Глава 3

- Вже біжу, - Арман сунув телефон до кишені та подивився нагору. Далі він подплював на руки й підстрибнув догори, хапаючись руками за карніз. Хлопець спритно підтягнувся й з легкістю забрався на дах балкону. Кілька маніпуляцій – й старе вікно було відчинено. Арман заліз всередину й безшумно зістрибнув на підлогу.

         Грін підійшов до одної з стін та прислухався. Було тихо. Тоді він підійшов до іншох стіни. Чуйним слухом хлопець моментально вловив ледь чутну метушню. Арман послухав ще трохи, намагаючись зрозуміти, скільки в кімнаті знаходиться людей. Скоріш за все, це й було потрібне йому місце.

         Хлопець визирнув у коридор, щоб перевірити, чи нема там нікого. Далі він швидко підійшов до потрібних дверей й за дві секунди розібрався із замком. Увійшовши всередину, Грін одразу зіштовхнувся поглядом із переляканою Мейлін.

- Арман??? – здивовано мовила вона. Десь вдалині коридору почулись приглушені кроки.

- Тихо, - Арман миттєво встав біля дверей й приготувався зустрічати супротивника. Він показав жестами дівчині, щоб та сіла на канапу. Марс слухняно виконала прохання.

         Кроки ставали ще гучнішими, й незабаром пролунав звук замка, після чого двері до кімнати відчинились, й всередину увійшов Ерн. Грін дочекався, пока останній пройде трохи далі, й двері зачиняться, після чого безшумно підкрався до хлопця й приставив до його шиї ножа.

- І як це ти нас знайшов, Арме? – весело поцікавився Хардман, роздивляючись татуювання з ініціалами «А.Г.» на зап’ясті Армана.

- Було не дуже складно. Це найближча ваша база від того місця, де була призначена зустріч. Ти тільки не галасуй, добре?

- Я пам’ятаю, що ти гарячий хлопець, Арм. Але не забувай, що я теж хлопець непростий, - Ерн кивком вказав на пістолет у власній руці. Зброя була спрямована на Мейлін. Остання прямо таки застигла на місці, - повір, дівча я не пожалію. Отже, прибирай ножа, викладай всю іншу зброю й руки за голову. Рахую до трьох.

         Грін сховав ніж та зробив крок назад. Ерн повернув голову до свого супротивника, не повертаючи тулупа, й продовжуючи цілитись у дівчину.

- Не гальмуй, Арме, викладай зброю, - на обличчі Хардмана з’явилася садистська усмішка. Мейлін, котра до цього моменту тільки спостерігала, зрозуміла, що іншого шансу не буде. Вона обережно засунула руку у внутрішню кишеню куртки й витягла звідти заздалегідь підготований шприц із тим самим снодійним, яким нещодавно пригостила Деніела. Ед та Брайан не стали обшукувати дівчину, що було їй на руку.

         Марс різко зірвалась з місця, пригнулась й кинулась на Ерна. Гострий шприц встромився хлопцю трохи вище коліна, із легкістю проштрикуючи одяг. Хардман встиг зробити постріл. Куля пройшла прямо над головою у дівчини та вліпилась у стіну.

- Давай швилко звідси, - Арман схопив Мейлін за руку і потягнув до сусідньої кімнати. Там він допоміг їй вибратись через вікно, й незабаром ці двоє вже бігли вулицею, - давай до метро.

         Грін вказав на підземний перехід. Дівчина побігла униз сходами. Пробігши один проліт, вона зупинилася й запитливо подивилась на хлопця.

- Біжи, чого стоїш?! – обурився Арман.

- А ти? – здивовано запитала Мейлін.

- А в мене ще є справи. Давай швидше – й одразу додому. Я зайду до тебе ввечері. Давай, не тягни.

         Марс розвернулася й попрямувала углиб переходу. Арман постояв ще кілька секунд, а потім побіг назад – у бік лігва супротивників. Залишалося допомогти Кіру.

***

         Після того, як в квартирі пролунав постріл, Дін напружився. Едвард і Брайан переглянулись. Ні, хлопці не боялись, що їх почують сусіди, вони обрали квартиру у багатоповерхівці, яка вже давно не була житловою. Майже всі квартири були перероблені під склади. Такою практикою винаєму займалася більшість озброєних банд.

- Здається, Ерн знову узявся за старе, - зі сміхом мовив Кірмез, - я б радив Гріну поквапитися. Хлопець перевів погляд на ватажка. Судячи з виразу його обличчя, Джерсен стовідсотково не поділяв емоцій свого підопічного.

- Слідкуйте за цим, - Дін ківнул на Кіра й швидко попрямував углиб квартири. Ед і Брайан витріщилися на Алексіса. Останній байдуже роздивлявся стіни. В цей момент у Фінга задзвонив телефон.

- Це Грін, - здивовано мовив він.

- Вмикай гучний зв’язок, - попросив Кірмез. Брайан виконав його прохання.

- Гей, Брайане, передай Кіру, що потяг поїхав до депо, добре?

- Грін, ти що, на метро добираєшся? – розсміявся Едвард, - я точно маю це побачити.

         Арман скинув виклик, не дослухавши монолог супротивника.

- Ти це чув? Грін настільки зневірився через те, що в нього постійно відбирають права, що пересів на метро, - Кірмез продовжував реготати, - Кіре, не хочеш запропонувати Аллану скинутися на особистого водія?

- Обов’язково, - Кір абсолютно точно зрозумів, що саме мав на увазі його друг, й почав діяти. Алексіс різко врізав Еду під дих, той навіть зреагувати не встиг. А ось Брайан зорієнтувався миттєво. Він спочатку відійшов трохи у бік, а потім спробував обійти ззаду. В цей момент до кімнати повернувся Дін.

***

         Мейлін дописувала твір, періодично дивлячись на годинник. Батьки поїхали до сусіднього міста на презентацію Філа й залишились там на ніч. Подібне відбувалося доволі часто, й Марс вже звикла бути самостійною. 

         Задощило. Мейлін підвелася й підійшла до вікна. По склу котилися крупні прозорі краплі. Дівчина трохи поспостерігала за дощем, а потім знов повернулася до свого заняття. Таким чином пройшло ще хвилин п’ятнадцять, а потім у двері подзвонили.       

         Марс пішла відчиняти. На порозі стояв Арман. Подиву дівчини не було меж.

- Я ж казав, що зайду, - хлопець посміхнувся, - я знаю, що твоїх батьків нема вдома.

- Звідки? – Мейлін відійшла у бік, пропускаючи Армана всередину.