Зустріч

"Дорога. Безкінечна дорога, сірого кольору. Я йшла по ній. Сама. Без нікого. Нікого не було. Нічого живого.

Один крок і я знову в новому місці.

Великий зал. Багато людей, кружляють в танці. Бал немов у фільмах. Потім я помітила на собі біле як сніг плаття. Воно було велике і прекрасне.

Я здивовано оглянулась.

Великий зал. Три трона. Великі, вишукані, ніби із золота. Все тут було ніби із золота і срібра, мрамору і шовку. Все просто кричало що тут живуть самі королі.

– Можна вас запросити на танець? - прозвучало біля мого вуха.

Я обернулась і побачила незнайомця і масці. Його темно-голубі очі, в яких я побачила зорі. Справжнісінькі як на небі. Побачила його душу.

Я мовчки поротянула йому руку в рукавиці білосніжного кольору.

Ми закружляли в танці між інших пар. Його рука була на моїй талії, а моя долоня в його.

Тепло пройшлось по моєму тілі.

Метелики кружляли в своєму танку, а я як в тумані дивилась на нього.

– Ви чарівно виглядаєте. - прозвучало біля мого вуха, приємним голосом. Таким рідним...

Коли танець скінчився, в його очах промайнув смуток.

– До зустрічі... "


 

Я прокинулась. Різко схопившись із ліжка. Весь сон пройшов повз мої очі. Я згадала ці прекрасні очі, із зірками.

Я зрозуміла що це був лише сон, але його руки на моїй талії ще відчувались.

Я впала на ліжко і через деякий час я заснула. Але сна більше не було, а я прокинулась розбита вщент.