8.

— Вже біжу, — Арман сховав телефон у кишеню та подивився вгору.

Він поплював на руки й підстрибнув, хапаючись за карніз. Спритно підтягнувшись, хлопець легко видерся на дах балкону. Кілька вправних рухів — і старе вікно піддалося. Арман проліз усередину й безшумно приземлився на підлогу.

Хлопець наблизився до однієї зі стін і прислухався. Тиша. Тоді він перемістився до іншої стіни. Своїм загостреним слухом Арман одразу вловив ледь чутну метушню. Він прислухався ще мить, намагаючись визначити кількість людей у кімнаті. Найімовірніше, це й було те місце, яке він шукав.

Арман обережно визирнув у коридор, пересвідчився, що там нікого немає. Потім швидко підійшов до потрібних дверей і за лічені секунди впорався із замком. Увійшовши всередину, він одразу зустрівся поглядом із переляканою Мейлін.

— Арман?! — здивовано видихнула вона.

Десь вдалині коридору почулись приглушені кроки.

— Тихо, — Арман миттєво став біля дверей і приготувався зустрічати супротивника.

Він жестами показав дівчині сісти на канапу. Мейлін слухняно виконала прохання.

Кроки ставали гучнішими, і незабаром пролунав звук відмикання замка. Двері відчинились, і до кімнати увійшов Ерн. Арман дочекався, поки той пройде трохи далі й двері зачиняться, після чого безшумно підкрався до хлопця й приставив ножа до його шиї.

— І як це ти нас знайшов, Арме? — весело поцікавився Ерн, розглядаючи татуювання з ініціалами «А.Г.» на зап'ясті Армана.

— Було неважко. Це найближча ваша база від місця зустрічі. Тільки не галасуй, добре?

— Я пам'ятаю, що ти гарячий хлопець, Арме. Але не забувай, що я теж непростий, — Ерн кивком вказав на пістолет у своїй руці, спрямований на Мейлін. Дівчина завмерла на місці. — Повір, дівчину я не пожалію. Отже, прибирай ножа, викладай усю іншу зброю й руки за голову. Рахую до трьох.

Арман сховав ніж і зробив крок назад. Ерн повернув голову до супротивника, не обертаючи тулуба й продовжуючи цілитись у дівчину.

— Не барись, Арме, викладай зброю, — на обличчі хлопця з'явилася садистська усмішка.

Мейлін, яка досі лише спостерігала, збагнула, що іншого шансу не буде. Вона обережно засунула руку у внутрішню кишеню куртки й витягла заздалегідь підготований шприц — той самий зі снодійним, яким нещодавно пригостила Деніела. Ед і Брайан не обшукали дівчину, що зіграло їй на руку.

Вона різко зірвалася з місця, пригнулась і кинулась на Ерна. Гостра голка увійшла хлопцеві трохи вище коліна, легко проштрикнувши одяг. Ерн із грохотом завалився на підлогу, випустивши зброю з рук.

— Давай швидко звідси, — Арман схопив Мейлін за руку і потягнув до сусідньої кімнати. Там він допоміг їй вибратись через вікно, й незабаром вони вже бігли вулицею. — Давай до метро.

Арман вказав на підземний перехід. Дівчина побігла вниз сходами. Пробігши один проліт, вона зупинилася й запитливо глянула на хлопця.

— Біжи, чого стоїш?! — обурився Арман.

— А ти? — здивовано запитала Мейлін.

— А в мене ще є справи. Давай швидше — й одразу додому. Я зайду до тебе ввечері. Давай, не тягни!

Мейлін розвернулася й попрямувала углиб переходу. Арман постояв ще кілька секунд, а тоді побіг назад — у бік лігва супротивників. Йому ще треба було допомогти Кірові.

***

Коли в одній із кімнат щось гучно впало, Дін напружився. Едвард і Брайан переглянулися. Хлопці не боялися, що їх почують сусіди — вони обрали квартиру в багатоповерхівці, яка давно перестала бути житловою. Майже всі приміщення були перероблені під склади. Такою практикою користувалася більшість озброєних банд.

— Здається, Ерн знову взявся за старе, — зі сміхом мовив Кірмез. — Я б радив Грінові поквапитись.

Хлопець перевів погляд на ватажка. Судячи з виразу обличчя, Дін зовсім не поділяв емоцій свого підопічного.

— Слідкуйте за цим, — лідер кивнув на Кіра й швидко попрямував углиб квартири.

Ед і Брайан втупилися в гостя. Той байдуже роздивлявся стіни. Раптом у Брайана задзвонив телефон.

— Це Грін, — здивовано сказав він.

— Вмикай гучний зв'язок, — попросив Ед.

Друг виконав його прохання.

— Гей, Брайане, передай Кіру, що потяг поїхав до депо, гаразд?

— Гріне, ти що, на метро добираєшся? — розсміявся Едвард. — Я просто мушу це побачити.

Арман скинув виклик, не дослухавши монолог супротивника.

— Ти це чув? Грін настільки зневірився через те, що в нього постійно відбирають права, що пересів на метро, — Ед продовжував реготати. — Кіре, не хочеш запропонувати Алланові скинутися на особистого водія?

— Обов'язково, — Кір чітко зрозумів, що саме мав на увазі його друг, і одразу почав діяти.

Він різко врізав Едові під дих — той навіть зреагувати не встиг. А Брайан зорієнтувався миттєво: спочатку відійшов трохи вбік, а потім спробував обійти Кіра ззаду. Саме в цей момент до кімнати повернувся Дін.

***

Мейлін дописувала твір, час від часу поглядаючи на годинник. Батьки поїхали до сусіднього міста на презентацію Філа й залишились там на ніч. Це траплялося доволі часто, тож дівчина вже звикла до самостійності.

Почався дощ. Вона підвелася й підійшла до вікна. По склу стікали великі прозорі краплі. Поспостерігавши за дощем кілька хвилин, Мейлін повернулася до роботи. Минуло ще хвилин п'ятнадцять, коли в двері подзвонили. Дівчина пішла відчиняти й здивовано застигла, побачивши на порозі Армана.