Глава 27

Майла відчинила двері. На порозі стояв Ерн. Дівчина мовчки пропустила його всередину. Якась незручність висіла в повітрі.

- Ти сердишся? — тихо запитала сестра, старанно уникаючи зорового контакту, - я думала, ти взагалі не прийдеш.

- Я не можу сказати, що мені це подобається. Але я не маю права на тебе сердитися, бо це твій вибір. Хоча я шокований.

- Я не знала, що Кір з команди Аллана. Не питала ніколи. Знала, що він точно належить до якоїсь банди, але не хотіла заглиблюватися у це.

- Майло, - Ерн реготнув, - гадаєш, в Ніорімі багато банд окрім нас і Аллана?

- Є ж якісь менші?

- Може й є. Але я про них не чув.

- Ну, я не знаю, як у вас тут все влаштовано. Й досі не хочу знати.

- Гадаєш, що в тебе все ж таки вийде залишатися осторонь?

- Дуже на це сподіваюся. До речі, а чого сам прийшов? Не додумався запросити Мейлін? — Майла усміхнулася, уважно вдивляючися в обличчя брата.

- Додумався, - скопіював її інтонацію Ерн, - але вона не захотіла.

- Отже, погано запросив. Недостатньо постарався.

- Майло, ми не її кращі друзі, щоб проводити із нами увесь час. Гадаю, що для Мейлін це запрошення виявилося не надто комфортним.

- Ну, думай. А я буду діяти.

- Цікаво, як?

- А я тобі не скажу. Бє-бє-бє.

- Як мала дитина, чесне слово.

***

- Ти впевнений, що це гарна ідея? — перепитала Мейлін, коли Кір відімкнув двері спільної квартири банди ключем і плавно потягнув за ручку.

- Мейлін, там, за аркою Райсони і Дейв. Маєш кращі ідеї? Я не хочу наражати тебе на небезпеку, - кинув хлопець і увійшов всередину, - якщо ти хвилюєшся через Ерна, то гадаю, що він би теж підтримав цей вибір.

- Ну, мені здалося, що вони нас не побачили, - відповіла Мейлін, входячи всередину.

- Ага, хто завгодно, тільки не Дейв. Він дуууже уважний.

- Щось цей ваш Дейв аж занадто класний, якщо вірити коментарям.

- Ну, частково так і є.

- Але все одно примудрився зв’язатися із поганими хлопцями, - реготнула Марс. Кір пирснув.

- Тааа, це точно, - погодився він, - а якщо серйозно, то не хвилюйся. Армана сьогодні точно не буде. Він бере участь у перегонах.

- Ну, хоча б одна гарна новина.

Мейлін плюхнулася на канапу і втомлено видихнула. Якщо з самого ранку день ще видавався спокійним, то після пар все різко змінилося. На превеликий подив дівчини, Дейв на спільну для цілого потока лекцію не прийшов. Кір зустрів дівчину після пар, Майли сьогодні не було. А далі почалися пригоди: буквально за кілька кварталів з’явився хвіст у вигляді автівки Мітчелла. Щоправда останній згодом завернув у протилежний бік. Але буквально за кілька хвилин на горизонті з’явилися брати Райсони. Здавалося, що ті їх не помітили, бо навіть не рушили з місця, але Кір прийняв рішення — їхати до квартири банди, як до найближчої точки. Хлопець знав, що із Дейвом йому точно не тягатися. А Хідд і Блейк тільки робили ситуацію ще більш небезпечнішою для Мейлін.

- Ти говорив із Майлою? — запитала дівчина, - чому вона не прийшла?

- Захворіла. Температура.

- Зрозуміло. Я вже боялася, що вона не домовилася із братом. До речі, він досить дивно відреагував.

- Давай не будемо про це говорити тут, добре?

- Ну, я ж не називаю імен.

- І все одно.

- Окей, як скажеш.

Марс взяла до рук геймпад і одразу ж згадала про Армана. Вони сиділи і цілувалися на цій самій канапі. І за кілька днів хлопець вже заявився сюди із Рейген. Мейлін із сумом зітхнула. «Сподіваюся, що у Ерна немає своєї Рейген.» На цій думці увага дівчини повернулася до поточного моменту. «Чому я взагалі про це думаю?»

- Все добре? — Кір стривожено подивився на Мейлін.

- Угу, - дівчина підвелася і пересіла у фотель, - непотрібні спогади.

Незабаром на квартирі з’явилися Аллан, Деніел і Ентоні.

- Привіт, - мовив Алекс. Хлопці теж привітался, - а ми бачили неподалік автівки Дейва і Райсонів.

- Я ж тобі казав, - Кір подивився на Мейлін, - я б здивувався, якби вони реально нас не помітили. Привіт, хлопці.

- Привіт, - мовила дівчина, - отже, не дарма перестрахувалися. Щось останнім часом ваш Дейв постійно мене переслідує. Ходить за мною, як на роботу.

- Він не наш, - із несмаком в голосі кинув Ентоні.

- Підтримую, - погодився Дені, - а взагалі, якби Арм тримав язика на защіпці, то Дейв можливо б і відчепився вже. А так, він тебе переслідує, бо думає, що ти із нами.

- Стоп, - втрутився Алекс, - міняємо тему.

- Гадаю, що я вже можу їхати додому, - мовила Мейлін, - навряд чи вони там стовбичимуть, коли знають, що вас тут більше одного.

- Я тебе відвезу, - мовив лідер, - ходімо.

- Ми теж? — в один голос запитали хлопці.

- Ні, ви залишаєтеся. Ходімо, Мейлін.

Вдвох вони вийшли з квартири і попрямували до автівки Аллана. Останній відчинив двері перед Мейлін.

- Тобто ти теж думаєш, що вони вже поїхали? — запитала дівчина.

- Гадаю, що ні. Довго чекати доведеться, - Алекс обійшов автомобіль і зайняв водійське місце, - не бійся.

Хлопець виїхав на дорогу. Автівки переслідувачів Мейлін помітила одразу. Вони стояли у тому напрямку, за яким треба було їхати до будинку дівчини. Підготувалися. Аллан під’їхав трохи ближче і зупинився у кількох метрах від транспортних засобів супротивників.

- Посидь тут трохи, добре? — хлопець вибрався з салону і підійшов до автівок. Райсони, як за командою, вибралися на тротуар. Дейв лишився сидіти за кермом, - що ви тут робите?

Голос Алекса звучав досить грізно. Мейлін із легким переляком спостерігала за ситуацією. Все ж таки супротивиків було аж троє.

- Алекс? — Блейк із здивуванням дивився на хлопця.

- Вгадав, - доволі саркастично відповів той, - то, що ви тут забули?

- Її, - Хідд вказав на дівчину рукою.

- Звідки ви взагалі знаєте про Мейлін?