54.

— Цей Райном же ж ще не повернувся? – уточнила Майла, дивлячись на брата.

Останній завів двигун свого спорткара і плавно рушив з місця.

— Ще ні. Мають повернутися завтра, — відповів Ерн, опускаючи бокове скло.

— А що тоді сталося? Я маю на увазі, чому ти вирішив забрати мене сьогодні?

— Ти не рада мене бачити? – хлопець повернув голову до сестри, усміхаючись.

— Я завжди рада тебе бачити, братику. Але в мене були деякі плани.

— Райном хитрий. Він міг задумати щось вже сьогодні. Знає, що ми поки що росзлабилися. Хотів підстрахуватися. І, напевно, не марно. Бачив тут хлопців Аллана.

— Та, вони ж ще не знають, що я твоя сестра. І, гадаю, їм зараз не до мене, й не до тебе. Я чула, як Брайан сміявся з того, що він зустрів когось з хлопців Аллана за містом, а той просто спокійно пройшов повз.

— Так, але це не виключає того, шо ми із ними вороги.

— Напевно, вони прийшли сюди забрати свою подругу Мейлін. Райном же ж напевно збирається діяти через неї.

— З чого ти так взяла? Вони так само можуть не знати про неї нічого.

— Може і не знають.

— Мейлін прикольна, — раптом мовила Майла, уважно дивлячись на брата. — Шкода, що вона сплуталась саме з Алланом, так?

— Нам то що? – Ерн звів плечима. — Не бачу жодних проблем.

— Я б хотіла із нею потоваришувати.

— По твоїм розповіддям таке враження, що ви вже потоваришували, — усміхнувся хлопець. — Чого ти на мене так уважно дивишся?

***

Наступного дня Мейлін пройшлася коридором університету й завмерла на місці, побачивши двох хлопців з банди Райнома. Вони явно на когось чекали, але точно не на неї. Останньою парою була іноземна мова, як додаткове заняття. Мейлін вивчала дену (мову Денаї), тому її заняття проходило в іншому крилі будівлі. В аудиторії ж, біля якої стояли переслідувачі, перебувала друга група з потоку дівчини, котра вивчала дану (мову Данамії). Хоча, може ці двоє не знали мовні переваги Мейлін.

Раптом з кабінету вийшла дівчина. Мейлін одразу впізнала її за жовтогарячого кольору рюкзаком. Пазл склався.

— Майло, біжи! – якнайголосніше прокричала дівчина.

Сестра Ерна майже одночасно рвонула з місця.

— Давай, ти за нею, — крикнув один з хлопців, вказуючи на Майлу. — А я за цією. Там хлопці її перехоплять, якщо що.

Другий переслідувач кивнув. Мейлін не стала чекати, доки хлопець розвернеться в її бік, й сама кинулася навтьоки.

Їй швидко вдалося зникнути з поля зору супротивника. Але дівчина хвилювалася за Майлу. Звісно, це було ризиковано, але Мейлін не могла кинути сестру Ерна після того, як він сам врятував її від нових знайомих.

Дівчина обережно пересувалася довгим коридором університету. Сьогодні заняття закінчилися дуже пізно. В цю годину поза межами аудиторій вже майже нікого не було, всі студенти були або вдома, або на цих самих додаткових заняттях з іноземної мови. Мейлін стиснула кулаки. Ось так просто безпечна територія університету ставала своєю абсолютною протилежністю. Про камери навіть не йшло мови. Дівчина витягнула телефон і вибрала потрібний контакт.

— Слухаю, — пролунало з динаміку після кількох гудків.

— Це Мейлін, Ерн. Люди Райнома зараз тут, в університеті, і вони планують схопити твою сестру.

— Зараз буду. Дякую, — хлопець відключився.

Мейлін почула тихий крик й пришвидшила темп. Вона підкралася до повороту й обережно визирнула. Двоє інших хлопців міцно тримали сестру Ерна й намагалися втягнути її до технічного приміщення, що знаходилося неподалеку. Мейлін перевела погляд на ряд табличок біля кожної з дверей. Жодна з них не світилася, тобто у цій частині будівлі не було більше нікого. Дівчина зробила кілька глибоких вдихів-видихів й різко рвонула з місця.

Вона на повній швидкості врізалася в одного з хлопців, виштовхуючи його вперед. Задля збереження рівноваги той аж відпустив Майлу. Остання швидко зорієнтувалася в ситуації й без зусиль вирвалася з хапки другого.

— Вперед! – крикнула вона й побігла коридором.

А Мейлін слідом за нею.

Майлі вдалося вирватися вперед. Її рятівниця трохи відстала. Раптом трамвована нога дала про себе знати, і дівчина спіткнулася, ледве втримавши рівновагу. В цей же момент двоє хлопців наздогнали її й міцно схопили.

— Куди це ти, крихітко? – солоденьким голоском протягнув один з них, Хідд Райсон. — Приїхали. Ходімо з нами.

— Буде весело, — запевнив його брат, Блейк.

Вдвох хлопці потягнули Мейлін до технічного приміщення, куди перед цим намагалися затягнути сестру Ерна. В такий час прибиральниць вже не було на території університету. Мелйін не могла навіть закричати. Викрадач міцно обхопив її рукою за шию й затулив рота долонею.

Другий різко штовхнув дівчину вперед так, що вона ледве втрималася на ногах, щоб не впасти, після чого зачинив двері. Хлопець зробив крок уперед, повільно наближаючись. Мейлін позадкувала, а її спина майже одразу торкнулася стіни. Тоді дівчина кинулася убік. Поруч із нею негайно опинився Хідд. Хлопець поставив одну руку на стінку, а другою схопив полонянку за підборіддя.

— І де ж вони тебе таку узяли? – тихо мовив хлопець. — Жирнувато для Аллана.

— Я не з ними, — голос Мейлін тремтів. — Я їх взагалі майже не знаю.

— А з ким? – з насмішкою запитав Хідд. — Із Ерном?

— Ні. Його я знаю ще менше.

— Щось ти забрехалася, — хлопець ще більш наблизився до Мейлін.

— Чого ми із нею так мило теревенимо? – раптом запитав Блейк, теж підходячи. — Вона ж стовідсотково чиясь дівчина. Невжливо, кого там, Ерна, чи Армана.

Хлопець зробив невеличку паузу, після чого додав.

— Хоча, звісно, звучить смішно.

Він схопив Мейлін за руку біля зап’ястя й сильно стиснув.

— Пограємося? — запитав він. — В доброго і злого поліцейського. Умови прості: я ставлю питання, ти відповідаєш. Якщо-що, то він — той добрий.

З цими словами Блейк кивнув на брата.