Глава 24

Аллан пройшов до вітальні спільної квартири і зупинився біля канапи. Арман і Деніел в цей момент як раз грали в приставку.

- Ви що, з самого ранку досі тут сидите? — запитав Ланністер, задумливо шкрябаючи потилицю.

- Ага, ми заклалися, що я таки його розмотаю, - Найменс кивнув на Гріна і зручніше перехопив геймпад.

- Ооо, ну тоді будете вдвох оплачувати черговий рахунок за електроенергію, - усміхнувся Алекс, - бо він точно буде космічним.

- Аллане, - Деніел повернув голову і благально подивився на хлопця, - от чому ти в мене не віриш? Ти ж лідер!

- Бо я неперевершений, і всі про це знають, - докинув свого п’ятака Арман.

- І дуже скромний, - додав Алекс, підходячи до вікна. Хлопець обережно розсунув двома пальцями жалюзі і подивився крізь шпарину, - ну ви сидіть тут, а я тоді на двір, потеревеню із гостями.

- З ким це? — Грін і Найменс синхронно відкинули пади і підскочили з канапи.

- А ви подивіться, - Ланністер розвернув голову і змовницькі посміхнувся, - гадаю, сьогодні буде весело.

Хлопці підійшли до вікна і собі подивилися, що то за гості такі. Автівку Вестлея вони побачили одразу. Холл заїхав у двір і припаркувався так, що перекрив своїм габаритним транспортом арку.

- От кому треба штраф за паркування, - пирхнув Деніел, - шкода тільки, що тут ніхто таких не ловить. Тільки в центрі.

- Та він і в центрі так стає, не хвилюйся, - реготнув Арман, - то що, йдемо, привітаємося?

- Ага, мені подобається ця ідея, - вишкірився Алекс.

- Може спочатку дізнаємося, скільки їх там? — уточнив Найменс.

- Та яка різниця? — в один голос запитали Аллан і Грін.

- А, дійсно! — Деніел розсміявся, - ходімо, хлопці.

Всі троє вийшли у двір і зупинилися недалеко від під’їзду, вставши в лінійку. Боковим зором Алекс помітив Хідда Райсона, який вийшов з-за однієї з припаркованих автівок. Незабаром на горизонті з’явився його брат, Блейк. З автомобіля вибралися Джил і Вестлей. Останній залишився на місці, хоча Пітерсон пішов уперед.

- А де ж Райном? — запитав Аллан, коли супротивники опинилися ближче, - ще не настав його зірковий час?

- У Райнома ще є кілька справ, - посміхнувся Хідд, - йому зараз не до тебе.

- Ага, а нам стало трохи нудно, - додав Блейк, - якісь ви нерішучі, хлопці. Не то, як тоді.

- А що це вас всього четверо? — саркастично мовив Найменс, - аж незвично.

- Чого це четверо? — з-за автівки Вестлея визирнув Найлс, - ще є я.

- І я, - пролунав десь поруч голос Дейва. Алекс, Арман і Деніел як за командою розвернули голови і побачили Мітчелла. Останній сидів на капоті своїй автівці і явно збирався спочатку трохи поспостерігати.

- Привіт, Дейве, - мовив Ланністер, - давно не бачилися.

- Ага, - в голосі Дейва з’явилися металічні нотки, - давно. Привіт, хлопці.

- Злізай з капоту, Дейв, - кинув Блейк, - ходімо, намнемо їх трохи.

- Я поки пас, - Мітчелл підняв руки вгору, - нас й так вже тут забагато. Нечесно.

- Пф-ф, - Райсон окинув товариша багатозначним поглядом і розвернувся, сконцентрувавши всю увагу на супротивниках, - окей, хлопці, впораємося без нашого охоронця порядку.

Четверо хлопців почали підходити ближче. Вестлей й собі застрибнув на капот автівки, взоруючи Дейва. Він теж не збирався брати участь у бійці, але зовсім з іншої причини.

- Я візьму на себе цих двох збоченців, - Арман кивнув на братів, - ніхто не проти?

- Тоді Джил мій, - мовив Деніел.

- Окей, беру Найлса, - додав Алекс.

Ланністер доволі різко кинувся вперед, розділяючи супротивників. Найменс, в свою чергу встав між лідером і Джилом, не дозволяючи тому втрутитися.

- Гей, Джиле, ти нас чув, чи як? — усміхнувся Деніел.

- А мені начхати, що ви там вирішили, - Пітерсон спробував обійти хлопця, але той спритно йому в цьому завадив, - відчепися, Дені, мені з тобою битися нецікаво!

Грін зчепив пальці в замок й випростав руки, розминаючись. Далі він спокійно попрямував у бік братів Райсонів.

- У вас що, із Ерном якась фішка на нас, чи як? — запитав Хідд.

- Що? — Арман запитливо підвів одну брову.

- Нічого, - відповів за брата Блейк, - нещодавно билися із твоїм найкращим другом.

- Пф-ф! — Грін скривився, як від зубного болю, - хто-хто, а Ерн мені точно не друг.

- Гей, хлопці, - подав голос Дейв, - якщо ви із Ерном не впоралися, то з Арманом точно нічого не вийде.

- Краще б допоміг, замість цього базікання, - кинув у відповідь Найлс, - чесний ти наш. Весте, скажи йому, га!

Вестлей тільки рукою махнув й багатозначно зітхнув.

- Я інколи сам не розумію, на чиїй він стороні. Тож, забагато хочете, - прокоментував він.

Райсони оточили Армана і кинулися в атаку. Алекс зчепився із Найлсом. А Деніел із Джилом. Хоча останній все поривався допомогти товаришам. Дейв витягнув з кишені електронну цигарку й запалив, захоплено спостерігаючи за перебігом подій. Аллан дуже швидко впорався із своїм супротивником і переключив увагу на Пітерсона.

- Дені, піди, поздоровкайся із Вестом, - мовив лідер, - бо твій супротивник аж занадто часто відволікається.

- Окей, - Найменс із силою штовхнув Джила в бік, - йди вже, ти ж хотів!

- Гей, ми взагалі-то так не домовлялися, - Холл швидко зіскочив з капоту й відчинив двері автівки.

- Що, Весте, вже не такий крутий? — Деніел посміхнувся, - я ж тебе звідти витягну.

- Ну спробуй, - Вестней вже збирався сісти до салону, як опинився ніс у ніс з Ентоні, котрий встиг забратися всередину з іншого боку.

- Привіт, - Діас помахав рукою, - як справи?

- Весте, допомогти? — глузливо прокричав Дейв. Ентоні він, звісно, не бачив, - чи ти сам?

- Гадаю, Вестові доведеться якось самому, - пролунав ззаду голос Кіра. Мітчелл розвернувся і побачив того просто позаду себе. Алексіс стояв до нього обличчям, обпершись ліктями на дах автомобілю.