59.

До університету вони доїхали швидко. Майла потягнулася до хлопця і поцілувала його в щоку. Вона вже збиралася вибратися із салону, як Кір спритно перехопив її за руку, потягнув на себе і торкнувся її губ своїми, поступово поглиблюючи поцілунок.

— Кіре, у мене й так немає бажання туди йти, — промуркотіла Майла. — Що ти робиш?

— Це для натхнення, — хлопець усміхнувся. — І для мотивації.

— Скоріше для розслаблення і деконцентрації, — дівчина розсміялася. — Ну я пішла.

— Гарного дня!

— І тобі.

Майла взяла свій наплічник і попрямувала до головного входу. Діставшись аудиторії, вона роздивилася навколо, шукаючи Мейлін. Першою парою мала бути лекція на весь потік першокурсників. Дівчина знайшлася швидко — вона зайняла місце на третьому ряді з кінця. Не вагаючись, Майла попрямувала туди.

— Привіт, — пролунало над вухом у Мейлін. Та підвела голову і здивовано подивилася на дівчину. — Я присяду?

— Привіт, Майло. Сідай, звісно.

— Дякую, — сестра Ерна сіла праворуч і почала шукати в торбі конспект і ручку. — Ти як, в порядку після вчорашнього? До речі, дякую, що втрутилася.

— В порядку. Але дуже злякалася. Чомусь я взагалі не думала про такий розвиток подій.

— Ну, ці братики реально психи. Райном дуже ними пишається.

— Звучить так, ніби цей Райном не кращий.

— Ще не бачила його?

— Та наче ні. Принаймні, він не називався.

— Взагалі він любить з'являтися на сцені в останній момент. До речі, нечасто у нас спільні пари.

— Ага, хоча з наступного року начебто буде більше загальних предметів.

— Йоу, дівчата, — пролунало десь поруч.

Подруги, наче за командою, повернули голови і глянули на того, хто втрутився в їхню розмову.

— Які люди! — протягнула Майла. — І що ж ти тут робиш, Дейве?

— Прийшов за вами приглянути. Та й заразом послухати лекцію.

— А не занадто ти старий для навчання?

— Аж ніяк.

— І що, справді думаєш, що викладач тебе не вижене?

— Пф-ф. Серед такого натовпу він нізащо не здогадається, що я тут зайвий. Чи ти вважаєш, що ваш лектор знає тут усіх поіменно?

— Ну так, маєш рацію, сумніваюся.

Мейлін увесь цей час здивовано спостерігала за розмовою і ніяк не могла зрозуміти, хто такий цей Дейв. Хтось із банди Діна? Чи взагалі ворог? Майла помітила стурбованість подруги і поспішила все пояснити.

— Він теж Райномовський, — коротко мовила вона. — Тому краще тримайся від нього подалі.

— Окей, — Мейлін відсіла на одне сидіння вліво, хоч вона й так знаходилася доволі далеко від нового знайомого.

До того ж між ними була Майла. Остання повторила дію Мейлін і теж посунулася ліворуч.

— Ооо, то вона теж нас знає? — здивовано запитав Дейв. — А я щось її не пам'ятаю.

— Упс... — сестра Ерна прикрила рота рукою.

— Не зважай, він і так би дізнався, — мовила Мейлін.

До аудиторії увійшов викладач. Він повільно підійшов до трибуни і голосно постукав по гладкій поверхні указкою. Неперевершена акустика зробила свою справу — усі присутні миттєво переключили увагу на лектора.

Дейв сів через одне сидіння від Майли, тримаючи дистанцію, що напрочуд здивувало Мейлін. Сестра Ерна відкрила конспект і почала щось писати олівцем. Потім розвернула зошит до подруги і вказала пальцем на потрібне місце. Мейлін прочитала:

«Даш мені свій номер?»

Вона дістала мобільник і показала дівчині свій екран. Майла швидко записала номер і відправила повідомлення в чаті.

«Майла: Він раніше був у Аллана, тому обережно.

Мейлін: Воу… А що сталося потім?

Майла: Не знаю. Посварилися через щось. Навіть Дін не знає причину.

Мейлін: А Ерн тільки вчора казав, що їх кримінальний світ не такий і цікавий. Он які пристрасті.

Майла: Ага) Нарешті твій номер є не тільки в Ерна, а ще й у мене xD

Мейлін: ?

Майла: Давно хотіла з тобою поспілкуватися)

Мейлін: Приємно знати.»

— Гей там, на задніх рядах, приберіть телефони! — пролунав суворий голос викладача.

Дівчата перезирнулися, але телефони сховали.

— Дейве, а це не ваш, випадково? — прошепотіла Майла. — Дуууже схожий.

— Дуууже смішно, — так само пошепки передражнив її Дейв.

Лекція тягнулася повільно. Викладач розповідав про соціологічні теорії. Сьогоднішня тема вже була відома Мейлін, тому вона записувала лише ключові слова. Майла ж навпаки намагалася занотувати якомога більше. Дівчата ледве дочекалися кінця пари.

— І що ти збираєшся робити далі? — це питання сестра Ерна адресувала Дейву. — Наступна пара — лабораторка. Туди ти так просто не потрапиш.

— А я і не збирався, — хлопець широко усміхнувся, демонструючи ідеально рівні зуби. — Я просто зайшов привітатися.

— Ааа, ну якщо що, то нас після занять забере Ерн. Тому можеш йти додому.

— Щиро дякую за таку щедру пропозицію. Тільки не забувай, що тобі ж краще, якщо тут буду я, а не Райсони.

— Мені краще, якщо тут нікого з вас не буде. Бувай, Дейве! — дівчина демонстративно помахала рукою перед обличчям Дейва. — Ходімо, Мей.

***

Залишок пар промайнув швидко. На відміну від Майли, у Мейлін сьогодні було всього чотири пари, тоді як подруга мала п'ять. Дівчина вийшла з аудиторії та озирнулася. Дейва ніде не було видно. Тоді вона попрямувала до кафетерію, по дорозі читаючи нові повідомлення.

«Ерн: Привіт. Може почекаєш, доки у Майли закінчиться остання пара, і я вас заберу? В мене ще є одна справа, але до кінця занять встигну.

Мейлін: Привіт. Дякую, я вже домовилася із Кіром, що він мене забере.

Ерн: Окей.»

Мейлін згорнула чат.

«Може не варто було йому писати про Кіра? Хоча, яка різниця?»

«Кір: Буду за п'ятнадцять хвилин.

Мейлін: Окей, чекаю в столовці.»