Глава 10

         Майла пройшла повз улюблену кав’ярню Ерна і зупинилася, побачивши знайоме обличчя. Мейлін сиділа за одним із столиків разом із якимось хлопцем. «Напевно, хтось із банди Аллана». Недовго думаючи, дівчина рушила з місця і пройшла повз заклад. Дорогою зі школи вона розважувала вечірню каву, але зараз, коли там був потенційний ворог її брата – це було б поганою ідеєю. Нехай навіть вони і не знали про існування Майли Хардман, її могла видати сама Мейлін. Дівчина витягнула телефон і написала братові.

«Майла: Сходимо якось до «Інвійрнес»?»

         Далі сховала телефон до кишені й прискорилася. Може варто якось запропонувати Кірові зайти сюди? Від цієї думки щоки Хардман трохи зарум’янилися. Напевно, ще трохи зарано.

***

         Наступного дня Мейлін з самого ранку займалася навчанням. Скоро мала відбутися важлива контрольна. Якщо дівчина отримає хороший результат, то до кінця року зможе не відвідувати цей предмет. Надто приваблива пропозиція, чи не так?

         Із стану цілковитої зосередженості Марс вивів власний телефон. Пристрій гучно завібрував, а його екран засвітився, сповіщуючи про нове повідомлення від Армана. Мейлін швидко схопила телефон і розблокувала його.

«Арман: Привіт) Щодо кіно. «В тіні блискавки». Що скажеш?

Мейлін: Привіт) Це про перегони, так?

Арман: Ага. Пріквел до однойменного серіалу. Але його можна дивитися і як самостійний фільм.

Мейлін: Я дивилася кілька серій. Добре, ходімо.

Арман: Чудово. Я вже взяв квитки. Понеділок, вечір.

Мейлін: Добре.»

         Мейлін відклала телефон і спробувала повернутися до навчання. Але не пройшло й півхвилини, як вона усвідомила, що постійно зиркає на екран мобільника. Правду кажуть, що телефон відволікає, навіть якщо просто лежить поруч. Дівчина потягнулася за пристроємо й натиснула на кнопку блокування. Екран засвітився. Жодних нових сповіщень. Тоді Мейлін підвелася з місця і попрямувала до кухні. Час зробити перерву.

         Вже на кухні Марс увімкнула чайник і зазирнула до холодильника. Запечена риба, смажена риба, слабосолона риба. Мейлін скривилася. Вона терпіти не могла рибу, але її обожнював Філ. Схоже, що батьки вже частково викреслили її зі свого життя. Прикро.

         Таємно знаходитися у власній квартирі, доки мати і Філ були поза домом – те ще дивне відчуття. Мейлін відчувала себе злодюжкою. Але що робити, готель їй не надто подобався, а тато і Елрой були більшість часу зайняті тим, що залагоджували якісь свої справи. З того, що знала дівчина, вони в принципі приїхали сюди внепланово. І вдома на них чекали свої завдання. Але головний у клані, чи хто він там, дав добро на невеличку відпустку за умови того, що Рейлі і Елрой Марси вирішать тут кілька справ. Які можуть бути справи у клана з іншої країни в Леслаї, дівчина не знала.

         Недовго думаючи, Мейлін зателефонувала Джеймі.

- Ало, - подруга відповіла швидко.

- Привіт, як ти? Можеш говорити?

- Привіт, ага. А ти хіба не готуєшся до кр?

- Готуюся. Зробила перерву.

- Знаючи тебе, це звучить, як погана ідея, - Стівенсон розсміялася.

- Ну я ж не можу тепер цілодобово вчитися.

- Нууу, є тут правда. Добре, розповідай.

- Що саме?

- Ну, в тебе ж явно сталося щось цікаве.

- З чого ти взяла?

- Мей, ти зателефонувала мені замість того, щоб посиленно готуватися до контрольної. Я аж занадто добре тебе знаю.

- Добре. Здаюся. Арман запросив мене у кіно.

- Воу-воу, як швидко розвиваються ваші стосунки. І що ти на то?

- Погодилася, звісно.

- Дарма. Треба було сказати, що подумаєш, що у тебе зараз пріорітет на навчанні…

- Джеймі, він не той хлопець, котрого можна було б вразити чимось таким. Тим паче, ідею із походом у кіно я запропонувала йому сама.

- Нууу, так взагалі не цікаво, Мей.

- Ти ж знаєщ, що я не люблю гратися в ігри.

- Знаю. І це нудно, подруго.

- Але не всім.

- Ага-ага. Ну добре, і на який фільм йдете?

- «В тіні блискавки».

- Оу, чому не на «Той самий детектив». Він же такий романтичний!

- Арман сказав, що йому не сподобалася перша частина.

- От так і зустрічайся з гангстерами. Жодної романтики, як могло б здаватися.

- Джеймі, ми ще не зустрічаємося!

- Ммм, ще? А ти б хотіла?

- Ні… Не знаю. Та яка різниця? – Мейлін відчула, як її щоки знов спалахують, - ми ще мало одне одного знаємо, щоб про таке говорити.

- Але ти йому точно подобаєшся. Інакше не покликав би у кіно.

- Просто йому незручно через всі ці складнощі, яких я зазнала через них.

- Ага, і тому в кіно йде тільки він, а не ціла банда.

- Ну, Джеймііі.

- Добре, давай так, подруго, - Джеймі зробила невеличку паузу, - він тобі подобається?

- Угу, - ледь чутно погодилася Мейлін, - він класний. Але я не можу собі уявити, що він реально захоче мати якісь стосунки зі школяркою.

- Мей, мій хлопець старший за мене три роки.

- Ред майже наш ровесник. А Арман старший за мене аж на шість років.

- І що? – запитала Стівенсон, - о, вибач, мені хтось телефонує. Я напишу тобі, добре?

- Окей.

         Подруга відключилася. Мейлін підійшла до вікна й визирнула у двір. Увесь майданчик був заповнений дітьми. Джеймі завжди полюбляла ставити їй складні питання. Чи хотіла б Марс бути у стосунках із Арманом? Думки про це одночасно змушували широко усміхатися й лякали.

***

- Стій, - пролунало десь позаду. Ернові здалося, що він десь вже чув цей голос. Хардман розвернувся і побачив рудоволосого хлопця, що наближався до нього, - це ж ти – Ерн?

         Елрой помітив кривдника сестри ще здалека. За її описом він мав бути світловолосий, із зеленими очима. Старший Марс пригадав собі усіх учасників дворової бійки, пам’ять на обличчя у нього була напрочуд гарна. Сестра сказала, що цей Ерн бився із Арманом. Схоже, що це він.