1.

Струнка рудоволоса дівчина задумливо розглядала вітрину з випічкою. Сьогодні вона отримала грошову винагороду за перемогу в конкурсі, тож можна було трохи розгулятися. Подумавши кілька секунд, дівчина рішуче підійшла до каси. Кремезний чолов'яга обернувся, а на його обличчі з'явилася привітна усмішка.

— Привіт, Мейлін, — мовив він. — Що братимеш? Сьогодні маємо дуже смачні круасани зі згущеним молоком.

— Дякую, Теде, — відповіла Мейлін. — Мені, будь ласка, ті, що з м'ятним чаєм.

— Добре. Скільки?

— Півкіло.

Продавець зважив тістечка й простягнув їх дівчині. Мейлін розплатилася та звичним маршрутом попрямувала додому. Нічого не віщувало пригод.

Проходячи повз двір, Мейлін помітила групу хлопців старшого віку, захоплених чимось цікавим. Дівчина зупинилась і почала роздивлятись. Один із хлопців поклав на стіл якийсь пакунок. Мейлін шоковано округлила очі. Саме в цю мить інший хлопець повернув голову в її бік. Дівчина миттєво відвернулась і попрямувала до під'їзду, намагаючись іти якомога спокійніше, хоч це було складно. Не щодня Мейлін ставала свідком чогось подібного.

Увійшовши до під'їзду, Мейлін побігла. Вона заскочила в кабіну ліфта та натиснула на кнопку дванадцятого поверху. Увесь підйом її буквально трясло. Ліфт швидко прибув на потрібний поверх. Дівчина миттєво вискочила на сходовий майданчик та спустилася на два поверхи вниз, до своєї квартири. Десь внизу почувся писк домофону та топіт ніг. Але Мейлін уже встигла сховатися у передпокої та безшумно зачинити за собою двері.

Тим часом переслідувачі зупинилися біля ліфта. На електронному табло світилося число дванадцять. Арман жестами скомандував:

«Ви — сходами, ми — ліфтом».

Банда розділилася та попрямувала до дванадцятого поверху.

Прибувши на місце, хлопці опинилися перед чотирма квартирами. Залишалося лише знайти потрібну.

— Що далі? — тихо запитав Деніел. — До якої квартири вона увійшла?

— Хтозна, — так само пошепки відповів Ентоні. — Доведеться перевірити всі.

— А вона тим часом викличе поліцію, — додав Мартін.

Останній хлопець промовчав.

— Тихо, — цикнув Арман. — Хтось іде.

І справді, замок на дверях однієї з квартир заскреготів. Двері відчинилися, й на сходовому майданчику з'явився хлопчик років десяти. Він здивовано глянув на групу незнайомців.

— Гей, хлопче, — покликав Арман. — Не підкажеш, у якій квартирі мешкає хазяйка цієї дрібнички?

Грін витяг з кишені браслет і продемонстрував його хлопчині.

— Еее, ні в якій, — хлопець здивувався ще більше. — На цьому поверсі немає дівчат вашого віку. Лише пенсіонери та сім'ї з маленькими дітьми.

— Добре, дякую.

Хлопець попрямував до сходів і швидко побіг униз.

— Отже, вона або вище, або нижче, — задумливо мовив Арман.

— А ти крутий, — реготнув Ентоні. — Вона що, дійсно загубила браслет?

— Ні, — хлопець покрутив різнокольорову мотузочку на пальцях. — Це Рейген.

Ентоні не відповів. На мить поверх занурився у тишу.

— Ставлю на низ, — порушив її Арман. — Це логічніше, аніж бігти нагору.

Уся команда почала обережно спускатися донизу. Двоє хлопців зупинилися на одинадцятому поверсі, інші пішли далі. На десятому поверсі увагу привернув зсунутий килимок.

Арман піднявся на майданчик між поверхами й показав жест:

"Ідіть усі сюди".

Банда зібралася біля дверей. Ентоні вказав на килимок, порівнюючи його положення з іншими. Хлопці кивнули. Тим часом Мейлін завмерла біля дверей, майже не дихаючи від переляку.

Мартін мовчки підійшов ближче й натиснув кнопку дзвінка. Мейлін ледве не підскочила від несподіванки. Переслідувачі постояли біля дверей і вже почали спускатися донизу, коли з вішака у квартирі дівчини впала зачеплена нею парасолька. Хлопці миттєво зрозуміли та повернулися.

— Гей, — покликав Ентоні. — Краще відчини, бо все одно зламаємо двері і ввійдемо.

Мейлін завмерла. Вона обережно відступила від дверей і пішла до кухні. Там дівчина озброїлася сковорідкою і приготувалася чекати.

Арман поглянув на товаришів і жестами показав, що варто перевірити, чи є сусіди вдома. Непосидючий Ентоні витягнув із сумки пачку листівок. У вільний час хлопці підробляли роздаванням флаєрів. Мартін схвально підняв великий палець, а Деніел уже дзвонив у перші двері.

Виявилося, що вдома був лише один сусід — молодий хлопець, заклопотаний власними справами. Щойно він зник за дверима своєї квартири, Арман дістав відмичку й почав працювати над замком.

Секунди тягнулися вічністю. Мейлін причаїлася за луткою, міцно стискаючи сковорідку в руках. Від напруженого очікування їй стало моторошно.

Клацнув замок. Дівчина напружилася ще сильніше. На щастя, до квартири ввійшов лише один із банди — Мартін. Інші залишились на варті.

Хлопець одразу попрямував до кухні, де миттєво отримав сковородою по голові. Мейлін обережно опустила непритомного на підлогу, намагаючись не створювати шуму. Прислухалась — жодної реакції з під'їзду. Тоді вона кинулась до кухонного ящика й дістала звідти мотузку для білизни. Нею дівчина швидко зв'язала кривдника, схопила його за ноги та затягнула до великої шафи-купе. Зачинивши дверцята, Мейлін повернулась на позицію, подумки загнувши палець.

«Ще троє...» — подумала вона.