60.

Дівчина увійшла до їдальні й взяла собі чай. Попрямувала до столиків, плануючи зайняти місце десь поблизу скупчення людей. Дейв міг досі знаходитися на території університету, а ризикувати Мейлін аж ніяк не хотіла. Незабаром з'явився Кір.

— Привіт, — привітався хлопець. — Ходімо?

— Привіт, Кір, — Мейлін підвелася з місця. — Так.

Вдвох вони вийшли на вулицю і попрямували до парковки. Кір галантно відчинив передні пасажирські дверцята, запрошуючи Мейлін сісти. Потім обійшов автівку і зайняв місце водія.

— У вашій банді був колись хлопець на ім'я Дейв? — запитала дівчина, коли автомобіль виїхав на дорогу.

— Мітчелл? — хлопець помітно напружився.

— Не знаю, як там його. Майла сказала, що він був із вами.

— Тоді точно Мітчелл. Так, був, а що?

— Він сидів із нами всю першу пару.

— Що? — Кір сильніше стиснув руками кермо. — І що він хотів?

— Не знаю. Сказав, що прийшов привітатися. До речі, він не знає, хто я така.

— Ну, це тимчасово.

— Так, а що у вас сталося?

— Довга історія. Це було ще до того, як Райном поїхав з Ніоріму. Війна між трьома нашими бандами була в самому розпалі. В Алекса був непоганий план, як обставити і Діна, і Райнома одночасно. За його планом Дейв мав проникнути на склад Діна. Дені тоді теж захотів туди піти, але Аллан не дозволив.

— Чому?

— Бо він був потрібен в іншому місці. У підсумку Ед і Брайан чомусь повернулися на склад раніше, ніж мали. Райном тоді "героїчно" врятував Дейва від них. Відтоді Дейв думає, що Аллан його підставив, але це неправда. Впевнений, що це Райном все перекрутив. Та й сам Дейв рідко коли точно дотримувався плану.

— Ооо, я б не подумала, що Алекс на таке здатний.

— Піди, доведи йому це.

— Складно. І ви з того часу навіть не намагалися все прояснити?

— Ні. Так уже склалося. Гадаю, Райном спеціально його сюди відправив. Він любить такі драми.

— Краще б він Армана собі забрав, гадаю, вони б порозумілися, — єхидно мовила Мейлін.

— Не хочу тебе засмучувати, але якщо відкинути його жахливий характер, Арман все ж таки цінний гравець для банди, тому не можу з тобою погодитися.

Дівчина важко видихнула. Старі спогади досі її переслідували. Інколи здавалося, що вони повертаються з ще більшою силою.

«Якщо час лікує, то скільки ще його потрібно?»

— То ти подружилася з Майлою? — голос Кіра перервав спіраль негативних роздумів, повертаючи Мейлін до реальності.

— Гарне питання, — відповіла Мейлін. — Ми просто трохи поспілкувалися на парі. Поки нічого особливого. До цього я не дала двом братам з банди Райсона її впіймати. Гадаю, так би вчинила кожна.

— Воу-воу, а коли це було?

— Вчора. Ці двоє, як їх там?

— Певно, Райсони?

— Здається, так. Ці Райсони чатували на неї біля аудиторії. Сам розумієш — пізній вечір, додаткове опціональне заняття... Вони думали, що це буде легка здобич. Але мені їхня ідея не сподобалася.

— Інколи мені здається, що ти мазохістка, — засміявся Кір. — Сміливості в тебе багато.

— Та я просто не очікувала, що в тих двох аж такі жорстокі наміри, — Мейлін здригнулася й вчепилася пальцями в коліна. — Зараз я б така смілива небула.

— Що?! — у голосі хлопця з'явилися металеві нотки. — Вони серйозно намагалися тебе скривдити?

— Так. Або може просто лякали, я не знаю, — дівчина опустила погляд на килимок під ногами. — Давай без подробиць.

— Окей. У такому разі я намагатимуся частіше забирати тебе з університету і підвозити.

— Але ти не зобов'язаний. Та й що скаже твоя дівчина?

— Вона в курсі, не хвилюйся. До речі, хто проговорився, що в мене є дівчина?

— Арман, хто ж ще. Я розумію, що ти не хочеш наражати її на небезпеку, тому тримаєш у таємниці навіть від хлопців, — Мейлін повернула голову і подивилася на хлопця.

— Насправді, не тільки через це, — Кір якось дивно усміхнувся, що не укрилося від її уваги. — Забий.

***

— Знаєш, кого я сьогодні бачила? — запитала Майла, дивлячись на брата.

— Не знаю, — Ерн витягнув ключ із замка і потягнувся до дверей автівки. — Кого?

— Дейва. Того самого.

— Котрий був у Аллана? — на обличчі хлопця з'явилося помітне здивування. — Невже Райном не боїться його втратити?

— Ага, його. Як гадаєш, він може повернутися до Аллана?

— Хтозна. Залежить від того, чому він від них пішов.

— Цікаво, навіщо вони взагалі його сюди притягнули?

— Та зрозуміло, для чого. Через Мейлін. Хочуть пограти Алланові й Арманові на нервах. А де ти його бачила?

— Тоді в них дійсно застаріла інформація. Бачила його на першій парі. Дейв просто приперся до нас на лекцію. До речі, він нічого не знав про Мейлін і подумав, що вона у вашій банді, хах.

— Не надто й смішно.

Хлопець вибрався з салону і провів сестру до квартири, після чого вирушив у справах. Незабаром до Майли прийшов Кір.

— Чому ти мені не розповіла про те, що було вчора? — запитав він, уважно дивлячись на свою дівчину.

Вони сиділи у вітальні на канапі й пили каву.

— Про Райсонів? — уточнила Майла. — А, чомусь вилетіло з голови.

— Як таке взагалі могло вилетіти з голови?!

— Ну, вони мені нічого не зробили. Мене врятувала Мейлін. А потім уже приїхав Ерн.

— І що було далі? Вони точно вас не скривдили?

— А це вже секрет. Вибач, Кіре, я не можу тобі зараз цього розповісти, — дівчина зробила невеличку паузу. — Все закінчилося добре. І для мене, і для Мейлін.