6.

Після нещодавньої пожежі обидва аварійні виходи були відчинені. Мейлін шмигнула в один із них і поспішила до виходу з подвір'я. На жаль, непрохані гості помітили цей маневр і рушили за нею.

Вона йшла швидким кроком, постійно озираючись. Переслідувачі дивились на неї з усмішкою, навіть не приховуючи, що йдуть слідом. Від цього дівчина лише прискорила крок.

Мейлін зайшла в один із людних дворів і одразу попрямувала до арки. Далі вона перейшла на біг. За весь шлях озирнулась лише кілька разів — переслідувачів видно не було. Пробігши ще два квартали, дівчина змушена була зупинитись через різкий біль у боці. Мейлін схопилася рукою за бік, намагаючись відновити дихання. Цієї миті на її плече лягла чиясь рука.

Незнайомець легко розвернув дівчину до себе обличчям. На Мейлін дивилися щойно описані обличчя — блондин і брюнет. Дівчина здригнулася.

— Думаєш, що хитріша за всіх? — усміхнувся високий. — Ми знаємо цей район краще за тебе.

— Що вам треба? — запитала Мейлін.

— Бачили тебе разом із нашими «друзями», — брюнет намалював у повітрі уявні лапки. — Зізнавайся, чия ти подружка?

Мейлін смикнулася й спробувала закричати. Блондин миттєво схопив її та затиснув рот рукою.

— Думаєш, що зможеш від нас втекти? — процідив він. — Пригальмуй.

— Ходімо з нами, — криво посміхнувся брюнет. — Тільки не смикайся.

Хлопці схопили Мейлін під руки та потягли її вулицею. Виявилося, що неподалік був припаркований їхній автомобіль. Туди вони й запхали полонянку. Машина рушила.

— Мене будуть шукати батьки, — попередила дівчина.

— Це скільки завгодно, — усміхнувся один із викрадачів. — Коли зв'язуєшся з поганими хлопцями, таке трапляється.

— Ага, — додав другий. — Таких, буває, потім по частинах знаходять.

— Куди ви мене везете? — не вгамовувалася дівчина.

— Ти диви, яка буйна, — зауважив перший. — У гості веземо.

Незабаром автомобіль зупинився біля багатоповерхового будинку. Хлопці вийшли з машини, витягли Мейлін і повели її всередину.

— Слухай, ти мені вже всі ноги віддавила, — гримнув один із викрадачів. — Якщо не заспокоїшся, то вріжу. Мені начхати, що ти жінка.

— Заспокойся, Едварде, — прикрикнув на нього другий. — Дін сказав, щоб на ній не було ані подряпини.

Едвард та його напарник потягли Мейлін далі. Вони пройшли до однієї з квартир, відвели дівчину до кімнати та посадили на канапу. Далі Ед зв'язав їй руки та ноги.

— Шукай мобільник, Еде, — нагадав напарник.

Хлопець кивнув і заходився перевіряти кишені дівчини. Він швидко знайшов телефон, але наштовхнувся на блокування.

— Відбиток? — запитав він, подивившись на Мейлін. — Давай сюди свій пальчик. Дівчина сховала руки між колінами.

— Слухай, я тобі зараз його відріжу. І бос схвалить мій вибір.

Тут уже не витримав друг Едварда. Він підійшов ближче та різко вирвав її руку.

— Який палець?! — гримнув він. Дівчина промовчала. — Добре, спробуємо всі.

Незабаром телефон був розблокований. Напарник Едварда почав переглядати контакти.

— О, Арман! — вигукнув він. — Ми будемо розмовляти із Гріном, Еде!

— Привіт, Мейлін, щось сталося? — почувся голос Армана.

— Ага, сталося, — усміхнувся викрадач. — Привіт, Гріне. Ми тут трохи познайомились із вашою подружкою. Твій номер перший, на який я натрапив. Тут ще є два Алекси, але зателефонувати тобі було надійніше.

— Ви робите це дуууже даремно.

— Ні, Армане, це ти зараз даремно понтуєшся. Дін дуже хоче, щоб прийшов хтось із вас. Обирайте самі, хто. Йому байдуже. У тебе година. І одразу попереджу: якщо будуть хоч якісь спроби врятувати дівчину — я запрошу поспілкуватись із нею Ерна. Все, бувай. Адресу надішлю есемескою.

***

Арман зайшов до спільної квартири банди і зупинився у вітальні.

— Вони викрали Мейлін! — повідомив він. — І хочуть когось із нас. Я піду.

— Стоп! — зупинив друга Деніел. — Це не найкраще рішення. Ти ж знаєш, що вони тільки на тебе й чекають. Можемо зробити тільки гірше для Мейлін.

— Ага, — погодився Мартін. — Вони тоді не відпустять її. Будуть спеціально знущатися.

— І що ви пропонуєте? — запитав Арман. — І так зрозуміло, що вони хочуть бачити мене.

— Я піду, — мовив Кір.

— Ось це краща ідея, — погодився Деніел. — Менш за все вони очікують побачити Кіра. А далі щось придумаємо.

— Потрібно обговорити це з Алланом, — відповів Арман. — Ходімо. Незабаром усі четверо вже були поруч із босом. Йому розповіли про нещодавні події по дорозі.

— Так, думаю, що відправити туди Кіра — найкраще рішення, — підтвердив Алекс.

— Дін знову використовує нечесні методи, — пирхнув Арман.

— Він хоче таким чином відігратися за свою поразку в Інглзіссоні, — додав Мартін.

— Добре, Кіре, — продовжив лідер. — Дізнайся, що їм потрібно.

— Без проблем, — відповів Кір та почав викладати зброю.

Аллан уважно стежив за процесом.

— Кіре, усе викладай, — наполегливо попросив він.

— Я лишив тільки ніж.

— Викладай. Якщо Дін його забере, то потім може крупно тебе підставити, тому що на ножі є твої відбитки.

Кір мовчки витяг ніж та поклав його на стіл.

— Він у будь-якому разі тобі не допоможе, — додав лідер. — Ентоні, Деніел, прикрийте його.

— Чого не я? — уточнив Арман.

— Ти сам знаєш, чому, — коротко відповів Аллан.