Добрі казки

Пір'їна солов'я

Летів старий соловей через зелений сад та й дмухнув на нього дужий вітер, да так, що пір'їна з його крила впала до землі. До землі, та не зовсім, зловив її своїм листячком молодий абрикос. Та й поки знову вітер не дмухнув, не поніс куди далі гостя, абрикос питає:

- А, хто - то до мене навідавсь?

- Це я- пір'їна старого солов'я.

- А звідки то ти тримаєш шлях? Куди прямуєш?

- Де я тільки не була, пролітала над горами, морями, лісами. А далі прямую, куди вітер вкаже шлях.

- Ти ба.. А розкажи про гори, моря, ліси.. Дуже б то я хотів це все побачити, а так, хоча б, почую..

Пір'їна заспівала:

- Стоять навколо гори - велетні

Та й небо тримають головами

Відомі своїми широкими плечами

Кам'яними, напрочуд міцними тілами.

***

Куди не глянуть очі, лягло синє море