Глава 5

- Привіт! Як пройшла поїздка? – Мейлін вийшла у коридор, почувши, що батьки вже повернулись.

- Просто чудово, - Корнелія виглядала задоволеною, - до речі, у нас гості.

- Так-так, - підтвердив Філ, - проходь, не соромся. Це Даліла – моя донька від першого шлюбу. Вона погостює у нас кілька днів. Гадаю, ви потоваришуєте.

- Ооо, я теж, - Марс-молодша посміхнулась, - привіт, я Мейлін, можна просто Мей.

- Даліла, - гостя мило посміхнулась і трохи нахилила голову убік. Світлі кучері впали їй на обличчя, роблячи її вигляд ще більш зворушливим.

- Давайте вип’ємо чаю? – запропонувала Корнелія, - в горлі пересохло.

- Корні, а як же розібрати речі? – здивувався Філ.

- Потім, Філе, вони никуди не втечуть. Ходімо на кухню.

         Всі четверо пройшли до кухні. Дівчата розмістилися за столом. Марс-Флетчер старша зайнялась чайником, а її чоловік все ж таки почав розбирати пакети, дістаючи усілякі смаколики.

- Мейлін, поступись, будь ласка, Далілі своїм місцем, добре? – попрохав він.

- Нема проблем, Філе, - Мей пропустила зведену сестру й зайняла вільне місце.

- Оу, ти називаєш тата на ім’я? – захоплено промовила Даліла, - це так ввічливо з твого боку.

- Еее, я так звикла, - Марс-молодша спіймала на собі трохи засмучений погляд вітчима, - не звертай уваги.

         Незабаром чай і солодощі вже стояли на столі. Родина розпочала ласувати десертами.

- В готелі були просто приголомшливі десерти, - мовила Корнелія, - ми навіть купили декілька додому. Спробуй обов’язково.

- Виглядає смачно, - Мейлін взяла одне з тістечок та поклала собі на тарілку.

- Так, готель – неймовірно крутий, - підтвердила Даліла, проковтуючи вже друге тістечко. Я спробувала все, що там було. Дивно, що туди можна тільки із однією дитиною, чи не так, Мейлін?

- Мабуть, - Марс-молодша ніяково посміхнулась. Вона хотіла взяти ще одне тістечко, але зведена сестра її випередила, - хіба ти не скуштувала їх всі там?

- Вибач, але вони такі смачні. Якщо хочеш, то я тобі його віддам, - Даліла винувати опустила очі.

- Мейлін, що це таке? – втрутився Філ, - я щось не пам’ятаю, щоб ти колись відчувала дефіцит усіляких смаколиків.

- Я нічого такого не мала на увазі, - розгублено мовила Мей.

         Корнелія почала розповідати про своїх нових знайомих. Усі вони виявились дружинами бізнесменів та інших відомих діячів. Мейлін допила чай та попрямувала до своєї кімнати.

- Мейлін, візьми із собою Далілу, - мовив Філ.

- Так, хто ж їй не дає? – здивувалась молодша Марс.

- Мейлін?!

- Ходімо.

         Мей увійшла до кімнати та підійшла до столу. Даліла увійшла слідом за нею та зачинила двері.

- Отже ти полюбляєш маленьких хлопчиків, чи не так? – пролунав її єхидний голос за спиною у Марс.

- Чого? – Мейлін навіть трохи розгубилася на хвилину, - ти зі мною зараз розмовляєш?

- А з ким ще? Баласт.

- Що, пробач?

- Тато сказав, що якісь малолітки приносять тобі любовні листи. Оце прикол! Ніколи не думала, що в мене з’явиться психічно хвора сестричка. Аха-ха.

- Краще помовч, - порекомендувала Марс, - або психічно хвора сестричка порахує тобі зуби.

- Що, бити мене будеш? А я татові поскаржусь. Й він тебе вижене.

- Взагалі-то, це наша квартира, а не Філа.

- Ти в цьому так впевнена? Ха, я й забула, що твоя мати, напевно, сказала тобі, що цю квартиру придбав твій біологічний батько. Певно ти не знаєш, що після твого народження вона влізла у борги й ледве не втратила цю квартиру. А тато допоміг їй викупити її. Але твоя мати не захотіла тобі про це розповідати. Тому що, якщо ти дізнаєшся, наскільки багатий тато, то одразу почнеш тягнути із нього гроші.

- Це Філ так сказав?

- Це я так сказала, тому що знаю таких, як ти. Нахлібниця!

- Я не розумію причину подібної агресії.

- А її й розуміти не треба. Ти мені не подобаєшся. Ооо, а що це в тебе тут? – Даліла безцеремонно відчинила дверцята шафи, - вау, сукня від Кінга Вайнера?! Гадаю, воно чудово сяде на мою фігуру.

- Гей, взагалі-то це моя кімната, моя шафа й мій одяг.

- Ага, я впевнена, що цю сукню придбав мій тато. Тому що в тебе і твоєї матері смак повністю відсутній.

- Що ти сказала? – Мейлін зробила погрожуючий крок уперед, - вона схопила сукню та потягнула її на себе.

- Тааааааатооооо! – несамовито заволала Даліла. Марс прямо таки застигла на місці від несподіванки. Філ і Корнелія опинились у кімнаті буквально за півхвилини.

- Що сталося? – здивовано поцікавився Флетчер.

- Я хотіла поміряти, а Мейлін не дозволила. Вона так різко до мене підскочила, що я злякалася, - почала жалітися Флетчер-молодша.

- Мейлін, до що з тобою сьогодні?! Ти що, ревнуєш?

- Кого, Філе, тебе? Пф-ф. Взагалі-то твоя донька тільки-но привласнила собі нашу квартиру й всі наші речі. І цю сукню теж. До речі, ще вона сказала, що в мене і моєї матері цілком відсутній смак, тому ми апріорі не могли б придбати таку річ.

- Мейлін! – суворо промовила Корнелія, - як тобі не соромно вигадувати такую маячню! Даліла – дуже добра дівчинка!

- Ага, й квартиру в тебе ніхто не хотів забирати через борги, чи не так? – поцікавилась Мейлін.

- Що??? Мейлін, ти що, п’яна? З чого ти взагалі це взяла? Негайно вибачись перед Далілою! І сьогодні ти спиш у гостьовій кімнаті.

- Зрозуміло, - вичавила з себе молодша Марс, насилу намагаючись зберегти голос рівним, - добре. Я піду спати до гостьової кімнати, аде вибачень ви від мене не дочекаєтесь.

         Мейлін швидко попрямувала у бік вихода. Такою свою мати вона ще не бачила. Звісно, Корнелія багато в чому потурала Філові, коли той намагався виховувати її доньку, але щоб так… Ще ніколи не було такого, щоб старша Марс засумнівалась у правдивості сказаного донькою. В очах з’явились сльози. Мейлін швидко змахнула їх та прискорила крок.