Глава 10

Андрій Андрійович не спішив розпочинати розмову. Просто сидів і дивився на нас з Власом таким поглядом, що захотілося сховатися десь під стіл. Склалося таке враження, що ми школярі в кабінеті директора.  

– Андрію, досить цього театрального мовчання, – першим не витримав Гордич.

Я, до речі, вже помітила, що він взагалі не дуже любить тишу. Завжди перший розпочинає говорити, а ще я часто бачу його в навушниках. Травма в нього яка, чи що?

– А це не театральне мовчання, Власе, а нормальне адекватне очікування, поки у вас прокинеться совість, – холодним голосом відповів бос.

– Не починай, будь ласка, – відмахнувся демон роздратованим тоном.

– Не починай? Все, що ти можеш мені сказати?! – я аж очі прикрила від грізного крику Андрія. – Влаштували в фірмі бозна-що! Розбірки перед працівниками, зірвані наради, а тепер – взагалі край! Весь колектив свариться між собою, обговорюючи плітки! Одні обвинувачують Ніку, а інші заступаються. При цьому обидві сторони впевнені, що ти, Власе, вивів цю інформацію в масу, адже одразу всім показав, що не сприймаєш Ніку ні як людину, ні як спеціаліста. Чи думаєте, що ваша ворожнеча непомітна для інших? Ви ж не могли, як нормальні дорослі люди, все вирішити між собою. Ви вплели сюди весь офіс і мою Риту! Вам, до речі, дуже пощастило, що вона поїхала до подруги і не застала цих всіх розмов. Тепер маєте декілька днів відстрочки, щоб все владнати. 

– Андрію, ти перебільшуєш, – звернувся до нього Гордич, а я навіть не могла з себе слова витягнути. Так було соромно, що капець.

– Я применшую, Власе. Не очікував такого від тебе. Мені здавалося, що ти вже переріс таку дитячу поведінку. А ти, Вероніко, – повернув голову до мене, – думаю, що такі плітки не з’являються на пустому місці, але все ж віддаю перевагу вірити моїй нареченій та її думці про тебе. Але після цього скандалу, ти маєш себе поводити ідеально, щоб не провокувати нові обвинувачення, зрозуміла? А це означає, що ніяких бойових дій з Власом. Ще й мене нахабно використала, чи думала, що я не дізнаюся про той фінт з нарадою?

– Перепрошую, – видавила з себе. – Я винна в тому, що приховала справжній мотив з нарадою, але плітки – я клянусь, що вони брехливі!

Гордич фиркнув на це, але промовчав.

– Гаразд, я тобі вірю. Але проблему треба вирішувати, – відповів бос вже більш спокійно.

– Я знаю, хто розпустив ці плітки, тож вже вжив заходів щодо цієї людини, – раптом сказав демон.

Я була просто шокована такою новиною, але вирішила перед Андрієм не влаштовувати допит.

– Добре. Тоді це на тобі, – сказав бос, а потім продовжив. – З цим все зрозуміло… Але корінь проблеми все ще є. Ваші стосунки. Так далі продовжуватися не може.

– Андрію, ти сам сказав, що ми дорослі люди і самі маємо розібратися, – відповів йому Гордич. 

– Ага, але ви не схожі на дорослих в цій ситуації, тож я сам вирішу, що з вами робити, – поблажливо сказав бос. – Отже, зараз усуваєш проблему з плітками, а з понеділка – займемося вами. Все. Йдіть з моїх очей.

Я швидко попрощалася і вилетіла з кабінету. За мною одразу вийшов і Гордич. Пройшовши декілька кроків, я змусила його загальмувати.

– Ти сказав, що знаєш автора пліток. Поділишся? – спитала, очікуючи чесної відповіді.

– Це неважливо, Хоменко. Я ж сказав, що все владнаю, – відповів мені, закочуючи очі, а потім зібрався продовжити свій шлях.

Та я не дала. Схопила його за руку і змусила знову розвернутися у мою сторону.

– Сказав, але я маю знати, зрозумій, – подивилася йому в очі, вперше розраховуючи на розуміння з його боку.

Гордич повільно опустив свій погляд на мою руку, а потім так само повільно почав його підіймати, поки знову не зупинив, але вже на моїх губах.

В цей момент я одразу згадала все, що трапилося в його кабінеті… Чорт! Ми цілувалися! Обоє втратили голову, але я взагалі не розумію, як таке могло трапитися! Проти волі, нервово облизнула губи і...  

– Я більше не буду цілувати тебе, Хоменко, – з нахабною усмішкою звернувся до мене демон. – Це була разова акція, щоб ти закрила свого рота і вислухала мене.

Моментально забрала свою руку і відійшла на декілька кроків.

– Добре, що нагадав. Піду помию губи з милом, а то раптом заразу ще яку від тебе підхоплю, – намагалася сказати байдужим тоном, але сама в голові вже проклинала себе за таку незрозумілу реакцію.

– Тут вже скоріше мені потрібно мити, адже з твоїм послужним списком… Легенди он по офісу ходять вже, – та він глузує з мене і ледь стримує сміх!

– О так, судячи з пліток, у мене досвід такий, що й Саша Грей відпочиває, – можливо, це стрес так подіяв, але я теж не могла стримати усмішку.

– Ім’я Кіра тобі щось говорить? – раптом серйозно спитав у мене Гордич.

Кіра… Кіра… У мене була всього одна знайома Кіра.

– Ем… Раніше в “Elegans” працювала одна Кіра, а що?

– Саме вона стала інформатором для того, хто пустив плітки. 

Сказати, що слова Гордича стали для мене шоком – це нічого не сказати. Кіра… "Ха-ха" три рази! Хто б міг подумати, що вона досі не змирилася.