7.

Кір вийшов та швидко попрямував до місця зустрічі. Адреса була в одному з доволі бідних кварталів міста. Це трохи насторожило хлопця. Він озирнувся та побачив авто, що проїжджало повз. Треба було прискоритись.

Незабаром хлопець уже був на місці. Навколо нікого не було. Але рівно через дві хвилини у двір заїхав автомобіль. Він зупинився прямо перед Кіром, а з салону вийшли двоє людей Діна.

— І де ж Арман? — поцікавився один з них.

— В нього вихідний, — відрізав Кір. — Де Мейлін?

— Не тут, сідай.

Кір сів до салону. Автомобіль рушив. Щойно вони виїхали з двору, слідом рушила інша машина — та сама, яка обігнала його раніше.

— Чого це ви знову дівчину завели? — усміхнувся один із супротивників, Лестер Літтл. — Вам минулої мало було?

Хлопець промовчав. Він уперся поглядом у вікно, роздивляючись місто.

— Він не любить розмовляти, Лестере, — прокоментував другий, Ерн Хардман. — Він хороший хлопчик.

Кір неоднозначно пирхнув і продовжив розглядати вулиці.

— Давай швидше, Ерне, — мовив Лестер. — Впевнений, що за нами точно є хвіст.

— Нема проблем, — Ерн затиснув педаль газу до упору.

Двигун заревів, і автомобіль помчав містом на великій швидкості. Хлопець постійно робив непередбачувані повороти на перехрестях. До того ж він маневрував в останній момент, коли ніхто цього не очікував. Дуже швидко автомобіль Мартіна та Деніела відстав.

— Потрібно було Армана брати, — перший щосили вдарив по керму. — Він би їх порвав.

***

Мейлін повернула голову наскільки дозволяло її положення. У кімнаті нікого не було. Хлопці добре постарались: руки дівчини були міцно зв'язані за спиною, а ноги спочатку обплутали кожну окремо, а потім зв'язали разом. Погляд дівчини ковзнув стінами і стелею. Згадавши сцени з улюблених кінофільмів, вона спробувала відшукати камери спостереження. Але схоже, що в цих хлопців бюджет був обмежений — видимих пристроїв стеження Мейлін не виявила.

Дівчина спробувала поворухнути руками. Марно. Її зв'язали занадто міцно. Мейлін уже відчувала, як затікають кінцівки. Вона почувалася героїнею якогось бойовика. Дівчина часто заморгала, перевіряючи, чи не сон це. На мить їй здалося, що вона зараз відкриє очі — і все це щезне. Не буде ніяких мотузок, а сама Мейлін опиниться у своїй кімнаті. Але, на жаль, нічого такого не сталося. Кімната точно не збиралася розчинятись.

Мейлін підтягнула ноги ближче до тулуба, зігнувши їх у колінах, і спробувала нахилитись. Їй вдалося дотягнутися обличчям до пут на ногах, після чого вона вп'ялася зубами в мотузки та почала смикати їх у різні боки. Але вагомого результату це не дало.

Поступово дівчина почала злитися. Всі чотири кінцівки заніміли, й загалом вона почувалася доволі незатишно. Незрозуміле відчуття тривоги дратувало її й лише підсилювало бажання розірвати мотузки. Але такої можливості у Мейлін не було. Дівчина ще раз оглянула кімнату. Біля протилежної стіни стояла величезна шафа з висувними шухлядами. Можливо, там можна знайти щось корисне. Визначивши собі ціль, Мейлін спробувала встати на ноги. Саме в цей момент двері в кімнату відчинилися, і всередину увійшов якийсь хлопець, котрого вона ще не бачила.

— Так собі ідея, — мовив він, підходячи ближче. На превеликий подив дівчини незнайомець розв'язав усі мотузки та відкинув їх убік. — Вибач, мої хлопці не відрізняються галантністю.

— Хто ви такі? І що вам потрібно? — різко запитала Мейлін.

— Ті, хто забагато знає, не завжди довго живуть і добре закінчують, — хлопець ледве помітно посміхнувся. — А взагалі-то, ти повинна була здогадатись, що ми — вороги Аллана.

— Послухай, я цього Аллана всього раз бачила. І це не привід хапати мене на вулиці, а потім зв'язувати в якійсь квартирі.

— Хлопці казали, що ти, найімовірніше, подружка Армана. Тому не дивно, що ти погано знайома з їхнім лідером. Сподіваюсь, ти розуміла, що тісне знайомство з такими людьми рідко призводить до чогось хорошого?

— Яка подружка? Я взагалі його ледве знаю.

— Теж кілька разів бачила, чи що? — хлопець усміхнувся. — Знаємо, проходили. Скажу відразу, ти не перша, хто таким чином намагається збити мене з пантелику.

В цей момент телефон хлопця задзвонив. Він відповів на дзвінок, коротко поговорив, а потім попрямував до дверей.

— Рекомендую сидіти тихо й не намагатися втекти, — мовив хлопець.

— Де я взагалі знаходжусь? — спробувала дізнатись Мейлін.

— Доволі далеко від свого будинку. Швидко дістатися туди не вийде, то й не намагайся.

З цими словами незнайомець вийшов з кімнати. Мейлін почала розтирати занімілі кінцівки.

— Цирк... — мовила вона. — Чи я сплю?

***

Кір байдуже подивився на Едварда. Останній уже декілька хвилин намагався спровокувати хлопця на конфлікт. У цей момент до кімнати увійшов лідер банди — Дін Джерсен.

— Нащо ви її зв'язали? — ледве чутно запитав він в одного зі своїх, Брайана Фінга.

— Щоб не втекла, — відповів Брайан. — Занадто прудка.

— Більше так не робіть.

Дін підійшов ближче до гостя й пильно подивився на нього.

— Грінові настільки байдуже, що буде з його подружкою, що він підсунув нам тебе? — уточнив він.

— Здається, ти хотів, щоб прийшов хтось із нас? Я тут. То в чому проблема? Якщо хотів бачити Армана, чому одразу не сказав?

— О-о-о, я бачу, в когось зуби почали різатися. А ця дівчина, часом, не твоя, Кіре?

— Діне, ти ж розумієш, що вона не з нашого кола.

— О так, це було моє друге питання. Знову захотілося жіночої уваги? Чи ви вже забули, що сталося з попередньою?

— Можливо, я тебе зараз засмучу, але ця дівчина не має до нас жодного відношення.

— То чого ж ти прийшов?

— Не хотів, щоб постраждала невинна людина. Ми добре знаємо твої методи, Діне.

— Якщо хочете забрати дівча, має прийти Арман, — грубо відрізав Дін. — Давай зателефонуємо йому?