Глава 29

        Ерн прийшов пішки. Він пройшов у двір і одразу побачив Хідда. Судячи з незадоволеного виразу обличчя останнього, той теж помітив рятувальника Мейлін.

- От, що ти тут робиш? — роздратовано мовив Райсон.

- А ти? — питанням на питання відповів Ерн, - робити нічого, чи що? Реально думаєш, що Мейлін сьогодні ще кудись збирається?

- Ну, судячи з того, що ти тут, то так. А так, ця дівчина — як дзиґа — вона постійно десь крутиться.

- То що, ти сам підеш, чи провести?

- Тобі пощастило, що я тут один, Ерне.

- Я вже десь це чув.

        Хідд кинув недопалок на землю та розтоптав його ногою. Далі пройшов повз Ерна, навіть не дивлячись у його бік.

- Почекай трохи, - раптом мовив Райсон, - скоро ми і до Діна доберемося. Тоді ми з тобою обов’язково потеревенимо. Але тобі може не сподобатися, Ерне.

- Я завжди тільки радий тобі натовкти, Хідде.

- Але чи вийде у тебе?

- Пф-ф.

- Бувай, Ерне.

        Хлопець таки пішов. Ерн дочекався, доки той вийде з арки, і тільки потім увійшов до під’їзду.

- Привіт, - мовив він, коли Мейлін відчинила двері, - ти готова?

- Привіт, так, секунду, тільки взую кросівки.

Зі дві хвилини вони вже виходили на вулицю.

- Тільки сьогодні пішки, - мовив Ерн, - сьогодні дощ за прогнозом. А я тільки-но помив автівку.

- Добре. Невеличка прогулянка — це навіть краще, - Мейлін усміхнулася, - а то я щось останнім часом рідко просто ходжу по вулиці.

        Повітря пашіло переддощовою важкістю. Дівчина навіть встигла подумати, що не варто було взяти із собою парасольку, коли вони вже наближалися до магазину. Вдвох Мейлін і Ерн швидко купили потрібні продукти і поспішили назад до будинку. Перші дощові краплі впали якраз тоді, коли ці двоє підходили до під’їзду.

- Заходь, - мовила дівчина, коли вони вже підійшли до дверей квартири, відчиняючи. На вулиці вже лило як з цебра, - я не можу відпустити тебе пішки під дощ.

- Дякую, - коротко відповів Ерн, заходячи разом із Мейлін всередину, - але судячи з прогнозу, це може бути надовго.

- Не страшно.

        Хлопець поставив пакунки із їжею на підлогу.

- Тобі допомогти все розкласти? — запитав він.

- Ні, дякую, я сама, - Мейлін зупинилися у дверному проході, щось клацаючи в телефоні. Саме зараз вона згадала, що хотіла написати Майлі.

«Мейлін: Можеш, будь ласка, не розповідати про мою розмову із Дейвом Кірові? В сенсі, про Обрі? Я хочу сама поговорити із хлопцями. І мені потрібен принцип неочікуванності.

Майла: Нема питань. Соррі, я не могла не розповісти Ернові, боялася, що Дейв таки примудриться тебе витягнути.

Мейлін: Я вже зрозуміла, що ви розповідаєте одне одному все.

Майла: Майже все =)»

        Мейлін швидко розклала продукти і встала перед холодильником, замислившись.

- Ти голодний? — запитала вона у хлопця.

- Ні, якраз поїв перед твоїм дзвінком, - відповів Ерн.

- Добре, тоді зроблю собі щось нашвидкоруч, - Мейлін витягнула з холодильника ковбасу і сир. Потім потягнулася за хлібом, роблячи собі бутерброд. Підійшла до вікна, дощ тільки посилювався, - пощастило Райсонові, що його вчасно прогнали...

- Та йому то що, пересидів би в автівці.

- Ну, може й так.

        Дівчина розвернулася спиною до вікна, обпершись на підвіконня. Десь в глибині душі вона відчувала якусь дивну радість через те, що пішов дощ, і Ернові довелося завітати до неї у гості. Мейлін й сама не знала, чому їй так комфортно поруч із ним.

- Може щось подивимося? - запропонувала дівчина, - бо ти маєш рацію, це надовго.

- Можемо, - досить стримано відповів Ерн. А всередині нього панувала радість. Хлопець і не очікував, що випаде така нагода побути разом із коханою Мейлін.

- Чудово. У мене, якраз, мав десь бути попкорн для мікрохвильовки, - дівчина потягнулася до навісної шафки, вивчаючи її зміст. Краєчок кольорової упаковки вона помітила не одразу. До того ж той лежав надто високо — аж на третій полиці. Мейлін встала на пальці, намагаючися дістати попкорн, одночасно дивуючися, нащо вона його туди запхала. Потім вже згадала, що то був Елрой. Ерн підійшов ближче і спритно схопив пачку, подав її дівчині, - дякую.

        Дощ і не збирався вщухати. Мейлін закинула попкорн до мікрохвильовки і тепер зачаровано спостерігала за тим, як лопаються зернятка та роздувається упаковка.

- Сподіваюся, ти любиш сирний попкорн, - дівчина розвернулася обличчям до Ерна і усміхнулася.

- Я всякий люблю, - хлопець усміхнувся у відповідь. Мікрохвильовка видала короткий дзенькіт, закінчивши приготування попкорну.

- Чудово. Що будеш пити? Колу або чай?

- Колу.

- Добре, я теж.

        Мейлін та Ерн перемістилися до вітальні, прихопивши із собою смаколики. Дівчина сіла на канапу і увімкнула телевізор. Ерн мовчки став поруч, ніби щось роздумуючи.

- Я можу сісти поруч? — запитав він.

- Так, звісно, сідай, чого питаєш?

- Не хочу, щоб ти почувалася незручно.

- Все добре, але дякую, це дуже мило, що ти про таке питаєш.

       Хлопець сів на канапу, витримуючи невеличку дистанцію. Майла зараз сказала б йому, що час переходити до дій, але Ерн знав, що не наважиться. Він не хотів все зіпсувати. Та й хлопець вже майже вмовив себе, що йому достатньо просто бути поруч.

- Що будемо дивитися? — запитав.

- Зараз щось оберемо. Як щодо комедії?

- Годиться.

        Їх розмова здавалася Ернові якоюсь трохи штучною. Мейлін перейшла на головну сторінку сервісу і обрала потрібний жанр. На екрані з’явилося безліч кольорових плиток із рекомендаціями. У верхній же ж частині були розміщені тайтли із збереженого. Саме це й привернуло увагу Ерна.

- Ого, «В тіні блискавки»? — прокоментував він, - ти дивилася?

- Ага, - Мейлін на півсекунди примружилася, проганяючи спогади.