Глава 16

 Майла увійшла до аудиторії й роздивилася навколо сонним поглядом. Останній навчальний день — далі вже екзамени, канікули і, звісно, вступ до вишу. Разом з Ерном вони дивилися фільми майже до третьої ночі, але воно того вартувало. Тепер залишалося якось себе контролювати і не заснути посеред уроку. Увагу дівчини одразу привернула Мейлін, котра виглядала аж надто бадьоро.

 Браслет на руці завібрував, сповіщуючи про нове повідомлення. Майла ліниво потягнулася у кишеню за телефоном.

«Кір: Привіт) Які плани на сьогоднішній вечір?

Майла: Привіт) Спати)

Кір: Оу.

Майла: Ми вчора подивилися із Ерном цілий сезон. Я ледве підвелася з ліжка.

Кір: Ех ти.

Майла: Ага, інколи сама собі дивуюся. Приїжджай, влаштуємо дууууже лінивий вечір.

Кір: Добре, я в грі. Тебе забрати після уроків?

Майла: Ні. Ерн казав, що заїде.

Кір: Добре, тоді напиши, як будеш вдома.

Майла: Окі.»

          Хардман знову подивилася на Мейлін. Та якраз активно із кимось переписувалась. Майла подумки скривилася. «Напевно, із цим Арманом…»

***

          Мейлін витягнула телефон з кишені й підсвітила екран. Нових повідомлень не було. Розчаровано поклала пристрій на стіл. «Може варто розважити покупку смарт-браслета?» В цей час екран мобільника ожив – нове повідомлення. Дівчина швидко взяла пристрій до рук і розблокувлала. Легке розчарування пройшлося тілом. Писала Джеймі.

«Джеймі: Нічого не забула?

Мейлін: Що на цей раз?

Джеймі: Написати мені, чи прийшов до тебе вчора Арман.

Мейлін: А, так, прийшов.

Джеймі: І все?

Мейлін: В сенсі?

Джеймі: Ну, хто переміг, він, чи Ерн? Що ви робили?

Мейлін: Ніхто не переміг. Вони просто побилися, а потім розійшлися.

Джеймі: Так просто?

Мейлін: Не знаю. Арман сказав, що в якийсь момент сталася справжня заваруха. До них доєдналися інші люди Діна. Та й Арман із хлопцями. Потім вони так само різко розійшлися. Арман помітив, що Ерн кудись пішов і рвонув за ним. Так, у них ще були короткі перегони містом. Невже тобі це цікаво?

Джеймі: Насправді мене більше цікавить відповідь на друге питання.

Мейлін: А?

Мейлін: А, зрозуміла. Та нічого особливого не робили. Ти знаєш, він вчора був якийсь аж занадто розпалений. Спитав, чи може залишитися на ніч.

Джеймі: Воу-воу! А ти що?)

Мейлін: Сказала йому, що мені це не надто зручно. Я вже до цього казала, що не готова до чогось більшого за обійми і поцілунки. Таке враження, що Арман просто вирішив це проігнорувати.

Джеймі: Гадаю, він просто був занадто на емоціях після бійки. Чоловіки…

Мейлін: Ну, не знаю. Міг би тоді до мене не їхати, якщо він це розумів.

Джеймі: Ти якась роздратована. Що тебе тривожить?

Мейлін: Ти занадто добре мене знаєш)

Джеймі: Розповідай, в чому справа?

Мейлін: Та Арман чомусь мені не відповідає з самого ранку. Я йому написала, ще коли прокинулася. А він мовчить. І не читає.

Джеймі: Може спить?

Мейлін: Та ні, був у мережі. Він, зазвичай, швидко відповідає.

Джеймі: Може у нього якісь справи? З тим же Ерном.

Мейлін: От я про це і думаю, що раптом вони там знову сильно побилися. Куди там ще – після вчорашнього.

Джеймі: Розслабся, подруго. Тільки восьма година ранку. Дай йому час. Може він взагалі був в мережі, бо дивився на годинник.

Мейлін: Може. Добре, у мене зараз вже розпочинаються заняття. Спишемося пізніше.»

          Марс заблокувала телефон і поклала його на стіл. Може Джеймі і мала рацію, треба почекати.

***

          Час занятть пройшов швидко. Викладачі завжди наповнювали останній навчальний день різними цікавими активностями. Мейлін навіть вдалося відволіктися від власного смартфона.

          Дівчина вийшла з аудиторії і витягнула телефон з кишені. Арман таки відповів. Сказав, що мав деякі справи, заїде за Мейлін після школи. Прочитавши, Марс одразу ж заусміхалася. Вона написала хлопцеві, що заняття вже закінчилися, після чого, задоволена, попрямувала вперед коридором. Але буквально за хвилину усмішка зникла з обличчя дівчини. Попереду стояв Ерн.

          Хардман побачив Марс одразу. Хлопець скривився і попрямував просто до неї. Мейлін застигла на місці, не знаючи, що робити. Все ж таки це школа, лекція щойно закінчилася, повно людей. Але невідомо, чого чекати від цього психа.

- Я б на твоєму місці сидів би в аудиторії і чекав би на Армана, - Ерн вищкірився, підходячи ближче.

- Знаю, що марно, але про всяк випадок нагадаю тобі, що тут людне місце, - Мейлін склала руки на грудях і зробила крок назад.

- Так, але ваш викладач вже пішов. Я бачив його на вулиці. А твоїм однокласникам, скоріш за все, буде все одно.

- То як би мене врятувало сидіння у классі. Ти б мене не помітив?

- Розумна дівчинка, - Хардман відверто насміхався. Але в його очах було щось. Дивна суміш емоцій. Мейлін відмітила, що не помічала такого раніше.

- Ерне, не треба, - Майла підбігла до цих двох і встала між ними, - давай не будемо псувати остаанній шкільний день. Будь ласка.

- Добре, - Ерн уважно окинув Марс поглядом, - ходімо звідси.

          Хлопець розвернувся і попрямував у бік виходу. Майла пройшла повз Мейлін і поспішила за братом.

- Я не хотіла, щоб ти зараз бився з Арманом, - мовила Хардман-молодша, щойно вони опинилися на вулиці, - він же ж сто відсотків десь тут вештається.

- Думаєш? – запитав Ерн.

- Навряд чи б Мейлін збиралася йти додому сама.

- Ну, логічно.

          На якийсь момент запанувало мовчання. Майла шла трохи позаду й праворуч, уважно розглядаючи брата.

- Вона ж тобі подобається, чи не так? – обережно запитала дівчина.

- Що за абсурдна ідея спала тобі на думку? – питанням на питання відповів Хардман-старший.