Глава 20

Вестней підпалив цигарку й зробив велику затяжку. Зупинився, уважно вдивляючись вдалину.

- Хіба вона не з Арманом була? – запитав його товариш, Хідд Райсон.

- З Арманом. Ти ж сам бачив, що вона сіла до його автівки.

- Що вона тоді робила тут з Ерном?

- Оце гарне питання.

- Може вона все ж таки у Діна, га, Весте?

- Мала сказала, що з Алланом. Вона б не брехала.

- То може вона щось наплутала? Арман явно силою затягнув дівча до автівки. То може він напвпаки її викрав? А вона втекла й викликала сюди Ерна.

- Виглядає, як реальний сценарій, якби в ньому не було Ерна, - реготнув Холл.

- Ну… Так, - Хідд зробив невеличку паузу, а потім теж розсміявся.

***

- Точно все в порядку? – ще раз запитав Ерн, повертаючи ліворуч, - мені здається, що ти плакала. Що взагалі сталося? Аллан реально відмовив тобі у допомозі? Що у вас сталося?

- Арман повернувся до Рейген, - вичавила з себе Мейлін, щосили намагаючися не розплакатися знову, - або навпаки. Йому зараз не до мене. Він вважає, що я спеціально наражаю себе на небезпеку, щоб привернути увагу. Кір казав, що спробує якось мені допомогти, але у них зараз майже немає часу. Якраз через цього Райнома.

- Ага, з того, що я знаю, Аллан збирається відповісти на цей виклик.

- А ви?

- А нас це не цікавить. Ми тримаємо нейтралітет і будемо оборонятися, - Хардман зробив невелику паузу, - кажеш, спеціально наражаєш себе на небезпеку? Невідомо, звісно, звідки вони про тебе дізналися. Але мені здається, ти все ж таки не мазохістка, щоб так робити.

- Напевно так.

Ерн потягнувся до бардачка, відкрив його й почав там копирсатися. За мить він знайшов, що шукав, і поклав собі до кишені куртки.

- Дякую, - тихо мовила Мейлін. Хлопець кивнув, продовжуючи кермувати, - я думала, вони заатакують…

- Хоч це й звучатиме дивно, але вони все ж таки дотримуються деяких правил. Наприклад, не зчиняти бійки у досить людних місцях. Або при сторонніх, котрі не є членами жодної з банд, хоча, цього правила в основному дотримується тільки Вест.

- Ваааау.

Незабаром автівка заїхала у двір й зупинилася біля під’їзду Марс.

- Провести? – запитав Ерн, - не думаю, що вони чекають на тебе десь тут, але якщо хочеш…

- Маєш рацію, не треба, - дівчина потягнулася до дверей.

- Стій, - Хардман витягнув з кишені невеличкий пластиковий прямокутничок, котрий перед цим дістав з бардачка. Це була частина комплекту, котрий йшов у наборі із сім-картою, - тримай, тут мій номер. Можеш мені зателефонувати, якщо потребуватимеш допомоги.

- Дякую, - Мейлін взяла картку й кинула швидкий погляд на хлопця, - я тоді пішла?

***

Наступного дня Марс вирішила сидіти вдома. Вона спекла пиріг й зручно вмостилася на канапі, запланувавши перегляд серіалів на весь день. Але довго її заняття не тривало, хтось подзвонив у двері.

Мейлін обережно сповзла з кімнати й тихенько вирушила у бік дверей. Вона сумнівалася, що цей Райном буде ломитися до неї додому. Навряд чи він взагалі знає, де вона живе. Хоча Ерн чомусь так подумав. Марс обережно припала до вічка. За дверима стояв Аллан.

- Привіт, Алексе, - привіталася дівчина, відчинивши двері, - несподівано тебе бачити.

- Привіт, впустиш?

- Так, звісно, проходь.

Алекс увійшов всередину і пройшов разом із Мейлін до кухні. Дівчина увімкнула електричний чайник й запросила гостя сісти.

- Я прийшов поговорити про Райнома, - мовив Ланністер, - вибач, що не знайшов часу раніше.

- Ну, я розумію, що ви не зобов’язані мене захищати. Тим паче, через Армана.

- Не в цьому справа. Райном і його хлопці сильно відрізняються від Діна і його людей. Вони тут, щоб знищити нас обох. Щоправда я невпевнений, що Дін взагалі збирається із ними ривалізувати. Скоріше вжиє чисто оборонну стратегію. Ми ж в свою чергу налаштовані викинути Райнома з міста. Тут замало місця навіть на дві банди.

Марс на секунду задумалася. То може вони вчора від неї відчепилися через те, що вона була з Ерном?

- Може скажемо їм тоді, що я в команді з Діном? – запитала вона, - а ви на мене полюєте.

- Цікава пропозиція, але вона не спрацює. З того, що я чув, права рука Райнома вже намагався викрасти сестру Діна. Вона навчається в іншому місті. Але Дін вчасно втрутився. Гадаю, він знову вмовить її поїхати продовжити навчання за кордоном. Вона зараз навчається дистанційно, дуже любить Леслаю.

- Це той Вестлей?

- Так. Арман розповів мені, що було вчора. І я маю до тебе питання.

- Яке? – Мейлін підвелася й підійшла до чайника, котрий щойно закипів. Дівчина вийняла з навісної шафки чашки й налила заварки, - звідки вони мене знають?

- Це вже не так важливо. Тут навіть Дін міг поділитися із ними такими фактами, щоб позбутися нас обох. Хоча це і не зовсім і його стилі. Вони щось у тебе питали? Ви розмовляли, в принципі?

- Тільки із цим Вестлеєм. Але нічого особливого ми не обговорювали. Він одразу почав індичитися, питаючи мене, чи знаю я, хто він. Слухай, Алексе, мені вже трохи набридло бути для вас скалкою. І залежати від вас теж. Гадаю, вони й правда відчепляться, якщо зрозуміють, що ви мене не захищатимете.

- Ти не розумієш, на що вони здатні.

Дівчина подумки зітхнула. Десь вона вже це чула.

- Окей, тоді я просто зведу перебування поза квартирою і університетом до мінімуму. Скільки вам треба часу, щоб випхати звідси цього Райнома, Вестлея і так далі? – Мейлін уважно подивилася на хлопця.

- Ти не хочеш бачити Армана? – раптом запитав він. Марс опустила очі й закусила нижню губу.

- Так, - зізналася вона, - мені боляче. Від того, що він робить вигляд, що нічого не сталося. Я ж не буду тепер переховуватися від всіх ваших ворогів, котрі побувають в Ніорімі, правда? Ми не стали найкращими друзями та й друзями в принципі. У вас немає причин мене охороняти, а у мене – триматися за вас. Правда, я дуже втомилася останнім часом.