13.

Мейлін швидко попрямувала до виходу. Такою свою матір вона ще не бачила. Звісно, Корнелія багато в чому потурала Філові, коли той намагався виховувати її доньку, але щоб так... Ще ніколи не було такого, щоб мати засумнівалась у правдивості слів доньки. В очах з'явились сльози. Мейлін швидко змахнула їх і прискорила крок.

— Мейлін, тобі тепер доведеться вибачатись перед усіма нами! — крикнув їй навздогін Філ.

— Аякже, — кинула йому у відповідь дівчина.

Вона увійшла до гостьової кімнати й гучно зачинила за собою двері. Залишившись наодинці, Мей підійшла до ліжка і просто впала на нього.

Дівчина пролежала на ліжку кілька годин, обмірковуючи ситуацію, що склалася. На цей час уся родина вже лягла спати. Мейлін розуміла, що більше не хоче тут залишатися. Невгамовна злість буквально клекотіла в її грудях. Вона рішуче підвелася з ліжка й підійшла до дверей.

Мейлін обережно визирнула в коридор — у всіх кімнатах було темно, отже, батьки і Даліла вже точно сплять. Дівчина швидко прослизнула до передпокою й обережно відімкнула замок. Прислухалась. Потім майже безшумно відчинила вхідні двері та шмигнула на сходовий майданчик. У під'їзді було темно. Мейлін обережно зачинила двері, легко клацнув автоматичний замок, після чого навмання попрямувала до виходу.

Опинившись на вулиці, дівчина огледілась. Навряд чи Дін та його банда чатували на неї тут у такий час. Не роздумуючи довго, Мейлін дістала з кишені телефон і зателефонувала Арманові. Пролунали довгі гудки. Приблизно через тридцять секунд очікування ввімкнувся автовідповідач, який повідомив, що абонент не може відповісти зараз. Мейлін скинула виклик, не залишаючи голосового повідомлення. Вона відкрила месенджер і знайшла там контакт Армана. Хлопець був у мережі півтори години тому.

— Звісно, він спить, як усі нормальні люди... — промовила Мейлін, поглянувши на годинник.

Була пів на першу ночі. Повертатися додому не хотілося, навіть щоб просто дочекатися ранку. Дівчина викликала таксі, назвала адресу спільної квартири банди Аллана, і вже через п'ятнадцять хвилин була на місці.

— Батьки не сваритимуть? — запитав таксист. — Що ти так пізно?

— Ні, їх немає вдома, — відповіла Мейлін.

— Зрозуміло. Тоді взагалі можна туди не вертатися. Я в твої роки безвилазно тусив по клубах, коли батьки кудись від'їжджали. Але добре. Мабуть, це й правильно, що ти так не робиш.

Навколо було темно. Ще кілька років тому цей будинок був повністю житловим, а зараз у ньому й сусідньому розташовувалися якісь склади. Лише декілька квартир залишалися чиїмось законним житлом. Мейлін подумала, що це, напевно, ідеальне лігво для вуличної банди. У вікнах потрібної квартири горіло світло. Дівчина зраділа, підійшла до дверей і подзвонила у дзвінок. Через кілька хвилин на порозі з'явився Аллан.

— Мейлін? — здивовано мовив він. — Ти що тут робиш?

— Мене частково вигнали з дому. І мені більше немає куди піти.

— Заходь, — Алекс відійшов убік, пропускаючи дівчину всередину.

Він і гостя пройшли на кухню. Мейлін розташувалася за столом, а Аллан став біля вікна, спершись ліктями на підвіконня.

— Що сталося? — запитав він.

Дівчина коротко розповіла Алексові про події сьогоднішнього вечора.

— Я розумію, що ти зараз вважаєш мене вередливою дівчинкою, — додала вона. — Моя мати ніколи особливо не займалась моїм вихованням, але й ніколи не ставала проти мене. А Філ занадто впертий і справді може вигнати мене з дому.

— І все ж таки, чия зараз квартира?

— Й гадки не маю. Мама казала, що її придбав мій справжній тато.

— І що ти збираєшся робити далі?

— Буду його шукати. Завтра зателефоную Джеймі та спитаю дозволу тимчасово пожити в її квартирі.

— До речі, ти прийшла сюди так пізно. А що, якби тут зараз взагалі нікого не було?

— Я подумала, що квартира виглядає доволі обжитою. І що в ній цілком може мешкати хтось із вас. Я спочатку зателефонувала Арманові, але він, мабуть, спить.

— У цьому ти права. Хлопці дійсно досить часто залишаються тут із ночівлею. Колись це був елітний будинок майже в центрі міста, а зараз — околиця. А щодо Армана, думаю, він зараз зависає в якомусь клубі. Він зазвичай не лягає так рано.

— Логічно. Він же дорослий хлопець.

— Сьогодні можеш залишитись тут. Спробуємо тобі допомогти. По коридору останні двері праворуч — вільна кімната.

— Дякую, Алексе, — на хвилину в кімнаті запанувала тиша. — До речі, друзі цього Діна здивувались, що ви, цитую: «завели собі ще одне дівча». Про що вони говорили?

— Неважливо. Це стара історія. Забий.

— Добре, розумію, що ставлю забагато запитань. Добраніч.

***

Арман розблокував телефон та побачив пропущений виклик від Мейлін. Хлопець відкрив детальну інформацію про дзвінок і дуже здивувався, побачивши час виклику. На дворі вже світало, й вечірка в місцевому клубі добігала кінця. Арман зайшов у месенджер та побачив повідомлення від Мейлін: «Вже не терміново. Завтра поговоримо». Він знизав плечима та попрямував до стоянки таксі.

— О, це ж Арман, мій колишній, — почулося десь поруч.

Хлопець повернув голову вбік та побачив свою екс-подружку, Рейген Хілтон. Вона насилу трималася на височезних підборах, обома руками вчепившись у якогось хлопця.

— Як він тобі, га, Кайле? — незв'язно запитала вона.

— Звичайний хлопець, — здивовано відповів супутник дівчини. Арман окинув парочку дивним поглядом. — Ти не нервуй, хлопче, я просто її колега по роботі. Ми відпочивали всім колективом у сусідньому барі. Рейген випила трохи більше норми. Я хочу посадити її до таксі, щоб вона точно дісталася додому.

— Мені все одно, — кинув Арман. — Вона ж тобі сказала, що я колишній.