16.

Але Брайан не встиг нічого зробити. Хтось позаду схопив його за зап'ястя й сильно стиснув. Ніж випав з руки на землю. Далі хлопець відчув сильний поштовх у спину. Невідомий нападник відпустив його руку, й Брайан буквально полетів уперед. Дін, Аллан, Айк, Дакота, Кір, Ентоні, Мартін та Деніел здивовано витріщилися на незнайомця. Арман та Ерн тим часом не помічали нікого, продовжуючи свою сутичку.

Рудоволосий хлопець, який прудко знешкодив кривдника Мейлін, відштовхнув ніж ногою вбік. Брайан нарешті зорієнтувався й спробував атакувати незнайомця, але миттєво був відкинутий убік потужним ударом.

— Ще раз до неї підійдеш, і я зламаю тобі руку, — мовив рудоволосий. — Краще стій, де стоїш.

В руках спритного хлопчини блиснув пістолет з нагвинченим глушником.

— Давай, два кроки назад, — додав він абсолютно спокійним голосом.

— Ого, яка в тебе іграшка, — мовив Брайан, звузивши очі. — Гадаєш, що в мене такої нема?

— Гадаю, що я не жартую, — незнайомець вишкірився, було видно, що він не жартує.

В цей момент десь вдалині почулося виття поліцейської сирени та крик: «Їдуть!»

— Ходімо звідси, — швидно скомандував Дін. — Ще побачимось, Алексе.

Айк, Дакота, Брайан, Лестер та Ед почали слухняно відходити, озираючись навколо. Ніхто не хотів потрапити в пастку.

— Ерне, тобі особливе запрошення потрібне?! — додав ворожий лідер. — Поліція поруч!

Арман відштовхнув Ерна й зайняв оборонну стійку, готуючись до того, що супротивник не відчепиться.

— Шкода, що нашу зустріч переривають, чи не так, Арме? — останній обтрусив куртку та усміхнувся.

— Потрібен ти мені, — пирхнув Арман, не зводячи з нього очей.

— Ходімо! — повторив Дін.

Він та його банда швидко попрямували до виходу з двору. Там вони розсілися по автівках й швидко рушили подалі від місця зустрічі.

— Нумо до квартири, — скомандував Алекс, перевіряючи, чи всі на місці. Далі він перевів погляд на рудоволосого. — Ходімо з нами, ми друзі Мейлін.

Незабаром усі хлопці з банди Аллана, Мейлін та незнайомець уже були всередині квартири. Поліцейські з'явились у дворі за дві хвилини, але не побачивши учасників бійки, їм довелося лише спантеличено шукати свідків. Втім, як і зазвичай.

— Я Елрой, — назвав своє ім'я рудоволосий. — Елрой Марс. Її брат.

— Що??? — Мейлін шоковано витріщилася на хлопця. — Серйозно???

— Ви дуже схожі, — констатував Аллан, усміхаючись. — Аллан, або Алекс Ланністер.

Усі інші хлопці по черзі назвали свої імена. Ситуація виглядала аж надто цікаво.

— Як ти мене знайшов? — здивовано запитала Мейлін. — Точніше, як ти взагалі про мене дізнався?

— Що ти знаєш про свого батька? — питанням на питання відповів Елрой.

— Взагалі нічого. Мама оголосила це забороненою темою, — в голосі сестри відчувався смуток.

— Навіть так? — брови хлопця повільно поповзли вгору.

— Хлопці, нумо залишимо їх наодинці, — запропонував Алекс.

Усі присутні вийшли з кімнати, залишаючи брата з сестрою.

— Я й батько не знали про твоє існування донедавна, — мовив Елрой. — Але кілька днів тому по телевізору показували репортаж із вашого коледжу. Там тато побачив тебе, і пазл склався.

— Ви не мешкаєте в Леслаї? — уточнила Мейлін

— Ні. Коли батько розлучився з матір'ю, він забрав мене із собою, — відповів хлопець. — Разом ми переїхали до Ландасу. Якби тато знав про тебе, він би забрав і тебе.

— Схоже, мама дуже цього не хотіла, — дівчина опустила очі.

— Так, це правда. Вона приховала від батька свою вагітність, — додав брат.

— А де він? — Мейлін підвела погляд й уважно подивилася на Елроя. — Де тато? Він теж приїхав сюди?

— Так. Він розбирається з деякими справами. А я одразу вирушив на пошуки. Як виявилося, наша мама продала квартиру, в якій вони мешкали разом із батьком, і купила іншу на ці ж гроші. Мабуть, щоб змінити сусідів.

— Ого, я навіть про це не подумала. Я намагалася хоч щось дізнатися через лікарню. У сусідів нічого не питала, бо вони б повідомили маму, і вона б розлютилась. І все ж таки, як тобі вдалося знайти мене тут?

— Я був у твоєму коледжі. Кілька студентів сказали, що знають тебе і бачили, як ти сідала до машини з хлопцем із вуличної банди. Від цього я й відштовхувався.

— Ого, навіть не думала, що це так помітно. А ви надовго сюди приїхали?

— Взагалі-то ми хотіли б забрати тебе звідси, але вирішувати тобі.

— Елрою, — Мейлін витримала невелику паузу. — А чим ви з татом займаєтесь? У тебе є зброя, і…

— Здебільшого працюємо на синдикат у Ландасі. Тато ще співпрацює з однією з команд у Денаї.

— Ого! Круто!

— До речі, чому ти тут, а не вдома? Знаючи, як наша мати ставилася до справ батька, дивно, що вона дозволяє тобі спілкуватися з такими хлопцями.

— А вона й не знає, що я з ними спілкуюся, — Мейлін коротко розповіла про доньку Філа та сварку з батьками.

— Ооо... Все, як і казав тато — відповідальності нуль.

— А що, тато був тут гангстером? — очі дівчини загорілися.

— Так. Він займався в Леслаї зброєю. Був доволі відомою постаттю. Але це було дуже давно. Виходить, що він поїхав незадовго до твого народження.

— Виходить, що так.

— До речі, я зараз зателефоную йому й скажу, що знайшов тебе.