Глава 14

Леслая. Місто Кіртмаєр.

- Вау, Рейген, ця сукня так пасує до кольору твоїх очей, - мовила подруга дівчини, - несамовито!

- Мені все личить, Лілі, - із гордістю зауважила Рейген, - що би я не вдягла.

         Лілі підійшла до найближчого вішака, щоб подивитися на чергову сукню. Срібляста, обтягуюча, з довгим рукавом. Те, що треба для її роботи. А працювала дівчина секретаркою у місцевого багатія.

- Що там Арман, до речі? – Лілі швидко відшукала потрібний розмір й зняла сукню зі стійки, - помирилися?

- Зробив вигляд, що я йому байдужа, - Хілтон розсміялася, - але всі ми прекрасно знаємо, що це не так. До речі, із ними якесь нове дівча. Уявляєш, Лестер сказав, що вона дівчина Армана!

- Воу-воу, серйозно?

- Не думаю. Їй вісімнадцять з копійками, хоча виглядає максимум на п’ятнадцять. Армана такі не цікавлять.

- Ооо, я б на твоєму місці була б обережніша, подруго. А то ще забере твого Армана.

- Хто? Школярка? – Рейген знову розреготалася, - не сміши мене, Лілі.

- Гадаєш, Арман вічно терпітиме твої вибрики? – Лілі зайшла до примірочної кабінки і зачинила за собою дверцята.

- Пф-ф, а куди він дінеться? І взагалі, ти що, намагаєшся мене повчати, чи як?

- В жодному разі. Ти ж знаєш, що я вважаю, що так йому і треба. Нехай навчиться приділяти тобі більше уваги. До речі, не плануєш із ним миритися?

- У мене є зараз більш крута ціль. Зараз не до Армана.

- Енністер?

- Ага.

- Слухай, якщо він на тобі одружиться, то ти будеш дуже добре забезпечена.

- І нащо це мені? Мій татко й так досить добре мене забезпечує.

- Так, але тобі доводиться отримувати оці всі сертифікати та вражати його гостей своєю освіченістю.

- Гадаєш, з Енністером буде інакше?

- Принаймні ним ти зможеш крутити не гірше, ніж Арманом. Я в цьому впевнена.

- Це не так цікаво, - Хілтон зробила невеличку паузу, - а хочеш, позичу Енністера тобі? Будеш не Лілі Ротмар, а Лілі Енністер. Непогано звучить?

- Та ти що, Кент мене звільнить тоді.

- Дався він тобі.

- Він мені подобається. Кент в багатьох аспектах ідеальний чоловік.

- Ага, не гарний, багатий, не спідничник. Але одружений.

- То й що? Ти його дружину бачила? – Лілі вийшла з примірочної й завмерла на місці, розглядаючи подругу. На Рейген була така сама сукня, як Ротмар взяла приміряти. І сиділа вона значно краще.

- Щось сталося? – запитала Хілтон, єхидно усміхаючися.

- Та ні, - вже більш пониклим тоном відповіла Лілі. «А то ти не знаєш» - додала подумки.

- Думаю, я візьму цю сукню, - Рейген покрутилася, розглядаючи себе в дзеркало, - як на мене шили. Що скажеш?

- Та бери. Мені то що, - Ратмор знову сховалася у кабінці. «Дістала!»

***

Леслая. Місто Ніорім.

         Мейлін сиділа в аудиторії, очікуючи на лекцію, і гортала фотографії, котрі вони зробили разом із Арманом. У дівчини просто чесалися руки викласти їх в мережу, але вона не знала, як це на відреагує сам Грін. А спитати чомусь боялася.

         На екрані з’явилося спливаюче повідомлення від Джеймі. Марс торкнулася пальцем значка із конвертом й відкрила чат.

«Джеймі: Вау, ви були у Страйхолді???

Мейлін: Ага.

Джеймі: Ну слухай, ви так гарно виглядаєте разом. І Арман тут такий мужній.

Мейлін: Розповім Редові. Ха-ха.

Джеймі: От ти, як завжди, хах.

Мейлін: До речі, як твої справи, батьки не збираються повертатися?

Джеймі: Точно ні. Нажаль.

Мейлін: Шкода.

Джеймі: Добре, у мене зараз лекція почнеться. Спишемось потім.

Мейлін: Окей.»

         Дівчина заблокувала телефон й роспласталася на столі. В цей момент її увагу привернула Майла. Остання якось аж надто дивно на неї витріщалася. Помітивши, що Мейлін теж на неї дивиться, Хардман усміхнулася й розвернулася у інший бік.

         День пролетів доволі швидко. Марс вийшла з будівлі й роззирнулася по боках. Армана ніде не було, хоча він казав, що заїде. Проте був Ерн. Хлопець знаходився на парковці, поруч зі своїм автомобілем, метрах в двохстах від Мейлін. Помітивши Марс, Хардман одразу ж рушив в її бік. Мейлін позадкувала.

         Раптом дівчина відчула, як хтось торкнувся її плечей. Мейлін мало не врізалася в цього когось, доки намагалася віддалитися від Ерна.

- Гей, обережніше, хто ж так пересувається? – пролунав голос Кіра. Марс видихнула і розвернулася.

- Привіт, Кіре, - мовила вона, - а що ти тут робиш?

- Маю тут деякі справи, - відповів хлопець.

- Ааа, то я, певно, заважаю?

- Не тоді, коли на горизонті є Ерн або будь-хто з їх команди. Цікаво, що він тут робить? Невже дійсно приїхав по тебе?

- Ну, так, дивно, - Мейлін подивилася на Хардмана. Останній повернувся до автівки і сів на капот, - він же ж має розуміти, що за мною в будь-який момент може приїхати Арман.

- До речі, а де він?

- Ти у мене питаєш? А я вже хотіла питати тебе.

- Ну, можу припустити, що хтось із Діновських вирішив його відволікти, а Ерн, тим часом, приїхав сюди. Хоча, це все одно дивно, що Ерн погодився впустити такий шанс на двобій із нашим Арманом.

- Тобто Арман для нього цікавіший, ніж я?

- Звісно, сто відсотків.

- Я зателефоную Арманові.

         Мейлін витягнула телефон і набрала номер. У слухавці почали лунати гудки.

- Слухаю, - хлопець відповів дуже швидко.

- Привіт, Армане, а ти скоро будеш? – запитала Марс.

- Так, я в дорозі. Були деякі проблеми із поліцією, тому затримався. Щось сталося?

- Ну, тут Ерн. Але зі мною Кір, тому він поки що просто за нами спостерігає.

- Скоро буду.

         Раптом на парковці з’явилася Майла. Вона вийшла через інші двері і прямувала просто до Ерна. Побачивши її, Хардман зістрибнув з капота, не зводячи очей з Мейлін і Кіра.