По той берег річки

Осіньої пори, сиділа молода дівчина над річкою і лила сльози, в долонях міцно стискаючи обручку. Вже й слова всі річці вимовила, проте тягар на серці не могла полегшити. Та тут проходив берегом старий чоловік, в білій простій одежі, з палицею в руках, сивочолий. Порівнявся з дівчиною й не зміг пройти повз бідолашну.
- А що це ти доню над річкою сльози льєш. - Питає він. - Вона і так повноводна, вдосталь їй.
    Не наважилась дівчина підняти очі, лиш тихо промовила.
- Коханий покинув мене. Подарив обручку, а через декілька днів обрав іншу.
    Похитав головою дідусь прицмокуючи язиком та й посміхнувся.
- Багацько ходжу дорогами, то й багацько стрітив в людей бід. Проте всім їм є рішення. Хочеш і твою біду вирішим раз і назавжди?
    Дівчина підняла червоні, заплакані очі та тихо відповіла:
- Хочу дідусю, скажіть як полегшити ношу на серці?
    Старий чоловік кивнув головою, випрямив спину і суворішим голосом спитав.
- Тільки думай доню, назад шляху не буде. Холодним тобі стане твій минулий обранець, не полюбиш і не возненавидеш його. Залишиться в минулому і розтане як сніжинка в пам’ятті.
Дівчина рішуче кивнула. Дідусь посміхнувся на таку відповідь, набрав повні груди повітря, стукнув палицею об землю і як дмухнув на річку, а вона в раз льодом покрилась, да так що і пройти нею можна.
- Не зволікай доню, іди по льоду через річку і поклади під деревом сухим та не живим свою обручку. - Показав палицею на потрібне дерево. - І швидко повертайся на цей берег, а я постережу шлях і захистом тобі буду.
    Послухалась молода дівчина, та й що сил побігла по льоду, добре, що не гепнулась на нього, стільки в неї було притті і бажання позбутись важкої ноші на серці. Поклала під сухе дерево, та хутко повернулася на рідний берег.
- Добре, доню, а тепер іди до дому та посидь біля печі, погрійся.
    Хоча неочікуваний мороз і не дошкуляв, лиш легенько щипав щічки, не змогла не послухати дівчина дідуся, подякувала і радісна побігла через поле додому. Добре відчула  як весь тягар нещасливого кохання залишився по той бік річки і серце з головою заполонили ясність та свіжість.