Глава 18

          Минув день з того моменту, як Джеймі поїхала. Мейлін сиділа на підвіконні своєї кухні, обхопивши коліна руками, і сумувала. Невідомо, коли вони тепер ще зможуть побачитися. Суворі батьки Стівенсон не дадуть їй розслабитися аж до вступу. І, можливо, аж до кінця першого семестру. Марс видихнула. Можливо їй і самій було варто похвилюватися про власне навчання?

          Мейлін збиралася вступати на медичний факультет. Такий у Леслаї був у кожному університеті, зважаючи на специфіку країни. Втім, як і хімічний. Але для вступу Марс обрала один з найкращих вузів. А саме той, в якому в свій час навчалася її мати.

          Згадавши про маму, дівчина засумувала ще більше. Все ж таки, Джеймі мала рацію. Майже як завжди.

          Недовго думаючи, Мейлін зістрибнула з підвіконня і взяла свій телефон, що лежав на столі. Далі вона завантажила і запустила застосунок таксі, обрала маршрут. На екрані висвітилася рамочка із написом: «Водій вже в дорозі. Час очікування: 7 хвилин».

          Дісталася лікарні Марс без проблем. Вона зупинилася недалеко від входу, роздумуючи, чи варто йти далі? І в цей момент увагу дівчини привернув Ерн, котрий стояв неподалік і спостерігав. Ну, Хардман явно не залишив їй вибору…

          Коли Мейлін вже майже підійшла до дверей, ті відчинилися, і на вулицю вийшла Корнелія. Її доньку побачили колеги, тож і підказали.

- Привіт, - мамо, - тихо мовила дівчина, - і вибач.

- Мейлін, доню, - Флетчер-Марс кинулася до Мейлін і обійняла. Донька обійняла її у відповідь. Ерн ще трохи постояв під деревом, після чого розвернувся і пішов, - я якраз збиралася на обід. Може зайдемо до кафе?

          Марс-молодша мовчки кивнула. З тих пір, як до Корнелії на обід навідався Рейлі, вона перестала обідати в лікарняній їдальні, хоча й сама не могла пояснити, чому. Напевно, боялася ще однєї такої зустрічі. Отже, мати і донька попрямували до найближчого кафетерію і замовили там обід.

- Я нещодавно бачила Філа, - мовила Мейлін, - він навіть змусив Далілу вибачитися.

- Я про це не чула, - відповіла Корнелія, - вибач, доню. Я не знаю, що на мене найшло. Я дійсно подумала, що ти ревнуєш. В чомусь Рейлі мав рацію, я дійсно погана мати.

- Не кажи так. Я мала одразу поговорити з тобою наодинці, а не ігнорувати. Тому ти теж мене вибач.

- Не впевнена, що це б дало якісь ефекти… До речі, твій батько, де він? Він правда поїхав?

- Так, у нього якісь свої справи.

- Я б дуже хотіла побачити Елроя. Але він, певно, мене і не пам’ятає.

- Гадаю, ви ще обов’язково побачитеся.

          На якусь мить між цими двома повисла тиша. Корнелія мовчки копирсалася виделкою у тарілці. Мейлін перекопувала свою страву.

- Ти повернешся додому? – раптом запитала Флетчер-Марс.

- Гадаю, що ні, - молодша Марс одразу ж помітила ще більше засмучення на обличчі матері, - але не через тебе, і не через Філа. Просто я вже доросла. І тато зняв мені квартиру. Але я буду приходити в гості.

- Так, він казав про це Філові. Добре, напевно, ти маєш рацію. Але ми будемо раді тебе бачити. І Філ дуже сумує. Він тебе любить, Мейлін. Як власну доньку.

- Я знаю, - Мейлін опустила очі.

          Доїдали обід вони вже в тиші. Корнелія подивилася на годинник – час повертатися до праці.

- Твій обід вже закінчився? – запитала донька.

- Угу, - Флетчер-Марс кивнула, - я зателефоную тобі ввечері, добре?

- Так.

          З цими словами Корнелія повернулася до лікарні. А Мейлін знову витягнула телефон і почала шукати таксі. Жодної машини в околиці.

- Мейлін, - пролунав десь поруч голос Філа. Дівчина підвела голову і побачила вітчима, - тільки не тікай.

          Флетчер підійшов ближче і зупинився. Якийсь час ці двоє стояли мовчки.

- Я чув, що тобі сказала Даліла, - раптом мовив він, - і я знав, яка вона може бути. Просто не хотів вірити, що це все сталося насправді. Вибач мені. Я не мав схиляти Корні на свій бік. Повів себе, як дитина. Не знаю, чому, але мені так хотілося, щоб ви подружилися. Але треба було розуміти, що це неможливо. Давай я тебе підвезу.

          Марс мовчки кивнула,і вони пройшли до автівки. Філ виїхав на дорогу.

- Це якийсь твій знайомий? – запитав він, киваючи вбік. Мейлін подивилася туди, куди показував вітчим і побачила Ерна. Той перемістився.

- Ага, це брат моєї однокласниці, - невідомо для чого пояснила дівчина.

- Ааа, зрозуміло, - протягнув Флетчер, - а я приїхав до твоєї мами. Хотів зробити сюрприз. Але побачив вас і не став заважати. Ви помирилися?

- Так.

- Радий це чути. Ти мені адресу скажеш? Бо Рейлі не захотів зі мною ділитися такою інформацією.

- Так, - Мейлін назвала адресу.

- Може ти заїдеш до нас сьогодні ввечері? Звісно, ти можеш ображатися на мене, але, будь ласка, не ображайся на Корні.

- Добре, - на превеликий подив для себе, і для Філа погодилася Марс.

- Радий це чути. То може тоді о восьмій?

***

- Привіт, Ерне, - пролунало десь зовсім поруч, - чого тут вештаєшся? Закохався у якусь медсестричку?

          Ерн повернув голову убік і побачив Рейген. Дівчина була вдягнена у елегантний брючний костюм, на ногах – туфлі на шпильках, а на обличчі – тонна макіяжу.

- Що тобі було не ясно з минулого разу? – запитав хлопець, сердито дивлячись на Хілтон.

- Слухай, Ерне, така ворожість тобі не личить. От не розумію, нащо ти намагаєшся здаватися іншим? Ти ж такий милий хлопець.

- Тому що ти мене дратуєш.

- Ну, я ж не Арман, щоб тебе дратувати. До речі, щодо Армана, може зайдемо до якоїсь кав’ярні, вип’ємо кави?

- А тобі не шкода буде персонал, котрому знадобиться щось дійсно з реклами, щоб відмити від посуду твою косметику? – Хардман уїдливо посміхнувся.

- Фу, як негарно. Слухай, Ерне, ти дійсно мене так не любиш через те, що я спала із Арманом? Так ти можеш і сам добряче його подратувати, якщо переспиш зі мною. Я навіть фотки дозволю зробити.