Глава 23

- Все добре? – Ерн трохи дивно подивився на Мейлін. На обличчі дівчини вимальовувалося величезне здивування. Навіть більше – шок.

- Так, - Марс все ще була трохи в прострації. Майла і є та сама дівчина Кіра??? Ну та, логічно, що він ховав її від інших хлопців, навіть хай ті і не знали, що та – сестра Ерна. В цілому, як помітила сама Мейлін, якщо Хардмани знаходилися поруч, то схожість впадала в око. Цікаво, чи знає Ерн? Навряд чи…

- Точно? – Хардман трохи скинув швидкість, під’їжджаючи до світлофора.

- Так, незважай, просто університетські справи. До речі, а де Майла? Чого ми її не забрали? – обережно поцікавилася дівчина.

- Вона збиралася кудись після пар із друзями, - голос Ерна звучав досить рівно, - а Райном не стане атакувати, якщо вона буде в колі незнайомих для нього людей, котрі не мають до наших справ жодного відношення.

- Цей Райном дуже дивний, - зауважила Марс. Отже, точно не знає. В те, що Ерн погодився відпустити свою сестру разом із Кіром, вона б в житті не повірила. Дівчину потроху розпирала цікавість, і вона розмислювала про те, чи буде досить ґречно запитати про подробиці самого Алексіса.

- Він просто не любить проблеми.

- Хіба сутички із іншими бандами – це не проблеми?

- Не такі неприємні, як із поліцією. Закладається, шо ніхто з наших трьох банд не втягуватиме у справи поліцію. А от звичайні однокласники Майли цілком можуть.

- Ага, я чула, кодекс невтручання.

- Щоправда Райном якось намагався підставити і нас, і Аллана, підкидаючи докази поліції, але потім коли зрозумів, що піде разом зі всіма – швидко здався і забрав заяву. Відбувся штрафом.

- Для Діна це був би, мабуть, найпростіший варіант: позбавитися обох за допомогою брата.

- Ну, насправді, це не так просто. Його брат не займає аж так високу посаду. Та й це було б досить легко, як на Діна.

- До речі, - почала Мейлін і замовчала. Вона дуже хотіла запитати Ерна, чому він їй допомогає, але вчасно затнулася. Марс не була впевнена, що хоче знати відповідь. Раптом це якийсь черговий схиблений план Діна. Як-ніяк, а дівчину дивувало те, що вони ще жодного разу ніде не наштовхнулися на хоч когось із банди Джерсена. Хоча важко сказати, що вона разом із Ерном була в таких місцях, де можна було б надибати товаришів хлопця. Мейлін трохи збилася з думки, помітивши, що Хардман уважно на деї дивиться і очікує на продовження запитання, - нічого, забудь. Гадаю, мені треба трошки вгамувати свою цікавість.

- Можеш запитувати, - мовив Ерн, - не факт, що я відповім на твоє кожне запитання, але можеш спробувати.

- Може іншим разом.

- Як знаєш, - Ерн зупинився біля невеличкої кав’ярні-цукерні, - хочу купити тістечка для Майли. І кави, щоб трохи пробудитися. Тобі щось взяти?

- Я піду з тобою, - Мейлін не надто хотілося лишатися самій в автівці, хтозна, де зараз знаходяться люди Райнома, і що вони можуть утнути.

- Окей, - коротко мовив Хардман.

Вдвох вони увійшли до приміщення і попрямували до прилавку.

- Добрий день, - привітався Ерн, розглядаючи вітрину, - а шоколадних кексів вже немає?

- Добрий, - відповів працівник, - ще не привезли. Мають бути, - чоловік взяв невеличку паузу, споглядаючи на годинник, - хвилин через п’ятнадцять-двадцять.

- Можемо почекати, - мовила Мейлін, - ти ж хотів випити кави. Я теж не проти однієї філіжанки.

- Чудово, - відповів Хардман, - то для мене, будь-ласка, американо.

- А для мене – капучіно.

- Добре, займайте будь ласка місце, я принесу каву до столика, - мовив працввник.

Ерн і Мейлін зайняли столик біля вікна. В таку годину всередині було доволі багато людей. Вільних лишалося всього три столи.

- Вибач, що затримую тебе, - мовив Хардман, - Майла не впустить мене без цих кексів. Вона їх обожнює.

- Все в порядку, - відповіла Марс, - якщо пам’ятаєш, то тут недалеко будинок моїх батьків. Якби я поспішала, то могла б піти просто до них. А ще, я занадто люблю каву, щоб відмовлятися. Хоча чомусь останнім часом мені не дають її спокійно попити.

З кишені дівчини пролунала мелодія вхідного дзвінка.

- Вибач, - Мейлін потягнулася за мобільником і подивилася на ім’я абонента, - це брат.

Ерн коротко кивнув, і дівчина відповіла на телефон. З того, що зрозумів Ерн, Елрой розповідав щось про майбутній приїзд. Захопившись розмовою, дівчина, здавалося, перестала помічати хоч щось навколо. Хардман заворожено дивився на Мейлін, доки та розмовляла. Пасмо рудого хвилястого волося вибилося з хвоста і вільно спадало на обличчя. В якийсь момент дівчина змахнула його рукою й заправила за вухо.

Бариста приніс каву і поставив на столик. Мейлін закінчила розмову і сховала телефон до кишені.

- Брат, - ще раз мовила Марс, - збирається приїхати, коли закінчать справи із батьком. Хоче сам поспілкуватися із Алексом і хлопцями. Але я проти.

- Чому? – Ерн зробив ковток кави і примружився від задоволення.

- Ну, бо він із батьком працюють разом із двоюрідною сестрою Алекса. Виконують якісь замовлення. Алекс про це не знає, а я не хочу, щоб він почувався через це до мене прив’язаний. Якщо Елрой приїде, то це дуже швидко випливе. Я ще дивуюся, що того разу не випливло.

- Із Ніко??

- Ти її знаєш?

- Трохи. Вона інколи приїджає сюди.

- Якби не вона, Елрой вже б давно приїхав сюди. А так, Ніко його стримує. Я не розповідала братові нічого про цього Райнома, - Мейлін обхопила голову руками, - мені це все так вже набридло. Я сподівалася, що вони відчепляться. Але, здається, не все так просто. Я чудово розумію, що Елрой не зможе постійно знаходитися тут, поруч зі мною і рятувати від всіх. А я не хочу переїжджати до Денаї. Не можу сказати, що мені там сподобалося. Хоч там і мої рідні, то я їх зовсім не знаю. Майже безвихідна ситуація.

Марс потягнулася до своєї чашки й собі зробила ковток. Дівчина дивувалася своїй раптовій відвертості. Може не варто було все це розповідати Ернові? Але більше було нікому. Елрой не хотів розуміти, що не всі його рішення правильні. Щодо Джеймі, то Мейлін в двох словах розповіла їй про нових знайомих, але нічого не сказала про своє раптове «зближення» із Ерном, побоюючися лавини критики з боку подруги. Ще залишалася Майла. Але поруч із нею дівчину теж не тягнуло на подібні відвертості. Може тоді Філ та мати?