2.

Поки інші члени банди очікували на результат, Мейлін повернулася з відром води та розлила рідину на й без того слизький ламінат. Трохи подумавши, вона попрямувала до батьківської спальні — розлила у дверному проході олію для гоління, яку перед цим додала до відра у великій кількості. Далі вона відчинила дверцята шафи у коридорі. Сумка матері стояла на видному місці. Дівчина видихнула і запустила в неї руку. Вона завжди негативно ставилася до копирсання в чужих речах, але зараз це було питанням життя і смерті. Рука намацала невеличкий балончик із паралітичним газом. Його вміст, потрапляючи на шкіру, швидко всотувався й призводив до тимчасового паралічу. У голові майнула думка, що матері слід бути обачнішою з такими речами. Цієї миті хтось посмикав ручку дверей. Мейлін миттєво кинулась на позицію, ледве не послизнувшись на власній пастці. Сховавшись за аркою, дівчина приготувалася.

Хлопцям набридло чекати, й вони відправили всередину ще двох. Деніел та Ентоні безшумно увійшли до квартири, але не встигли зробити й кроку, як послизнулися на підлозі. Вони спробували підвестись, але це виявилося непросто.

— Ентоні, не смикайся! — шикнув Деніел, який безуспішно намагався встати на ноги. Кожна його спроба закінчувалася падінням. — Схоже, вона додала сюди мило чи щось подібне! Треба підніматися обережніше.

«Це кокосова олія для гоління, хлопці», — подумки зауважила Мейлін.

«Гарна штука».

Ентоні нарешті заспокоївся і спробував хоча б сісти. Повернувши голову до кухні, він побачив розпилювач, націлений прямо йому в обличчя. На пакуванні великими літерами було написано, що для найкращого ефекту треба цілитися у слизові оболонки. Наступним дозу отримав Деніел. Хлопці навіть не встигли зреагувати, як їхні тіла перестали слухатися. Мейлін насилу перетягнула обох кривдників до шафи та зв'язала тією ж мотузкою, що й Мартіна.

— Чим вони там займаються? — обурився тим часом Арман. Він відчинив двері, і перше, що побачив — це ногу Ентоні, яка зникала за рогом. — Стій!

Перелякана дівчина відпустила свою здобич й різко підвелася. Арман кинувся в її бік, спритно перестрибуючи через калюжі води. Мейлін не залишалося нічого, крім як заманити хлопця до останньої встановленої «пастки». Вона заскочила до батьківської спальні, перестрибнувши через калюжу. Арман не помітив цього маневру та миттєво розтягнувся на слизькій підлозі. Мейлін підійшла до нього й влучно приснула з балончика в обличчя. Потім продовжила «пакування» — четверо хлопців ледве помістилися до шафи.

Закінчивши з цим, Мейлін кинулася на кухню, де залишила свій мобільник, і почала набирати номер поліції. Але натиснути на кнопку виклику вона не встигла — хтось раптово затиснув їй ніс якоюсь ганчіркою. Мейлін спробувала вирватися, але нападник сильніше притиснув її до себе. Через дві хвилини вона знепритомніла.

П'ятий хлопець, котрого не помітила Мейлін, обережно посадив дівчину на стілець та озирнувся.

— Гей, Кіре, ми тут! — почулося із сусідньої кімнати.

Перші «жертви» почали приходити до тями. Кір попрямував туди й одразу знайшов своїх друзів. Він допоміг хлопцям вибратись із шафи та розв'язав їх.

— Вона тебе не помітила, — констатував Деніел.

— Як завжди, — реготнув Ентоні.

Кір мовчки подивився на нього.

— Вона поліцію хотіла викликати, — мовив він, беручи до рук телефон Мейлін.

— А непогано вона нас, чи не так? — не вгавав Ентоні.

— Ага, тямуще дівчисько, — підтвердив Деніел, покрутивши в руках балончик із паралізатором.

— Що робити з нею будемо? — уточнив Мартін.

Мейлін розплющила очі, і її погляд зіштовхнувся з поглядом Армана. Дівчина перелякано здригнулася та інстинктивно відсунулась назад.

— І що ти збиралася зробити? — почав Ентоні, покрутивши перед обличчям Мейлін її ж телефоном. — Поліцію викликати?

— Якби ви не вломилися, я б не стала цього робити, — ображено відповіла дівчина.

— Відійди, — Арман відсунув товариша. — Як тебе звати?

— Мейлін.

— Добре, Мейлін. Що ти бачила на вулиці?

— Нічого.

— Ти впевнена?

— Абсолютно. Мені потрібно до туалету.

Арман відступився, пропускаючи дівчину. Він кивнув Деніелу, щоб той пішов із нею. Мейлін увійшла до ванної кімнати та зачинила двері на замок. Хлопець залишився стояти в коридорі.

Залишившись на самоті, Мейлін поплескала себе по кишенях. Схоже, балончик залишився в іншій кімнаті, коли її вирубили. Недовго думаючи, дівчина кинулася до навісної шафи й витягла звідти аптечку. Її мати була лікаркою, тому арсенал виявився доволі широким. Мейлін дістала з аптечки шприц та ампулу зі снодійним. Вона спритно вийняла шприц з упаковки, проколола ампулу й наповнила ємність рідиною. Аптечка знову зникла в надрах шафи.

Дівчина обережно виглянула з-за дверей.

— Допоможи закрити кран, — звернулась вона до Деніела.

Хлопець зітхнув та увійшов до кімнати. Не встиг він навіть підійти до рукомийника, як у його плече впилася гостра голка. Деніел заснув майже миттєво.

Мейлін обережно протиснулася у двері та швидко попрямувала до виходу. Там вона перемкнула замок в автоматичний режим і вискочила у під'їзд.

— Щось вона довго, чи не так? — промовив Арман, розглядаючи фіранку.

— Угу, — підтвердив Мартін. — Давайте подивимось, що там відбувається.

— Хочеш перешкодити Дені у демонстрації його навичок спокуси? — пожартував Ентоні.

— Навіть для Деніела вона занадто юна, — відповів Арман. — Ходімо, хлопці.

Друзі пройшли до ванної кімнати й виявили там сплячого Деніела. Поруч лежав шприц. Арман присів навпочіпки та підняв його.

— Непогано, — мовив він. — Мені це дівча все більше подобається.

— І як ми на це купилися? — поцікавився Мартін. — Алланові це не сподобається.

— Вона все одно від нас не сховається. Ще зустрінемося.

— Вона може вже до поліції попрямувала.

— Не думаю, — Арман покрутив шприц у руках. — Герайдезин — потужне снодійне. Виписується тільки за рецептом, затвердженим лікарем. Підіймаємо його.