Глава 15

- Мамо, дякую, але мені цілком вистачає Ерна, - Майла тихенько зітхнула й взяла телефон зручніше.

- Доню, ти ж не можеш тепер взагалі не заводити подруг через ситуацію, що склалася, - запротестувала мати.

- Я вже починаю жалкувати про те, що розповіла тобі про це. Мамо, вже все нормально. Я відпустила ситуацію. А щодо подруг, я ще не так довго тут знаходжуся, щоб хвилюватися, що у мене досі немає подруг. Дивись, тільки Ернові не проговорися.

- Добре. Але мене, звісно, дивує, що ти вперше від нього це приховала. Ерн завжди знав про тебе більше, навіть ніж ми з татом.

- Я просто трошки заощадила страждань Вернонові. Та і не хотіла тоді це все роздмухувати. А зараз я була б і не проти, щоб Ерн йому добряче влупив, - дівчина розсміялася, - але то таке, вже неважливо.

- Але ти щось недомовляєш. Хоча я більш-менш спокійна, що ти в доброму гуморі.

- Може й недомовляю, але то нічого поганого. Просто є ще дещо, що я не можу розповісти Ернові, бо знаю, як він відреагує.

- Можеш розповісти про це мені, якщо хочеш.

- Ні, мамо, не цього разу. Добре, мені тут вже телефонують. Я напишу тобі потім.

    Хардман-молодша скинула виклик й відповіла на наступний.

- Привіт, Кіре, - мовила вона у слухавку.

- Привіт, Майло, - пролунав голос хлопця, - ти вже вдома?

- Так.

- Я хотів сказати, що я трошки затримаюся. Ще не закінчили наші справи.

- Добре, - Майла витримала невеличку паузу, - слухай, Кіре, як гадаєш, а Мейлін зрозуміла?

- Сто відсотків, ні, бо вона мене просила не говорити про тебе хлопцям. Хвилюється.

- Вона хороша дівчинка. Не розумію, що вона знайшла у вашому Арманові.

- Ти ж його все одно не знаєш.

- Але багато чула.

- Від Ерна, котрий його найзапекліший ворог?

- Ну, і від хлопців теж.

- Арман не такий поганий, яким здається. Але насправді, я теж трохи хвилююся, бо він аж занадто несерйозний. Добре, Мейлін теж тут, я поки що у іншій кімнаті, але вона все одно може почути. І тоді точно здогадається. Я напишу тобі.

- Добре, до зустрічі.

***

    Ерн з силою вдарив по боксерській груші. Потім ще раз, і ще раз.

- Якийсь ти сьогодні роздратований, - зауважив Дін, - та і взагалі останнім часом.

- Та наче такий, як зазвичай, - Хардман влупив ще раз. Груша відлетіла назад і блискавично повернулася на місце.

- Ну, навіть з натяжкою не скажеш. Щось сталося?

- Ти вже просто як Майла, - Ерн відволікся від груші і подивився на лідера, - у мене все добре. Просто дратує Арман, Аллан і всі їхні друзі. Нічого нового.

- Але ж ми їх випередили.

- Так, по досить довгому часу.

- Ну, я гадаю, що Арман зараз буде трохи зайнятий, - Дін розсміявся, - в його житті знову з’явилася дівчина. Ще й не Рейген.

- Нам це нічого не дасть.

- Мені навіть трохи шкода цю дівчинку. Вона здалася мені більш нормальною.

- Її проблеми.

- Ну, та, я б здивувався, якби тобі було б цікаво.

    Раптом до спортзалу влетів Дакота. Він виглядав розлюченим.

- Хлопці, Аллан на нашій базі! — мало не прокричав він.

- Що??? — в один голос запитали Дін і Ерн, - яку???

- Північну.

- Швидко їдьмо туди, - без вагань мовив Джерсен, - вони ж не очікували, що у нас там датчики, так?

- Ага, але я можу зараз їх трохи полякати сигналізацією, щоб вони там нічого не розтрощили, - Маруз покрутив у руках пульт.

- Ага, а вони звідти свалять, бо не хотять із нами битися, - роздратовано кинув Ерн, - не треба.

Дакота запитливо подивився на лідера.

- Ерн має рацію, - мовив Дін, - вони не встигнуть знищити товар. Датчики — не єдиний сюрприз.

    Втрьох хлопці швидко вирушили на місце, попутно зв’язуючись з усіма іншими.

***

    Арман вибив двері ногою і роздивився по боках.

- Аллане, - мовив він, - ти не повіриш, але у них тут сейфи. Справжні.

- Ооо, - протягнув Аллан, проходячи всередину приміщення, - отже у Діна тут має бути щось справді цікаве. Замок який?

- Кодовий, - Грін підійшов ближче, - схоже, що ще й з біометрією.

- Гм, в такі моменти я заздрю, що у них є Дакота. Давай трохи роздивимося навколо, може є щось у більш доступних місцях. Залишимо сейфи на десерт.

- То може попросиш свою сестру зламати їх для нас?

- Ага, Ніко якраз нічого робити.

- Та годі, для неї це, як Сіркові муху з’їсти, - хлопець спіймав на собі невдоволений погляд лідера, - ок, як знаєш.

Вдвох хлопці пройшли до наступного приміщення. Тут просто роїлося від коробок.

- Схоже на пастку, - зауважив Грін.

- Ага, я теж пам’ятаю, що було минулого разу. Давай назад.

    Арман і Алекс обережно перейшли в попередню кімнату. Яким же ж було їх здивування, коли вони побачили там Ерна і Еда.

- Привіт, хлопці, - аж надто задоволеним тоном мовив Кірмез, - як справи?

- Були чудово, - нахабно відповів Грін, - а зараз стали ще краще. Як-ніяк, а шанс натовкти вам випадає нечасто.

- Ну, це ж ви від нас ховаєтеся.

- Пф-ф.

    Ланністер мовчки роздивлявся навколо. Якщо ці двоє тут, це означає, що інша частина команди теж зустріла непроханий гостей. Алекс ніяк не міг зрозуміти, як у супротивників так вийшло їх непомітно розділити.

- Що, Ерне, береш на себе Арма, а я — Аллана? — уточнив Ед. Ерн кивнув. Всі четверо перейшли в атаку.

- А де Дін? — запитав Алекс, щосили вдаривши Кірмеза по торсу. Останній аж зігнувся, але достатньо швидко зайняв оборонну стійку.

- Гадаю, що зараз він трохи зайнятий, - саркастично відповів Ерн.

- Так незвично, що вас тут стільки ж, скільки й нас. Чи ви тільки на Армана полювали.

- Я полював, - замість друга відповів Ерн, - не знаю, чого він знову до мене причепився.

***

    Кір заблокував телефон і різко підвівся з місця. Хлопець підійшов до вікна й обережно визирнув. На вулиці стояли Лестер і Дакота. Помітивши Алексіса, перший помахав рукою. Кір засмикнув фіранку й шумно видихнув.