18.

— Ооо! Яка класна машинка! — Мейлін захоплено обійшла спорткар брата, роздивляючись його з усіх боків.

— Сідай, — Елрой відкрив дверцята, допомагаючи сестрі забратись до салону.

Далі він обійшов машину та зайняв місце водія. Автомобіль плавно рушив. Хлопець виїхав з парковки й попрямував до центру міста.

— Ти давно знайома з цими хлопцями? — запитав він.

— Ні. Ми познайомились випадково, — дівчина стисло переповіла історію знайомства з бандою Аллана.

— Ого... У Денаї тебе б уже вбили... — зауважив брат.

— Дуже позитивно, — зазначила Мейлін.

Елрой заїхав до підземного паркінгу готелю. У цю пору року в Ніорімі проводилося багато конференцій, тому практично всі місця були зайняті. Хлопець припаркувався на виділеному для нього та його батька місці, після чого допоміг сестрі вибратися з автомобіля.

— Ходімо, ліфт там, — мовив Елрой.

— Якби ми не були так схожі, — сказала Мейлін, заходячи до ліфта, — я б цілком могла припустити, що ти намагаєшся викрасти мене.

— Вагоме припущення, — брат усміхнувся. — Гадаю, що ти б мала рацію.

Ліфт зупинився на одному з поверхів. Брат і сестра пройшли коридором, прямуючи до номера. Марси зупинилися у східному крилі, звідки відкривався пречудовий вид на місто.

— Тато спеціально обирав номер саме в цій частині готелю, — пояснив Елрой, дістаючи ключ-карту. — Я фактично не бачив місто, бо був дуже малий. А тато дуже любить Ніорім.

Елрой легенько штовхнув двері, заходячи всередину.

— Тато, це ми, — мовив він.

Мейлін одразу побачила рудоволосого чоловіка, який сидів на канапі. Елрой був неймовірно схожий на свого батька. Побачивши гостей, Рейлі Марс підвівся з місця та попрямував їм назустріч.

— Ось ми й зустрілись, — мовив він. — Привіт, Мейлін!

— Привіт, тату! — Мейлін усміхнулася, розглядаючи батька.

Дівчині все ще здавалося, що реальність вимкнулась саме тоді, коли вона стала свідком справ банди Аллана.

— Проходь, не соромся, — запросив Рейлі.

Мейлін коротко переповіла батькові про своє життя та проблеми, що несподівано виникли в її родині. Рейлі розлютило те, як Філ поставився до його доньки.

— Гадаю, не завадить загилити йому по зубах, — пирхнув Елрой. — Можливо, це навчить його думати.

— Може, не треба? — Мейлін налякано глянула на брата. — Філ, взагалі-то, хороший. Просто своєрідний і, типу, суворий. Я не знаю, що на нього найшло.

— Вона має рацію, Елрой, — додав Рейлі. — Цей Філ вчинив жахливо, але це не його звична поведінка. Я не здивуюсь, якщо ця дівчина й Корнелію виживе з її власного будинку.

— Ця Даліла щось казала про борги, — згадала Мейлін і розповіла про цю частину розмови зі зведеною сестрою.

— Борги, кажеш, — Рейлі задумливо почухав потилицю. — Знаючи свою колишню дружину — це цілком у її стилі. Добре, з нею я ще поспілкуюсь.

***

Майла ще раз підстрибнула, марно намагаючись зняти з височезного паркана свій картуз. Тим часом якийсь хлопець швидко дістав застряглий предмет і простягнув його дівчині.

— Як ти це зробила? — запитав він.

— Дякую, — Майла зніяковіло усміхнулася. — Тут дуже сильний вітер. Я навіть не очікувала, що він полетить.

— Не місцева?

— Ні.

— Приїхала вчитися?

— Так. І до брата.

— Зрозуміло. Я — Кір.

— А я — Майла. Дякую ще раз, Кіре.

— Звертайся, — Кір підморгнув і попрямував вздовж вулиці.

Дівчина надягла картуза й пішла в інший бік. У коледжі вже зібралося багато студентів, хоча до першої лекції залишалося ще двадцять хвилин. Майла пройшла коридором і ввійшла до просторої їдальні. Тут людей було небагато. Краєм ока дівчина помітила одну зі студенток, яка здалася їй знайомою. Майла дістала телефон і звірилася з фотографією. Так, це була вона.

— Ти, часом, не знаєш, де знаходиться туалет? — запитала якась дівчина.

— Ні, я новенька, — відповіла Майла, повертаючи голову.

— Зрозуміло, я теж. Гадала, що посеред року мало хто переходить... Добре, спитаю в когось іншого.

Майла вийшла з їдальні та попрямувала до інформаційного стенда. Вона швидко знайшла стовпчик з інформацією про свій новий клас і подивилася номер кімнати. Вона розташовувалася на другому поверсі. Майла піднялася сходами та повернула ліворуч. Залишалося ще познайомитися з класним керівником і уточнити деякі організаційні моменти. На все це пішло трохи більше п'ятнадцяти хвилин. Майла та вчитель увійшли до класного кабінету практично одночасно зі дзвінком.

Щойно всі учні зібралися, вчителька покликала до себе новеньку та легенько постукала ручкою по столу, привертаючи увагу класу.

— Вітаю, — мовила вона. — Прошу вас познайомитися з новою ученицею. Майла Хардман. Майло, ти можеш зайняти третій стіл у середньому ряді.

Лекція пролетіла доволі швидко. Майла майже не слухала, про що розповідала її нова кураторка. Щойно закінчився виклад, дівчина ліниво потягнулася за рюкзаком, щоб дістати звідти книжки.

— Ерн не твій брат, часом? — почулося прямо біля вуха.

Майла обернулася й побачила ту саму дівчину, яку вже бачила в їдальні — Мейлін.

— Привіт, — мовила вона. — Так, Ерн мій брат. Мейлін, чи не так?

— Так.

— Не думала, що ми опинимося в одному класі. Добре, була рада познайомитись, але мені потрібно зайти до освітнього комітету, щоб перевірили мої підручники на відповідність вашій освітній системі.

Мейлін відійшла вбік, пропускаючи Майлу. Поява сестри Ерна виявилася для неї несподіванкою. Дівчина одразу помітила, що ця дівчинка зовсім не схожа на свого брата — характери цілком різні. Хіба що трохи зовнішньої схожості... Мейлін дістала телефон і відкрила месенджер. Джеймі була в мережі три години тому. Подумавши мить, дівчина заблокувала мобільник і сховала його в кишеню. Мабуть, із подругою вона поспілкується пізніше.