Глава перша
Теплим літнім вечером молода пара гуляла містом. Прохолодне повітря заповнювало груди, вже воно не було таким теплим , як раніше. Прийдешня осінь почала нагадувати про себе. Скоро навчання, в разом із тим розлука. Скільки ж сердець вона розбила, відомо тільки Богу. Та ясно, що не мало.
Атмосфера царила не найприємніша, так як молоді люди говорили про найбільш болючу тему для них - розлуку.
- - Кицюнь , зовсім скоро вересень, а за ним довгий навчальний рік.
- - Як я буду без тебе..?
- - Ірусь, ти не парся, все буде добре.
- - Ми будемо спілкуватися щодня, плюс ніхто не забороняє відеодзвінки .
- - Гратимемо майнкрафт по діскорду як і найкращі часи.
- - Курочок годувати будемо, все таке .
- - Але в нас не буде основного - тілесного контакту..
- - Мене це дуже засмучує і лякає.
- - Я відчуваю те, що й ти, але водночас стараюся відволікати нас від поганого.
- - Не згадуймо про це , погане ні до чого, бо в решті решт будемо жити разом крепко і щасливо.
- - Ех, ти б знав, як я на це надіюсь.
- - Не втрачай віри, все буде добре.
- Здавалося б , "все буде добре" просто фраза, але завжди її використовують лише для того , щоб заспокоїти у складних ситуаціях . Неминучих проблем або ситуацій є безліч, і майже в кожній з них фігурує ця фраза. Скільки ж разів ці слова несли протилежний сенс.. дуже багато. Це засмучує .