9.

— Я ж казав, що зайду, — хлопець усміхнувся. — Я знаю, що твоїх батьків немає вдома.

— Звідки? — Мейлін відступила вбік, пропускаючи Армана всередину.

— В мене свої джерела, — хлопець зняв мокру куртку. Лише зараз дівчина помітила, що кісточки його кулаків перемотані бинтами, а на самій тканині виднілась засохла кров. — Треба поговорити.

Мейлін та її гість пройшли на кухню. Дівчина поставила чайник і присіла до столу. Арман зайняв місце навпроти.

— Вибач, що так вийшло, — мовив він. — Ніхто не думав, що Дін настільки з'їхав з глузду, що почне хапати кожного, кого побачить поруч із нами.

— Хто вони такі? — обережно поцікавилась Мейлін.

— Одна з місцевих банд. У нас із ними конфлікт інтересів. А ти смілива дівчина, хоча Ерн не став би в тебе стріляти. Він більше любить лякати людей зброєю — може вистрілити зовсім поруч. Ерн — крутий стрілок. Але ти непогано вплинула на хід подій. Непогана у вас аптечка. Справі, звісно, ніхто не дасть ходу, але думаю, що Дін буде шокований.

— А що трапилось? Чому ти повернувся туди? — запитала Мейлін.

— Тому що там був один з наших. Він пішов до Діна, щоб відволікти його банду й виграти для мене час.

— І що трапилось потім?

— Потім прийшли наші, і ми добряче побилися з бандою Джерсена. Зрештою домовились про нічию. До речі, тобі краще не ходити ніде самій.

— Хочеш сказати, що вони не відчепляться? А якщо пригрозити їм поліцією?

— Не допоможе. Навіть якщо й вдасться щось довести — максимум їх відправлять до ізолятора на кілька діб. У Діна двоюрідний брат працює в поліції. Він у наші справи не втручається, але витягне брата, якщо буде потрібно.

— Цікаво. І в чому ж тоді сенс вашого конфлікту інтересів? Хіба цей Дін не може здати вас поліції через свого брата?

— Ні, — Арман похитав головою. — По-перше, це суперечить кодексу банд, а по-друге, в нього немає вагомих доказів — якщо він нас здасть, підемо всі разом. А Дін цього точно не бажає.

— Мені здалося, ти навіть радий був зчепитися з ними, — Мейлін розлила чай по чашках. — Ніби це був гарний привід.

— Частково ти маєш рацію. Рідко випадає шанс зійтися в чесній бійці. Дін майже завжди грає не за правилами й використовує заборонені методи. Єдине, що він шанує — це кодекс невтручання, про який я розповідав щодо його брата.

— Хто б міг подумати, що в нашому місті таке відбувається.

— Ми зробимо все, щоб наша присутність була непомітною. Не хотілося б, щоб у твоїх батьків виникли зайві питання. Тобі ще зарано спілкуватися з дорослими хлопцями.

— Я не маленька дівчинка, — Мейлін насупила брови. — Нагадаю, що наприкінці цього року мені вже буде дев'ятнадцять.

— А мені двадцять чотири, Мейлін. Можеш навіть не сперечатися.

Кімнату наповнила тиша. Мейлін мовчки пила чай, насуплено дивлячись на хлопця.

— Хотіла дещо уточнити, — раптом мовила вона. — Ці двоє, що мене схопили, здивувались, що, цитую: «ви знову завели дівча». Що це означає?

Арман на мить застиг, обмірковуючи почуте.

— Нічого не означає, — відповів він. — Забий, це взагалі неважливо.

***

Наступного дня Мейлін прокинулась від телефонного дзвінка. Дівчина сонливо потягнулась за телефоном і відповіла, пірнувши під ковдру з головою.

— Ти що, спиш? — запитала Джеймі.

— Взагалі-то так. А що? — Мейлін скривилась від яскравого світла. — Котра година?

— Одинадцята, Мей. І ми повинні були сьогодні зустрітися. Якщо що, то я в тебе під під'їздом.

— Що? — дівчина миттєво скинула ковдру й сіла на ліжку. — Вже одинадцята? Оу! Слухай, може піднімешся?

— Добре.

За кілька хвилин Джеймі вже була в квартирі. Вона докірливо глянула на подругу, після чого попрямувала до вітальні.

— Батьки знову десь залишились на ніч? — запитала Джеймі.

— Угу. Філ жити не може без своїх презентацій. Я можу робити, що захочу, хоча Філа потім перемикає, й він починає мене виховувати. Але це, зазвичай, ненадовго.

— Мені здається, йому не подобається, що ти не визнаєш його як батька.

— А він мені й не батько. Спочатку я хочу дізнатись правду про свого біологічного батька. І крапка. Що там щодо поліклініки, щось дізналась?

— Так. Усі дані за минуле десятиріччя зберігаються в архіві. І туди так просто не потрапиш. Моїй сестрі, як звичайній помічниці медсестри, вхід туди заборонено. Хіба що роботою ризикнути.

— Ні в якому разі! Не потрібні нам такі жертви.

— До речі, що сталося? Не пам'ятаю, щоб ти так довго спала.

— Ооо, вчора я почувалася так, ніби потрапила до якогось екшену з собою в головній ролі.

— Знову ті хлопці?

— Гірше. Їхні вороги.

Мейлін коротко розповіла про свої пригоди. Подруга була шокована почутим.

— У тебе можуть бути проблеми через них. Сумніваюсь, що в цих хлопців гарна репутація, — мовила вона, коли Мейлін закінчила свою розповідь.

— Мені байдуже, яка в них репутація. Але вони прикольні. Хоча й вважають мене дитиною.

— Ти мене інколи лякаєш, подруго. У будь-якому разі, будь обережнішою з ними, добре?

— Прикладу всі зусилля.

— Ти готова? Ми йдемо?

— Думаю, що так, — Мейлін підійшла до вікна й визирнула через невеличку щілину в жалюзі.

Побачене змусило її на кілька секунд застигнути на місці.

— Щось сталося? — Джеймі помітила реакцію подруги.

— Так. Там ті двоє, що вчора полювали на мене. Сподіваюся, що тебе вони не бачили.

— Де? Дай подивитись, — подруга підійшла ближче до вікна й почала роздивлятися двір.

— Ось ті двоє. Обережно, щоб вони нас не побачили. Якщо вони тут, то можуть знати, у якій квартирі я мешкаю.

— Невже вони збираються чатувати на тебе?

— Цілком імовірно.

— Здається, наш похід скасовується.

— Я зателефоную Арманові.