10.

Мейлін обережно взяла телефон і набрала номер Армана. Він відповів майже миттєво.

— Привіт, Мейлін, сподіваюсь, що це ти, — мовив він.

— Ага, я, — відповіла дівчина. — Але могла б і не я бути, якби спершу не визирнула у вікно.

— Що ти маєш на увазі?

— Ті вчорашні чатують на мене у дворі. Ми з подругою тепер не можемо нікуди вийти. Сумніваюся, що вони нас пропустять. І я точно не хочу втягувати в це Джеймі.

— Я ж тобі казав, що тепер не варто гуляти десь без нас.

— Я не думала, що все аж настільки погано.

— Сиди вдома поки що, — Арман відключився.

Дівчина здивовано втупилася в екран.

— Може вийдемо через чорний хід? — запитала Джеймі.

— Не впевнена, що це гарна ідея. Вони можуть бути й там. І я не знаю їх усіх. Може краще подивимося фільм удома?

Джеймі не стала заперечувати. Дівчата перейшли до кімнати Мейлін і запустили на комп'ютері один із нових фільмів. Не минуло й десяти хвилин, як у двері подзвонили. Подруги переглянулися.

— Я піду подивлюся у вічко, — мовила Мейлін.

Джеймі кивнула. Мейлін обережно підкралася до дверей і виглянула у вічко, після чого відчинила двері.

— У мене якесь дежавю, — мовила вона.

— Привіт, ближче, — привітався Арман. — Можна увійти?

Дівчина відійшла від дверей, пропускаючи гостя всередину.

— Вони засмутились, побачивши мене тут, — пояснив хлопець, помітивши здивування на обличчі Мейлін. — Думаю, вони скоро підуть, і ви зможете піти на прогулянку.

— З тобою, чи що? — голос Мейлін прозвучав трохи незадоволено.

— Майже.

У цей момент із кімнати визирнула Джеймі. Вона одразу помітила гостя й уважно глянула на подругу.

— Я — Арман, — відрекомендувався хлопець замість Мейлін. — Здається, ти вже в курсі.

— Все, що я скажу, буде використано проти мене, тому я нічого не знаю. Але я Джеймі.

Арман кивнув.

— Я можу пройти до кухні? — запитав він.

— Так, — відповіла Мейлін.

Хлопець підійшов до кухонного вікна й визирнув.

— Ось, що я й казав, — прокоментував він відхід Едварда та Брайана. — Можете збиратися.

— Я взагалі нічого не розумію, — розгублено мовила Мейлін.

— Я піду підфарбуюсь, — Джеймі миттєво зникла за дверима ванної кімнати.

Арман повернувся до Мейлін і усміхнувся.

— Їм точно не сподобається позапланова сутичка з нами посеред міста. Дін полюбляє діяти хитро. Думаю, вони справді розраховували, що схоплять тебе. Але ніхто з банди Діна й пальцем тебе не зачепить, доки ми поруч. Єдине — вони можуть атакувати натовпом. Проте для цього потрібно обирати відповідне місце, і відкритий двір житлового будинку — не найкращий варіант. Ти збираєшся?

Дівчата зібралися дуже швидко. Всі троє вийшли з будинку й перетнули двір, прямуючи до парковки. Арман підвів подруг до свого автомобіля та відчинив двері.

— Сідайте, — запросив він.

Подруги зайняли задні сидіння, а хлопець — водійське.

— А як же твої права? — уточнила Мейлін.

— Я вже повернув їх. Минулого разу їх забрали зовсім безпідставно, — Арман виїхав з парковки на дорогу. — Куди вас відвезти?

— Ми збиралися до торгового центру в Рейхо, — відповіла Джеймі замість подруги.

— Добре. Думаю, там ви будете в безпеці.

Невдовзі автомобіль прибув на місце. Арман висадив дівчат і поїхав. Мейлін і Джеймі увійшли до будівлі торгового центру, не ризикуючи залишатися на вулиці.

— А він гарний, — Джеймі повернулася до подруги.

На її обличчі сяяла широка посмішка.

— Ти всю дорогу терпіла й чекала, щоб це сказати? — засміялася Мейлін.

— Майже. Ти бачила, які в нього м'язи? Хлопець явно стежить за формою. А ще в нього татуювання на лівій руці. Але під курткою не видно, тільки шматочок змогла розгледіти.

— В нього не тільки на руці татуювання, — відповіла Мейлін.

— Оу, а звідки в нас такі пізнання? — Джеймі хитро-хитро примружилась.

— Я оброблювала його поранення ножем у бік.

— Вау, гадаю, без футболки він виглядає ще ефектніше. — Джеймі легенько штовхнула подругу. — Мей, визнай, він справді привабливий.

— Ага, і дуже небезпечний. Як у кіно. Ходімо до «Некшенс». До речі, здається, ти хотіла мені щось розповісти.

«Некшенс» — модний бренд одягу в Леслаї.

— Так, хотіла, — Джеймі опустила голову. — Я від'їжджаю з міста. Батьки так вирішили.

— Що??? — Мейлін шоковано подивилася на подругу.

— Моя мама отримала великий контракт, але для його виконання потрібен переїзд. Вона давно мріяла про цю роботу. Тож... так склалося. Але я обов'язково приїжджатиму, це точно.

— І коли ви їдете?

— Наступного тижня.

— Це якось надто раптово.

— Нічого не вдієш. Але думаю, ти теж зможеш приїжджати до нас у гості.

— Я буду дуже сильно сумувати за тобою.

— І я, Мей.

***

Арман закінчив чистити мотузку й відкинув ніж убік. Сьогодні він перебував у стані глибокої задумливості.

— Знову ти ножі розкидаєш, — жартівливо мовив Деніел. — Хочеш, щоб хтось знову на нього наступив? Гей, Армане, ти що, спиш?

— А? — Арман здивовано подивився на друга. На якийсь час навколо запанувала тиша. — Слухай, Дене, повертатися до колишніх — це ж погана ідея, так?

— Ти зараз про що? — Деніел присів на сусідній стілець, уважно дивлячись на друга.

— Рейген надіслала фото, — той простягнув йому мобільник. — Ось, дивися.

— Ого, вона що, у нашому місті? — Деніел одразу ж звернув увагу на фон. — Армане, це дійсно погана ідея. Воно того не варте. І взагалі, чого вона хоче від тебе, надсилаючи це фото?

— Ти ж знаєш Рейген, вона не заспокоїться, доки всі не підкоряться їй і не почнуть грати під її батуту.

— Невже тобі не хочеться її обламати?

— Дуже хочеться, — Арман забрав телефон і сховав його до кишені. — Головне не забути про це.