Глава 8

         Корнелія поставила на стіл тацю із їжею. Через величезну кількість роботи, вона рідко обідала вчасно. Тому можливість спокійно поїсти хоча б у лікарняній їдальні була для неї розкішшю.

- Смачного, - почувся десь поруч до болю знайомий голос. Флетчер-Марс підвела голову та застигла. Прямо перед нею стояв її колишній чоловік, - привіт, Корні. Можна присісти?

- Привіт, Рейлі, - привіталась Корнелія, все ще намагаючись прийти до тями, - давно не бачились. Ти що, у справах тут?

- Так. У особистих. Приїхав забрати доньку, яку ти від мене ретельно приховувала всі ці роки.

- Мейлін? І чому ти раптом вирішив, що вона твоя донька? – жінка запитливо подивилася на Рейлі

- По-перше, вік – тут все сходиться. А по-друге, вона схожа на мене й Елроя. Чи ти мені зраджувала?

- Тобі так хочеться ворушити минуле?

- Якщо чесно, то не дуже.

- Їдь назад до Ландасу. Чи куди ти там поїхав. Мейлін – моя донька. Ти її не знаєш, й вона тебе теж. Отже, нікуди ти її не забереш.

- А я й не питаю тебе, Корні. А ставлю перед фактом. До речі, а де зараз Мейлін? Ти взагалі у курсі?

-  У школі, де ж ще?

- А коли ти її бачила востаннє?

- Тобі яка різниця?

- А така, що ти не в курсі, що твоя донька вже декілька днів не ночує вдома. Що я тобі скажу. Корні, ти взагалі ані на крихту не змінилася.

- Що??? Як???

- На питання відповісиш?

         Жінка замислилась. Вона дійсно не бачилась із донькою за ці кілька днів. Але після роботи Корнелія та Філ разом ходили на якусь виставку, у якій приймали участь неймовірно важливі партнери Флетчера. А ще вони гостювали у друзів. Отже, додому Корнелія приходила пізно. Вважалося, що Мейлін вже давно повинна була спати в цей час. Й тут в голові у жінки сяйнула здогадка.

- Мейлін не могла не ночувати вдома, - мовила вона, - донька мого чоловіка, Даліла, зараз мешкає із нами. Вона б дала нам знати, якщо б Мейлін не ночувала вдома.

- Тобто ти все ж таки не бачила Мейлін, й не знаєш достеменно, чи ночувала вона вдома?

- Звідки ти узявся, Рейлі? Невже Мейлін таки знайшла тебе???

- Ооо, отже ти ще й не розповідала про мене, чи не так?

- Я не хотіла, щоб вона знала, що її батько – справжній злочинець. Гангстер, як то у вас кажуть.

- Обережніше із словами, Корні. Не забувай, що ти й сама колись одружилася із цим гангстером. Я щось ніяк не второпаю, тобі що, нецікаво, де саме зараз Мейлін?

         Корнелія потягнулася за сумочкою й вийняла звідти телефон. Донька була в мережі півгодини тому. Флетчер-Марс написала їй повідомлення та прибрала телефон.

- І все? – здивувався Рейлі, - може зателефонуєш?

         Жінка знов витягла телефон й набрала номер Мейлін. Донька відповіла не одразу.

- Мейлін, ти де? – стривожено запитала Корнелія.

- У школі, - голос дівчини прозвучав трохи роздратовано.

- Ти що, дійсно не ночувала вдома???

- Та невже! Ти й Філ нарешті це помітили?

- Мейлін, що сталося? Це він вже тебе проти нас налаштував?

- Ні, мамо, якшо ти про тата.

- Мейлін, будь ласка, повертайся додому.

- Ні. Я не хочу бачити Філа та Далілу. Поки вони будуть там, я не повернуся.

- Мейлін, ти в своєму розумі??? Філ стільки для тебе зробив!

- Мамо, його донька скривдила мене й ще виставила винуватою. А Філ її підтримав. Я розумію, що вона йому рідніша за мене. Але чомусь ти теж вирішила перейти на їх бік.

- Що у вас сталося???

- Ти ж не захотіла мене слухати. Мені час йти на заняття. Додому я не піду, доки там Філ й Даліла. Бувай.

         Марс-молодша відключилася. Корнелія розгублено прибрала телефон від обличчя.

- Невже ти дійсно втратила права на квартиру? – запитав Рейлі.

- Що? – жінка дивно подивилась на колишнього.

- Донька твого нового чоловіка повідомила Мейлін про те, що ваша квартира належить її батькові. Нібито ти влізла у борги, а він допоміг її викупити.

- Це якась маячня. Не було такого. Квартира моя. В мене навіть документи є!

- Отже, хтось із вас бреше. І я впевнений, що це не Мейлін.

- Але Даліла так зраділа, що познайомиться із сестрою, - Корнелія взялася руками за голову, торкнувшись ліктями стола, - ми їли тістечка й…

- Й ти примудрилася встати не на бік доньки, а на бік свого нового чоловіка, навіть не розібравшися в ситуації. Молодець! Отже, якщо Мейлін захоче поїхати разом зі мною, то я її заберу, май на увазі.

         З цими словами Рейлі підвівся зі стільця та попрямував у бік виходу. Корнелія декілька хвилин сиділа нерухомо, обмірковуючи ситуацію, що склалася. Апетит зник повністю.

***

- Добра гра, - Кір підійшов ближче до Майли, - привіт!

- Привіт, Кіре! – Хардман відклала ракетку убік, - я дуже люблю теніс. Навіть брала участь в чемпіонатах.

- Ого. Може зіграємо?

- Давай!

         Кір та Майла зіграли декілька раундів. Перемогла Майла. Після гри вони обидва присіли на лавку, щоб трохи відпочити.

- Непогано ти мене, - Алексіс посміхнувся.

- Я бачила, що ти інколи піддавався, - Хардман відсьорбнула трохи води з пляшки, - ти дуже добрий гравець.

- Ти звідки приїхала?

- З Данамії.

- Ого! Виходить, що ти іноземка?

- Ага.

- Вирішила заздалегідь підготуватись до вступу в університет?

- Майже. Я ще навчаюсь у школі.

- Оу, а чого так – посеред навчального року?

- Так склалися обставини. Особисті.

- Он воно як. Певно було важко перелаштуватися на іншу систему освіти?

- Трохи так. Більшість моїх підручників не підходять до тутешньої програми. Але це не страшно, надолужу.

- Оце так.

- А ти місцевий?

- Так, я тут народився.

- Чудово. Займаєшся роенгом? – Майла запитливо подивилася на хлопця.

- Овва! – Кір посміхнувся, - звідки ти дізналася?