Розділ 5

Наступні декілька днів пролетіли достатньо швидко. Я навіть встигла відновити світ психічний баланс, не зустрівши Стіва жодного разу. На наступний день після вечора з нічною авантюрою я зателефонувала мамі як і обіцяла. І це було занадто виснажливо, так як вона змусила мене показати їй майже кожен закуток острова, звичайно тільки ті його частини, що я вже знала і була впевнена в їх безпеці. Потім мені довелося провести їй детальну екскурсію моїм номер, а також готелем загалом, вона навіть познайомилася з Дженіфер і встигла за цей час дізнатися про неї більше інформації, ніж я за час знайомства з нею. Після довгої розмови, що зайняла майже чотири години мого часу, я повернулася до номеру і просто відключилася від втоми. Останній раз я так довго блукала, тільки коли на моїй вже колишній роботі наш відділ запланував похід на вихідних, що включав підняття схилами, а потім складні довгі спуски. Вони думали що це має підняти командний дух, але це лиш підвищило мій тиск. Наступні декілька днів ми з Джені бачилися лиш в її обідню перерву за швидким перекусом, під час якого я дізнавалася найновіші чутки про відвідувачів готелі, що допомагало розвіювати мої одноманітні будні. Так інколи я більше надавала перевагу новинам життя інших людей ніж роботою над власним. Але, не подумайте, що я була з тих людей що висміюють інших чи говорять що ті вчинили не правильно, ні все абсолютно навпаки. Я завжди радію за людей якщо вони мають щасливі новини, і достатньо емпатична щоб поспівчувати і розділити хвилювання інших в складних ситуаціях. Я навіть взяла собі за звичку замовляти сніданок в номер, так як відчувала більше спокою і натхнення розділяти їжу в спокійній атмосфері, а не в кафе зранку, де не було жодного вільного місця. Думаю це могло стати однією з причин чому протягом декількох днів я не зустрічала Стіва навіть здалеку. І так, хоч я і не бачила його, це не завадило моєму мозку підкидати весь час спогади про нього, що я з великою віддачею намагалася ігнорувати, але нажаль це в мене виходило не надто добре.

Сьогодні я прокинулась достатньо рано, так як безсоння мене мучило майже всю ніч і од сили я поспавши добрих дві години, на диво почувалась достатньо енергійно. Я ввімкнула телефон проглядаючи чи немає нових сповіщень, яких все таки не було, лиш декілька спамів з сайтів, що я колись раніше переглядала. Була майже шоста ранку, тому я вирішила що доля сама підкидає мені можливість зайнятися здоровим способом життя. Я швидко вдягла свої спортивні шорти, топ такого ж темно синього кольору і зручні кросівки. Заколола волосся у низький хвостик і рушила на свіже повітря. Як завжди в цю пору дня я глибоко дихала, намагаючись вхопити як найбільше цього різновиду повітря, що ще не нагрілося сонцем і не було забруднене людьми. Якби я на стільки не любила сон, можливо тоді б я була ранньою пташкою.

Сьогодні я вирішила, що не варто відкладати початок аж до пляжу, тож почала біг як тільки ступила на рівно викладену доріжку. Навколо була суцільна тиша, не багато людей надає перевагу такому ранішньому підйому. Достатньо швидко добігши до пляжу, я продовжила шлях вже відомим маршрутом.

— Ей, зачекай на мене. — Я кинула швидкий погляд через плече, і помітила Стіва, що саме вибігав з прокладеної доріжки на ще холодний пісок. Я трішки зменшила темп, але зовсім не зупинилася. Якщо йому треба, нехай сам збільшить швидкість. Що в нього добре вдалося, тож через хвилину ми вже рухалися поблизу один одного.

— Не очікував тебе тут побачити. Вже навіть думав, що ти покинула курорт, допоки не почув як твоя подруга, скаржилася на те як мало часу вона останнім часом з тобою проводить, і що якби не її постійна робота, ви б проводили весь час на пляжі.

— Була зайнята останніми днями. — Взяла я коротку паузу після чого вимовила все що було в голові.

— До речі не думала, що ти а ж настільки будеш цікавитись моєю відсутністю. — Намагалась підколоти його.

— Тобі не варто надавати цьому стільки значення. Я просто вже засумував за можливістю кепкувати в твоїй присутності.

— Ти мабуть хотів сказати з моєї присутності?

— Знай, я цього не говорив, це все твої слова.

— Думаю тобі варто збагнути одну річ. За ці декілька днів, що на моє щастя ми не перетиналися, я поставила свій спокій і комфорт на перше місце, тож тобі не вдасться вивести мене із себе знову. — Сказала я йому з упевненою посмішкою.

— Значить в тебе відбулися великі зміни? А я протягом цього часу лиш декілька разів сходив на пляж, один раз відвідав клуб, і прочитав одну з книг, що привіз з собою.

— Щаслива це чути.

Він лиш кинув швидкий погляд в мій бік, і потім ми продовжили спокійний біг в суцільній тиші, яку переривали лиш наші подихи.

Через пів години, коли ми вже зробили коло навколо пляжу і поверталися назад, я почула собачий гавкіт, але яка різниця, можливо якась база має собаку для охорони території, або якісь люди привезли свого домашнього улюбленця з собою на відпочинок. То ж спершу я навіть не звернула особливої уваги на це, допоки з часом гавкіт не ставав все голоснішим, і з нього можна було зрозуміти що це не милий, маленький цуцик подає голос. Тож я пришвидшилась, намагаючись найшвидше дістатися більш людяної зони.

— Ти куди так погнала? — Крикнув мені вслід Стів. — Чи ти часом не боїшся соба.... — Він так і не закінчив одну зі своїх звичайних насмішок, і вже через декілька секунд був поряд зі мною.

— Думаю нам варто поспішити, якщо не хочемо бути з’їденими цим велетенським ведмедем. — Я озирнулась і побачила собаку зростом мабуть з мене. Кров в моїх жилах похолола, а адреналін забився з новою силою.