57.

Ерн розвернувся й подивився на дівчину зі здивуванням.

— Жоден з хлопців не захотів говорити зі мною на цю тему, — мовила Мейлін. — А я хочу знати, раз така ситуація. То що, була у їхній команді ще якась дівчина?

— Була. Я б на їхньому місці теж не хотів про неї згадувати, — гмикнув хлопець.

— Дуже цікаво, чому? — Мейлін підійшла ближче й встала навпроти, опершись руками на кухонну тумбу.

— Ну, спочатку вона познайомилася з Лестером і Едом. Вони навіть у кіно сходили втрьох. Але хлопці помітили, що з Обрі, так її звуть, щось не так. Вона дивно розглядала всіх чоловіків навколо, а потім вмовляла Еда дати їй покермувати. Він відмовив.

— Чому?

— В неї не було прав. А Ед, хоч і виглядає безвідповідальним, насправді таким не є.

— Воу, і що було далі?

— А далі Дін і Лестер побачили її в товаристві хлопців Аллана.

— Ооо, вони дали їй покермувати?

— Не знаю. Не думаю. В будь-якому разі, вона заявила, що ті крутіші. Потім Обрі кілька разів намагалася пробратися на нашу базу, і кілька разів ми її ловили. Трохи провчили. Аллан тоді був дуже злий, бо вона їм сказала, ніби ми її викрали і тримали в полоні. До речі, саме звідси ця ідея і з'явилася.

— І що сталося далі? Де вона тепер?

— Й гадки не маю. Втекла, мабуть.

Таким чином вони проговорили ще приблизно з півгодини. Мейлін була здивована такій різкій зміні: просто сидіти і розмовляти із Ерном Хардманом. Ще й без цих дивних незручних пауз. Але питати про причини дівчина не наважилася. Вона боялася, що в такому разі вся магія щезне, і привіт — чергове викрадення.

Ерн підвівся з місця і знову підійшов до вікна. Автівка Веста так і стояла на місці. Але він знав — цей хлопець не надто терпеливий.

— Гадаю, ще трохи, і йому набридне, — Ерн усміхнувся.

— Кому? — спантеличено запитала Мейлін.

— Весту. Там його автівка.

— Оу, я хочу подивитися, — дівчина підійшла ближче.

Гість посунувся, пропускаючи її до вікна.

— Он той позашляховик, — він вказав на доволі габаритну чорну автівку.

— Не знаю чому, — Мейлін пирснула, — але я чомусь очікувала побачити саме це. З його роздмуханим его...

— Та, ти навіть не уявляєш, скільки вже було жартів на цю тему, — Ерн розсміявся у відповідь. — Але схоже, що Веста вони не зачіпляють. Інколи я йому заздрю.

— Так, це корисний скіл.

Хлопець повернувся за стіл і сьорбнув ще трохи чаю.

— Може ще чайник поставити? — запитала Мейлін.

— Давай, — Ерн відчував себе трохи не в своїх воротах.

Він вже давно зловив себе на думці, що дівчина подобається йому. Але навіть і не уявляв, що буде ось так сидіти і пити чай із Мейлін. В глибині душі хлопець дуже боявся усе зіпсувати.

Дівчина налила води у чайник і натиснула на кнопку. Ерн, наче зачарований, спостерігав, як вона спритно переміщується від шафки до шафки. Згодом Мейлін потягнулася за телефоном, щоб прочитати повідомлення, що щойно надійшло.

«Джеймі: Вдома?

Мейлін: Ти що, знову під моїми дверима?)

Джеймі: Ні. На жаль. Як ти? Хочеш, я тобі зателефоную?

Мейлін: Може трохи пізніше? Я зараз зайнята.

Джеймі: Трохи? Знову купу завдань надавали?

Мейлін: І це теж.

Джеймі: Ну добре. Я, мабуть, теж візьмуся за навчання.»

Вода закипіла. Мейлін розлила напій по чашках, витягла з наплічника кілька конспектів і сіла з ними за стіл.

— Вибачай, мені треба дещо зробити, — пояснила дівчина. — Але ти не заважаєш.

Ерн кивнув і дістав телефон, запустивши гру. Він не надто добре знав, як поводитися в таких ситуаціях, та й зовсім не хотів іти. Краєм ока Мейлін помітила, що це та сама гра, в яку він грав, коли востаннє викрав її незадовго до того, як усе закінчилося. Згадавши про Армана, дівчина відчула, як хвиля смутку охопила все її тіло. Яка вже тут концентрація?

— А як так вийшло, що Райном знає про твою сестру, а Алекс — ні? — запитала Мейлін.

— А? — Ерн відволікся від телефону і глянув на дівчину. Зміна емоцій на її обличчі не пройшла непоміченою, і хлопець відчув легке хвилювання. Мейлін повторила питання. — Ну, за весь цей час ми перетиналися з Райномом частіше, ніж з Алланом і його людьми. В основному не в Ніорімі.

— Ооо, то у вас є люди ще й в інших містах? — здивовано запитала дівчина.

— Забагато питань, — Ерн усміхнувся.

— Коли ти отак розповідаєш, то це звучить цікавіше, ніж є насправді.

— Будь-що, пов'язане із криміналом, звучить цікавіше, ніж є насправді. Ти ж не знаєш, чим насправді займається Аллан, правда?

— І не хочу знати.

— Розумний вибір.

— Я би сказала — мудрий, — Мейлін усміхнулася.

Дівчина знову заглибилась у конспекти. Ерн продовжив грати, інколи поглядаючи на Мейлін. Хлопцеві спало на думку, що йому подобається ось так просто сидіти поруч із нею. Мовчки. Але його все ж таки хвилювала раптова засмученість Мейлін. Хоча запитати про це хлопець так і не наважувався. Таким чином минуло ще години дві. В якийсь момент Мейлін просто закрила зошити і відклала їх. Після чого підвелася з місця і, підійшовши до кухонної тумби, знову клацнула кнопку електрочайника.

— Вибач, ти, напевно, вже спати хочеш, — мовив Ерн.

— Спати? — Мейлін позіхнула, прикриваючи рот рукою. — Ну, я ще тримаюся. Ми ж не можемо тепер здатися, коли вже минуло стільки часу.