Глава 22

Вже наступного дня Кір і Майла сиділи в невеличкій затишній кафешці і їли сніданок.

- Чого така щаслива? – запитав Алексіс, - аж світишся вся.

- Радію за брата і його прогрес.

- О, нажаль, цієї радості точно не можу розділити із тобою.

- Я б здивувалася, якби було інакше. О, диви, це ж ваш Арман? – Хардман кивнула кудись вбік. Кір повернув голову і дійсно побачив Гріна, - ооо, невже це та сама Рейген? – Майла показово скривилася.

- Ага, це Рейген. А на що ти очікувала?

- На когось, хто виглядатиме краще за Мейлін. У вашого Армана поганий смак, якщо йому подобаються ескортниці. До речі, здається, я бачила її у якомусь журналі.

- Так, Рейген – фотомодель. Ну, вони із Арманом знайомі ще зі школи. І з того ж часу тривають їх дивні стосунки. Арман може вже б давно знайшов собі іншу дівчину, але Рейген постійно повертається до нього після того, як нагуляється і знову почне боятися, що нікому не буде потрібна.

- Пф-ф, ваш Арман не подобається мені все більше і більше. Ну добре, підкинеш мене до університету?

- Так, звичайно. Але мені цікаво, що ти сказала Ернові?

- Сказала, що я буду сьогодні не одна, а з друзями. Впевнена, що Райном не атакуватиме групу не його ворогів.

- Ну, радше так.

- Але сказав, що забере мене сьогодні після занятть.

- Окей, добре, я тоді заберу Мейлін. Бо вона – теж ціль Райнома. Правда, не знаю, звідки він міг дізнатися про Мейлін.

- То може то ваша Рейген йому підказала?

- Навряд чи. Вона хоч і найприємніша особа, але до таких штучок не вдалася би.

- Я б не була так впевнена. До речі, а чого вони хочуть від Мейлін? В сенсі, Арман же ж кинув її ще до появи Райнома в місті.

- Гарне питання. Можливо вони володіють старою інформацією. А може то і Дін подав Райному таку ідею.

- Та ну, Дін би точно такого не зробив. Я його аж надто добре знаю.

- Ну, запитаю у них якось, коли буде нагода. То що, йдемо?

- Ага, - Майла трохи ліниво підвелася зі стільця. На пари йти не хотілося, не той був настрій. Але що поробиш, якщо треба?

До університету вони доїхали швидко. Хардман потягнулася до хлопця і поцілувала його в щоку. Далі вона вже збиралася вибратися із салона, як Кір спритно перехопив її за руку, потягнув на себе і торкнувся її губ своїми, поступово поглиблюючи поцілунок.

- Кіре, у мене й так немає бажання туди йти, - промуркотіла Майла, - от, що ти робиш?

- Це для натхнення, - Алексіс усміхнувся, - і для мотивації.

- Скоріше для розслаблення і деконцентрації, - дівчина розсміялася, - ну я пішла.

- Гарного дня!

- І тобі.

Хардман взяла свій наплічник і попрямувала до головного входу. Діставшись аудиторії, вона роздивилася по боках, шукаючи Мейлін. Першою парою мала бути лекція на увесь поток першокурсників. Марс знайшлася швидко – вона зайняла місце на третьому ряді з кінця. Недовго думаючи, Майла попрямувала просто туди.

- Привіт, - пролунало над вухом у Мейлін. Остання підвела голову і здивовано подивилася на дівчину, - я присяду?

- Привіт, Майла. Сідай, звісно.

- Дякую, - Хардман сіла праворуч і почала шукати всередині торби конспект і ручку, - ти як, в порядку після вчорашнього? До речі, дякую тобі, що втрутилася.

- В порядку. Але дуже злякалася. Чомусь я взагалі не думала про такий розвиток подій.

- Ну, ці братики реально психи. Райном дуже ними пишається.

- Звучить так, що цей Райном не кращий.

- Ще не бачила його?

- Та наче ні. Принаймні, він не називався.

- Взагалі він любить з’являтися на сцені в останній момент. До речі, не часто у нас спільні пари.

- Ага, хоча з наступного року наче буде більше загальних предметів.

- Йоу, дівчата, - пролунало десь поруч. Майла і Мейлін, як за командою, повернули голову і подивилися на того, хто вирішив влізти до їх розмови.

- Які люди! – протягнула Хардман, - і що ж ти тут робиш, Дейве?

- Прийшов за вами приглянути. Та й заразом послухати лекцію.

- А не занадто ти старий для навчання?

- Аж ніяк.

- І що, реально думаєш, що викладач тебе не вижене?

- Пф-ф. Серед такого натовпу він нізащо не здогадається, що я тут зайвий. Чи ти думаєш, що ваш лектор знає тут всіх поіменно?

- Ну та, маєш рацію, сумніваюся.

Мейлін увесь цей час здивовано спостерігала за розмовою і все не могла зрозуміти, хто такий, цей Дейв? Хтось з банди Діна? Чи взагалі ворог? Майла помітила стурбованість подруги і поспішила все пояснити.

- Він теж Райномовський, - коротко мовила Хардман, - тому краще тримайся від нього подалі.

- Окей, - Марс відсіла на одне сидіння вліво, хоч вона й так знаходилася доволі далеко від нового знайомого. До того ж між ними була Майла. Остання повторила дію Мейлін і теж посунулася ліворуч.

- Ооо, то вона теж нас знає? – здивовано запитав Дейв, - а я щось її не пам’ятаю.

- Упс… - Хардман прикрила рота рукою.

- Не зважай, він і так би дізнався, - мовила Марс.

До аудиторії увійшов викладач. Він повільно підійшов до трибуни і голосно постучав по гладкій поверхні указкою. Неперевершена акустика зробила свою роботу, усі присутні переключили свою увагу на лектора.

Дейв сів через одне сидіння від Майли, тримаючи дистанцію, чим напрочуд здивував Мейлін. Хардман відкрила конспект і почала там щось писати олівцем. По закінченню розвернула зошит до Марс і ткнула пальцем у потрібне місце. Мейлін прочитала: «Даш мені свій номер?». Далі вона потягнулася за мобільником і продемонструвала Майлі свій екран. Та швидко списала номер і відправила повідомлення вже в чаті.

«Майла: Він раніше був у Аллана, тому обережно.

Мейлін: Воу… А що сталося потім?

Майла: Не знаю. Посварилися через щось. Навіть Дін не знає причину.

Мейлін: А Ерн тільки вчора казав, що їх кримінальний світ не такий і цікавий. Он які пристрасті.