61.

Кір присунувся ближче й ніжно обійняв дівчину за талію.

— Це пов'язано з Ерном, тому не можеш розповісти? — м'яко запитав він.

Майла кивнула, після чого лягла на канапу, поклавши голову хлопцеві на коліна.

— Про Дейва, гадаю, тобі розповіла сама Мейлін? — припустила вона.

— Угу. Його тут тільки для повного комплекту не вистачало, — пирхнув Кір.

— Ммм? — дівчина уважніше на нього подивилась.

— Він же знає багато про наші справи, — пояснив коханий.

— Гм, не думаю, що в такому разі його відсутність щось би змінила, — Майла звела плечима. — Добре, гадаю, на сьогодні з мене досить ваших внутрішніх справ. Може, у щось пограємо?

***

Мейлін поклала молоко до корзинки й попрямувала просто до каси. На самообслугових у цей час черг не було, тож дівчина швидко пробила покупки і вже за кілька хвилин нарешті виходила з супермаркету.

— Ти мазохістка, чи як? — пролунав поруч доволі знайомий голос. Мейлін скривилась, наче від зубного болю, й рушила вперед, подалі від його джерела. — Гей, ти мене чуєш?

Рейген несподівано опинилася просто перед дівчиною. Мейлін лише здивувалася, як та зуміла це зробити на таких височезних підборах.

— Що тобі треба від мене? — якомога байдужішим голосом запитала Мейлін.

У її планах було лише швидко повернутися додому, поки її не помітив хтось із банди Райнома. Хто знає, може, Рейген просто хоче видати Мейлін ворогам Аллана.

— А чого це ти така неґречна? — нахабно запитала Рейген. — Мені здається, ти маєш бути ввічливішою.

— Ґречні люди вітаються спочатку, ввічлива ти наша.

— Та годі тобі, я ж хотіла подружитися.

— Слухай, я тобі не Арман, йому будеш свої казочки розповідати.

— Ревнуєш?

— Дивне питання, — Мейлін обійшла дівчину, ледве стримавши бажання її штовхнути, і попрямувала до виходу з торгового центру, де розташовувався супермаркет.

— Доки я поряд, люди Діна тебе не чіпатимуть, — кинула Рейген, наздоганяючи.

— Вони мене й так не чіпають, — Мейлін прискорила крок, не забуваючи озиратися. Вона увійшла до свого двору, швидко його перетнула й підійшла до дверей під'їзду. — Я тебе в гості не запрошуватиму, якщо що.

— Слухай, я просто хотіла нормально з тобою поговорити. Розумієш, що Арман — дорослий хлопчик. Нічого осо... — голос Рейген потонув у грюкоті дверей.

Мейлін зачинила двері просто в неї перед носом. Потім піднялася на майданчик першого поверху й попрямувала до ліфта.

— Мені вже цікаво, що вона від тебе хоче, — пролунало збоку. Дейв.

Хлопець сидів на підвіконні напівповерху і явно на неї чекав. Мейлін миттєво зреагувала і чимдуж кинулася до ліфта, панічно натискаючи кнопку виклику.

Стулки ліфта розсунулися, і дівчина швидко заскочила всередину, одразу натиснувши кнопку потрібного поверху. Але Дейв уже був поруч і встиг протиснутися до кабіни разом із нею. Ліфт рушив угору. Зрозумівши, що потрапила в пастку, Мейлін позадкувала й уперлася спиною в стіну.

«Ні, треба все ж таки було написати Ернові. Але ж не буду я тепер його смикати через кожен похід у магазин...»

На превеликий подив Мейлін, переслідувач залишився на місці. Він став так, що повністю закрив собою двері, і склав руки на грудях. Дівчина завела руки за спину, ніби шукаючи опори, і непомітно потягнулася до задньої кишені штанів. Герайдезину в неї більше не було. Проте був кишеньковий лак для волосся, який вона спеціально купила в магазині.

— Краще відчепися, — в другій руці дівчина затиснула ключі, які зрадницьки брязнули.

— Ти не встигнеш відчинити двері, Мейлін, погана ідея, — зауважив Дейв.

— Закладемося? — вона усміхнулася.

Кабіна зупинилася на потрібному поверсі, і двері роз'їхалися в боки. Тієї ж миті Мейлін кинулася просто на хлопця, цілячись розпилювачем йому в обличчя. Струмінь лаку екстрафіксації миттєво вирвався з флакона. Дейв устиг закрити очі руками, але Мейлін таки дезорієнтувала його і змогла вискочити з кабіни, добігти до дверей і встромити ключ у замок. Двері ліфта вже почали закриватися, коли хлопець протиснувся крізь них і побіг уперед. Мейлін витягнула з пакета гель для душу і жбурнула його в Дейва. Тоді швидко потягнула на себе дверну ручку і сховалася в квартирі. Клацнув автоматичний замок. Дівчина із силою видихнула й опустилася навпочіпки.

«Оце так адреналін!»

***

Дейв вийшов із під'їзду, штовхнувши двері ліктем, і мало не врізався в Рейген.

— Ого! — тільки й мовив він здивовано. — А ти що тут робиш?

Дівчина оглянула його з ніг до голови, після чого вибухнула сміхом.

— Що, Дейве, винахідлива дівчинка, чи не так? — вочевидь, Рейген уже здогадалася, в чому справа.

— Яка дівчинка? — Дейв хитро усміхнувся. — Про що ти?

— Мені тільки не заливай, — невдоволено пирхнула Рейген. — Якби ти повернувся до Аллана, то я б знала. А так усе очевидно: Райном відправив тебе схопити дівча, але та виявилася занадто спритною й використала підручні засоби. А тобі навіть личить...

Погляд дівчини ковзнув по блискітках на руках Дейва.

— Райном відправив мене схопити дівча? — здивовано запитав Дейв. — Та ні, я в нього сам адресу спитав, бо дуже хотів познайомитися й дізнатися, хто вона така.

— То він тобі не сказав? — питанням на питання відповіла Рейген.

— А ти, ніби, знаєш, хто вона?