Я починаю жити знову, заново. Я навчуся. Трохи практики і все буде добре. Ну не всі ж повинні мати сім'ю, дітей, коханого чоловіка. В когось може бути тільки робота. Це ж також, не погано. Боже, кого я обманюю. Мені так паршиво на душі давно не було. Чому не стає краще, адже пройшло цілих 3 роки.
Причина явна. Наближається Новий рік. Як я його любила святкувати. Любов до цього свята, у мене ще з дитинства. Мама привила любов до нього.
Раніше я любила все, що пов'язано із цим святом. А зараз боюся його, закриваюсь у свій панцир, у вигляді - ялинкової іграшки. Не хочеться нічого, навіть їхати на свята до батьків. А колись, спеціально закреслювала дні в календарі, та ставила нагадування про всі незавершені справи, які необхідно виконати до наступного року.
А все через нього....
Привіт, всім!
Вітаю в новій історії, з новорічним присмаком. Сподіваюся, що вона спокусить вас та зігріє душу в холодні, новорічні вечори. Чекаю коментарів та вподобайок.
Ваша, Антоніна Щітко (#Сонячна_Тоня)
#5925 в Любовні романи
#1389 в Короткий любовний роман
кохання складні стосунки зустріч, ти мене ніколи не забудеш, новорічна історія
Відредаговано: 17.12.2023