того ж він — не Арман.

— Те, що в нього немає постійної колишньої дівчини, ще нічого не означає.

— Давай не будемо про це сперечатися? Ти не знаєш Ерна так, як знаю я. А я не хочу з тобою сваритися.

— Добре, маєш рацію.

На якийсь момент в автівці запанувала тиша. Майла нервово роздумувала над тим, що сказати братові. А розмови стовідсотково не уникнути. Дівчина обережно подивилася на Кіра.

— Вибач, — мовила вона. — Я трохи нервую через це все.

— Тобі не треба вибачатися, — хлопець усміхнувся і поклав руку на коліно Майли, легенько його стиснувши. — Війни з Діном та його командою я не надто боюся, вона й так триває.

— До речі, — раптом сказала Майла. — Тільки не кажи Мейлін про те, що Ерн у неї закоханий. Він має зізнатися сам.

***

— Все добре? — Ерн трохи стривожено подивився на Мейлін.

На обличчі дівчини застигло величезне здивування. Навіть більше — справжній шок.

— Так, — відповіла Мейлін, все ще перебуваючи в легкій прострації.

«Майла і є та сама дівчина Кіра??? Ну звісно, логічно, що він ховав її від інших хлопців, навіть якщо ті й не знали, що вона — сестра Ерна».

В цілому, як помітила Мейлін, коли Хардмани знаходилися поруч, їхня родинна схожість одразу впадала в око.

«Цікаво, чи знає Ерн? Навряд чи...»