Глава 21

Ерн дістався університету дуже швидко. Він забіг всередину корпусу й майже одразу зіштовхнувся із Майлою.

- Майла? Ти в порядку? – схвильовано запитав хлопець.

- Так, але, здається, вони схопили Мейлін. Вона врятувала мене від них і не змогла втекти сама.

- Де ти її бачила востаннє?

- В лабораторному секторі.

- Сідай до моєї автівки, - Ерн протягнув сестрі ключі, - замкни двері і чекай на мене всередині. Я швидко.

З цими словами Хардман побіг у бік вказаного сектору. Опинившись на місці він зупинився, роздивляючися по боках. І де її шукати? Ерн витягнув свій телефон і вибрав останній номер. Незабаром десь поруч почала лунати мелодія. Хардман одразу ж кинувся на звук.

Хлопець тихо увійшов до кімнати й одразу ж побачив Блейка і Хідда, котрі затиснули Мейлін біля стіни й пробували її лапати. Ерн навіть подумати не встиг, як вже відтягував першого Райсона від дівчини. Хідд розвернувся і побачив його. В очах другого Райсона читалося явне здивування.

- Що тобі було не ясно минулого разу, Хідде? – запитав Хардман.

- Знову ти? – посміхнувся Хідд, - твоїй сестричці вдалося втекти, Ерне.

- Я в курсі.

- Ти що, думаєш, що тобі вдасться її від нас забрати? – єхидно запитав Блейк, підводячись з підлоги. Його брат відпустив Мейлін й попрямував у бік Хардмана. Останній встав у бойову стійку.

Ерн спритно заблокував перший удар й із силою врізав Хідду. Хлопцем керувала лють. Брати Райсони перегрупувалися й спробували атакувати Хардмана з двох боків. Зав’язалася неслаба бійка. Мейлін, тим часом, сповзла по стіні й із жахом спостерігала за подіями.

Хардман добряче відлупцював Хідда. З його братом так легко не було. Аж раптом на весь університет пролунав дзвоник. Закінчилася остання чергова пара. Хоч усі четверо й знаходилися в порожньому лабораторному секторі, це не означало, що їх тут ніхто не побачить. Брати Райсони перезирнулися.

- Ще побачимося, Ерне, - із викликом кинув Хідд.

- Ага, - додав Блейк. З цими словами хлопці вибігли із приміщення. Ерн перевів погляд на Мейлін. Остання сиділа під стіною навпочіпки й вся тряслася. Всередині щось стиснулося. Хардман рішуче попрямував до дівчини.

- Все добре, вони вже пішли, - мовив Ерн, підходячи ближче. Він простягнув руку до Мейлін і допоміг їй підвестися, - ти як? В порядку?

Марс підвела голову й подивилася на хлопця. Її очі були наповнені сльозами. Ерн інстинктивно стиснув кулаки. Треба було їх не відпускати.

Мейлін доволі несподіванно кинулася до хлопця й обійняла його. Тепер Марс вже почала ридати вголос. Ерн відчув, як його футболка миттєво просочується її сльозами.

- Все добре, - повторив Хардман, не знаючи, що робити в такій ситуації, - вони вже пішли.

Таким чином вони простояли ще хвилини зо дві. Потім Мейлін відсторонилася й стала витирати обличчя руками.

- Дякую, - тихо мовила вона, - вибач, я дуже сильно налякалася.

- Вибач, що так довго.

- Вже нормально, ти дуже вчасно. Тепер зрозуміла, що ви всі мали на увазі, - дівчина зробила невелику паузу, й раптом щось згадала, - а де Майла???

Останню фразу Марс вимовила аж надто переляканим голосом.

- У моїй автівці, з нею все добре, - відповів Хардман, - ходімо звідси.

Ерн і Мейлін вийшли у коридор й попрямували у бік виходу. Марс всю дорогу йшла, опустивши голову.

Щойно вони дісталися парковки, Хардман підійшов до своєї автівки і постукав у скло. Сестра одразу відчинила двері.

- Сідай, - запросив Ерн. Марс зайняла заднє сидіння поруч із Майлою.

- Мейлін? Ти в порядку? – Хардман-молодша схвильована подивилася на дівчину, - ти плакала! Що вони тобі зробили?

- Все нормально, Ерн мене врятував. Вони не встигли нічого зробити.

Ерн зайняв водійське місце й завів двигун. Автомобіль рушив з місця.

- Тримай, - Майла витягнула з рюкзака вологі й сухі серветки.

- Дякую, - Мейлін витягнула по одній з кожної упаковки й почала витирати обличчя.

- Це тобі дякую. Якби не ти, то вони б мене спіймали. І мені навіть страшно уявити, що б було далі. До речі, братику, звідки ти тут взявся?

- Еее, - почав Ерн.

- Це я йому зателефонувала, - мовила Марс, - бо було зрозуміло, що ми вдвох би із ними не впоралися.

- Ооо, - протягнула Майла, уважно дивлячися на брата.

- Що, ооо? – запитав Ерн, просверлюючи її поглядом.

- Та ні, нічого.

На кілька хвилин у салоні запанувала тиша. Хардман-молодша продовжувала дивитися на брата із хитрою посмішкою. Ерн, хоч і розвернувся до неї спиною, все одно бачив вираз обличчя сестри у дзеркальці заднього виду.

- Ерне, підкинеш мене до квартири, будь ласка? – раптом запитала Майла.

- Ти не поїдеш зі мною? – здивовано запитав хлопець, - ти ж хотіла фільм подивитися.

- Та я щось втомилася сьогодні. Спати хочеться.

- Окей, добре.

Ерн перелаштувався на іншу полосу й попрямував до будинку, в котрому мешкала його сестра. Відвізши Майлу додому, він і Мейлін поїхали далі.

- То ви не мешкаєте разом? – раптом запитала Марс.

- Ні, моя сестра не надто любить чиюсь компанію. Вона навіть під час шкільних поїздок в гуртожитку платила за вільні місця, щоб жити самій у кімнаті.

- Зрозуміло. Дякую, що не залишив мене там.

- І тобі, дякую, що допомогла Майлі, - Ерн раптом замовчав, а його погляд став більш зосередженим.

- Щось сталося? – запитала Мейлін.

- Ага. Райном стався. Пристебнися.

Дівчина швидко виконала вказівку. Хардман різко повернув праворуч й прискорився. Марс озирнулася й побачила автомобіль, який виконав майже ідентичний вихиляс Ерн проїхав ще метрів сто, після чого спритно вивернув на сусідню полосу, повністю розвернувши автомобіль і одразу рвонувши з місця. Цього разу супротивник не виявився так само прудким. Хлопець з’їхав трохи лівіше й знову затиснув педаль газа. Стрілка спідометра перевалила за сто двадцять. Тепер вони їхали трасою, що вела за місто. В будні тут майже не було руху. Райном відстав дуже швидко.