Глава 13

         Арман із силою вдарив Брайана по торсу, відкидаючи хлопця в бік. На превеликий подив, Фінг втримався на ногах, і навіть пішов у контратаку. Грін фиркнув й спритно поставив блок.

         Все почалося з того, що Грін забрав Мейлін зі школи. Дорогою вони зустрілися із Алланом і хлопцями. І тут їх атакували Дін і його команда. Марс знову потрапила у вир подій.

         Дівчина сиділа у автівці Армана і спостерігала за бійкою. Її здивувало, що Ерна ніде немає поблизу. По ідеї, той мав битися саме із Гріном. Дивно, що він пропускав таку подію. Хоча цілком можливо, що хлопець на даний момент був у школі із сестрою. Хоч два останні уроки й відмінили, Майлі все одно довелося затриматися, щоб перездати тест.

         Бійка продовжувалася. Арман і Брайан перемістилися трохи далі від позосталих. Точніше це Фінг затягнув свого супротивника трохи далі. Мейлін опустила скло і висунула голову, намагаючися роздивитися. Аж раптом хтось торкнувся її плеча.

         Марс повернула голову і побачила Ерна. Останній спритно розблокував замок зсередини й відчинив дверцята. Хлопець схопив Мейлін за руку і з легкістю витягнув з автомобілю.

- Пусти! – крикнула Марс. Марно. Навколо стояв такий галас, що хлопці навряд чи б її почули.

- Та авжеж, - Хардман лише перехопив дівчину обома руками і потягнув до своєї автівки, що була припаркована зовсім поруч, - давай, сідай.

         Мейлін щосили вчепилася руками у дверцята, опираючися. Ерн видихнув і відчепив її руки по черзі, після чого таки заштовхав у салон. При чому, як відмітила про себе дівчина, зробив це доволі делікатно, як на Ерна Хардмана.

         Хлопець швидко обійшов автівку й всівся на сидіння водія. Правою рукою спритно схопив Марс, що вже збиралася втекти, за руку й повернув на місце. Далі заблокував двері, автомобіль рушив з місця.

         Незабаром Ерн виїхав на головну вулицю. В цей же момент з сусіднього перевулка з’явилося дві автівки. Хардман посміхнувся.

- Я б на твоєму місці пристебнувся, - мовив він. Мейлін окинула поглядом своє сидіння і виконала рекомендацію, - хороша дівчинка.

- Гадаєш, що вони дадуть тобі втекти? – із явним сарказмом у голосі запитала Марс.

- Гадаю, що у них немає вибору, - скопіював її інтонацію хлопець, - мене наздогнати може тільки Арм. Але щось я його там не бачу. Напевно, аж надто захопився бійкою.

         Хардман мав рацію. У погоню кинулися Кір та Мартін. Мейлін подумки зітхнула. Вона окинула швидким поглядом увесь салон у пошуках чогось, що могло б згодитися для втечі.

- Чому б тобі просто не посидіти спокійно і не зачекати, доки тебе врятують? – раптом запитав Ерн. Дівчина кинула погляд на спідометр. Ого! Вони перевищили дозволену швидкість рази в три.

- Дякую, але я не хочу бути безпомічною жертвою. Якось звикла покладатися на себе, - видала вона, - май на увазі, що я зараз сижу тихо тільки тому, що не хочу потрапити в аварію.

- Пф-ф, - пирхнув Хардман, - якось минулого разу ти про це не думала.

- Я все одно втечу. От тільки підберу момент.

- Ну, спробуй, - Ерн подумки усміхнувся. Попередня була не така смілива. Скоріш, нахабна.

         Хлопець різко повернув ліворуч й промчався вперед зустрічною полосою. Далі так само швидко повернув праворуч і пірнув у арку між будинками. Хвіст відчепився ще під час першого маневру.

- І де ти навчився так водити? – раптом запитала Мейлін.

- В Данамії, - коротко відповів Ерн.

         Автомобіль проїхав ще кілька кварталів і зупинився. Через те, що Хардман ще кілька разів скоротив дворами, дівчина цілковито заплуталась, де це вони знаходяться. Вона силилася скласти у пам’яті фрагменти маршруту. Спочатку була вулиця Лайтнер, потім будинок під номером п’ятнадцять, а далі… А, магазин спорттоварів, здається?

         Ерн відкрив дверцята і схопив Мейлін за руку, потягнувши на себе. На його подив дівчина міцно вчепилася у сидіння.

- Вилазь, давай, - порекомендував Хардман, - тебе не зрозумієш. То не хочеш сідати, то не хочеш вилазити.

- Та я в принципі не хочу нікуди із тобою йти, - прокряхтіла Марс.

- Ніби я дуже хочу, - пирхнув хлопець.

- То відпусти мене!

- Та авжеж, - Ернові нарешті вдалося витягнути Мейлін з машини. Він притягнув Марс до себе і одразу ж завбачливо заблокував її руки. Дівчина почала скажено смикатися, намагаючись вирватися, - слухай, навіть якщо ти зараз і вирвешся, то далеко не втечеш. Ми аж за містом. І я легко тебе піймаю знову.

         Марс окинула поглядом околицю. Здається, вона зрозуміла, де вони знаходяться. Західне передмістя. Невеличкий дачний квартал і кілька багатоповерхівок. Поруч протікала річка, тому влітку тут було багато відпочиваючих. Але зараз ймовірність натрапити на людей була мінімальною. Але Мейлін все ж таки вирішила спробувати.

- Доооо-пооо… - звук перетворився на нерозбірливе мугикання. Ерн досить вчасно затиснув дівчині рот рукою. Далі він потягнув Мейлін просто до під’їзду.

         Всю дорогу дівчина намагалася, то вкусити хлопця, то видати максимально голосний звук. Але безуспішно. Вони піднялися на майданчик першого поверху, і Хардман втягнув Марс до квартири. Вже всередині він нарешті відпустив дівчину і замкнув двері.

- Сідай, - мовив хлопець, вказуючи рукою на невеличку канапу, коли Мейлін пройшла до вітальні. На превеликий подив, Марс виконала прохання. Ерн сів навпроти у крісло.

- І що вам треба цього разу? – одразу ж запитала Мейлін, - ви ж наче і так вже всі билися. І Арман там був. Нащо ти мене викрав і притягнув сюди? Де логіка?

- Хах, - Хардман усміхнувся, - так, маєш рацію, з цього боку в мене дійсно немає причин тебе викрадати. Але справа в тому, що у нас сьогодні доволі масштабна угода. І Дін дуже не хоче, щоб Аллан її зірвав. Тому ти нам трошки допоможеш, відволікаючи його.

         Раптом Ерн доволі різко підвівся й зробив крок у бік Мейлін. Він спритно схопив її за руку й відібрав телефон, помітивши, що дівчина щось там намагається клацати у кишені.