Арман і Мейлін зайняли свої місця у просторному кінозалі. З усього ряду зайнятими були тільки їх місця. Люди, в основному, розмістилися, або якомога ближче до екрану, або надто далеко.
- Дивно, мені здається, що з цього ряду найкраще видно екран, - здивувалася Марс.
- Маєш рацію, - погодився Грін, - але нам навіть краще. Ніхто не буде базікати під вухом.
- Ха, це точно.
Фільм почався. Спочатку Мейлін почувалася трохи ніяково. Арман сидів аж занадто близько до неї. І цей тонкий запах чоловічого парфюму, хлопець точно знався на цьому. Марс в черговий раз занурила руку у відерце із попкорном. Її пальці легко торкнулися пальців Армана. Легкий розряд вмить пробігся тілом дівчини, але руку вона не відсмикнула. Одразу відчула, як її щоки наливаються рум’янцем. Добре, що в залі було достатньо темно.
Якусь частину показу вони мовчки дивилися і жували попкорн. Мейлін часами зиркала на хлопця, намагаючися розгадати, про що він думає: цілковито зосереджений на фільмі? Або все ж таки має до неї якийсь інтерес? В один момент їх погляди зіштовхнулися. Арман усміхнувся. Його пальці легко торкнулися руки дівчини.
- Непоганий був момент, правда? – запитав він, дивлячись просто в очі Мейлін.
- Ааа, тааак, дууже непоганий, - ледве не затинаючися відповіла Марс.
- Схоже, що ти трохи нервуєш, - Грін знову усміхнувся, - це твоє перше побачення?
- Та ні, - одразу ж відповіла Мейлін. До неї тільки через кілька хвилин дійшло: побачення? Він сказав, побачення? – я просто… Цей… Ммм… Просто…
- Тримай, - Арман простягнув дівчині пляшку із напоєм, - має допомогти зібратися з думками.
- Д-дякую, - Марс подивилася на етикетку. Зелений чай. А вона й не помітила, що там їй поклали. Дівчина зробила кілька ковтків. Ні, все ж таки вона має знати точно, - просто ти такий прямолінійний. Трохи незвично.
- В моєму віці це вже норма, - увагу Армана привернув аж надто напружений момент на екрані, - вау, круті спецефекти!
Увесь час, що залишився до кінця фільма, вони провели майже мовчки, іноді висловлючи свій подив гарним моментом. Друга половина стрічки виявилася неймовірно чудовою, тому і Арман, і Мейлін буквально забули про все навколо, аж так захопившись подіями на екрані. Коли фільм закінчився, це було як вихід з гіпнотичного трансу.
Мейлін окинула поглядом залу. Схоже усі інші глядачі так само розділяли їх почуття.
- Це було неймовірно, - висловила своє захоплення дівчина, - хто б міг подумати, що пріквел може перевершити оригінальний тайтл!
- Ага, згоден. Мені особливо сподобалося, що тут все набагато краще із фізикою.
- Нуу, я не надто в цьому розбираюся, - Марс підвелася зі свого місця. Грін подав їй руку й допоміг вибратися у прохід. Вони спустилися сходами, так і продовжуючи триматися за руки. Мейлін зловила себе на думці, що вона не хотіла б, щоб хлопець відпустив її долоню, щойно вони вийдуть у просторий хол. Але от як про це сказати? Чи у них насправді реальне побачення?
Щойно ці двоє вийшли з кінозали, Арман раптом доволі різко зупинився, вдивляючися у натовп.
- Що там? – здивовано запитала дівчина.
- Ед… - із злістю вимовив Грін. Кірмез якраз теж зауважив його, на обличчі хлопця розпливлася уїдлива посмішка, - ходімо, не надто хочеться псувати наш вечір.
- Ааа, так, - Мейлін так і не змогла знайти Едварда очима у натовпі. Арман м’яко стиснув її руку і рушив уперед, плавно маневруючи між людьми. Незабаром вони опинилися на вулиці. Але там на них чекав сюрприз: Дакота стояв в кількох метрах від автівки Гріна. В руках хлопець тримав щойно запалену цигарку.
- У тебе є кілька хвилин, щоб відвести її до автівки, Арме, - мовив він, - не дуже хочеться викидати таке добро, - хлопець кивнув на цигарку, - тільки не тікай, добре?
- Що за аукціон нечуванної щедроти? – скептично запитав Арман.
- Гадаєш, нас реально цікавить дівча? – Дакота підвів одну брову, - не в цій ситуації.
- Пф-ф! Ходімо, Мейлін.
Грін встав так, щоб Мейлін опинилася праворуч від нього, знову взяв її за руку. Вдвох вони пройшли повз Маруза. Увесь час Арман дивився просто на свого супротивника, не розриваючи зорового контакту. Марс стривожено спостерігала за ситуацією: Дакота виглядав розслаблено, і наче насміхався з Гріна.
- Сідай. І нікуди не виходь. Я швидко, - Арман відчинив передні пасажирські двері своєї автівки. Мейлін сіла й одразу ж подивилася на хлопця. Його очі були наповнені рішучістю і … Як це сама окреслила Марс – передсмаком задоволення.
- Може зателефонувати Алексові? – запитала вона.
- Не треба, - Грін усміхнувся, - я і сам із ними впораюся. Не будемо псувати наше побачення.
З цими словами хлопець розвернувся і попрямував просто до Дакоти. З ними? І тут Мейлін згадала, що там, в кінозалі, ще був Ед. Принаймні так сказав Арман.
Грін атакував Маруза, навіть не давши йому допалити. Останній явно цього не очікував, ледве втримався на ногах.
- Гей, Армане, ти кудись спішиш, чи як? – роздратовано запитав Дакота, викидаючи цигарку.
- А? Я думав, це ти спішиш, - Арман вишкірився, встаючи у бойову стійку.
- Якщо програєш, то я потягну тебе до найближчого кіоску купувати мені нову пачку, зрозумів?! – аж занадто самовпевнено видав Маруз.
- Якщо, - із насмішкою передражнив його Грін.
Мейлін, тим часом, стривоженно спостерігала за бійкою. Їй не дуже подобалося просто сидіти замкненою у автівці. Дівчина витягнула з кишені телефон і задумливо подивилася на екран. Торкнулася датчику відбитків, знову замислилася. Аж раптом хтось постукав у скло, вириваючи Марс із роздумів.
Дівчина підвела голову й аж смикнулася. Просто перед автівкою стояв Ед. Хлопець жестом вказав на телефон, а потім показав щось на кшталт: я за тобою стежу. Мейлін насупилася і поклала телефон назад до кишені. Арман сказав, що не хоче псувати їх побачення, може варто йому довіритися? Від такої згадки, на обличчі дівчини знову розпливлася широка усмішка. Мейлін мрійливо підняла очі, аж доки не зустрілася поглядом із Кірмезом. В очах хлопця читалося явне здивування такою зміною поведінки. Усмішка одразу ж спала з обличчя Марс. Та скривилася й демонстративно розвернулася в бік й продовжила спостерігати за Арманом.