Глава 1

"Любий, коханий, рідний, я не знаю як без тебе далі жити, в середині мене все болить, я намагаюсь бути сильною і стримувати сльози, але це дуже важко. Важко розуміти, що я більше ніколи не почую твій голос, не побачу твої очі і усмішку, від якої в душі тріпочуть крильцями сотні метеликів… а ще дуже важко з Євою, вона плаче щодня і не знаю, що робити, як їй полегшити той біль, коли й сама не можу йогу утамувати. Ми з нею говорили, але проти болю, що здавлює душу, слова безсильні. З Давидом простіше, коли він не бачить наших з донечкою сліз, він радісний як завжди, добре коли ти малий і смуток проходить швидко. Кохаю тебе…"

"Любий… кажу тобі «Привіт», саме цього звичайного слова мені зараз так не вистачає. Я кожного дня чекаю твого дзвінка, сподіваюсь, що ось на мобільному прозвучить знайомий мотив і я почую твоє «Привіт! Як справи?». Почую і зрозумію, що ці два тижні пекла виявляться лише жахливим сном. Але знову закінчується день, а разом з ним  — надія…  "

"Привіт! Наше життя поволі входить у звичайну колію: школа, садочок, робота… звичайні справи, які не дозволяють поринути в смуток. Як дивно, інколи мене домашня робота доводила до тихої люті, а зараз я радію, що вона є, тому що є можливість відволіктись від сумних думок на повсякденні справи. Але навіть це не панацея, коли настає ніч. Це найважчий час для мене, я ховаю обличчя в подушку і плачу, через сльози звільняючись від болю, який роз’їдає мою душу. Після того, як тебе не стало, я не могла спати сама в нашому ліжку, тому зараз Єва з Давидом з радістю сплять зі мною. Єва так схожа на тебе коли спить і навіть так, як і ти, перетягує на себе більшу частину ковдри."

"Привіт! Сьогодні мій день народження… Вже пройшло достатньо часу, щоб я  не чекала такої звичної для нас традиції поздоровлення, але від спогадів все одно посміхаюсь, а потім плачу, тому що розумію, так більше не буде. Не буде ніжних обіймів і поцілунків в ліжку, а потім букету квітів і подарунка. Але я вдячна, що поруч зі мною є наші діти, частинки тебе. Донечка дивиться на мене твоїми очима, а синочок посміхається до мене твоєю посмішкою. Вони поздоровили мене, Єва на кишенькові, придбала мені гарний записник, ти ж знаєш, як ми любимо з нею різноманітні записники та взагалі, всю канцелярію. Нестандартні дівчата тобі дістались, між магазином одягу і магазином канцелярії, ми без роздумів виберемо  магазин канцелярії. Синочок подарував власноруч виготовлену листівку і букетик квітів, що вони разом з Євою зібрали. Саме такий, які ти навчив його робити і які ви часто дарували мені разом… А потім був звичайний день, жодних гостей, тільки я і наші діти. І тільки в вечері, після того, як я вклала дітей спати, я не змогла втриматись і дозволила собі слабкість… Як часто ми сиділи з тобою ось так у двох на дворі, в нашому улюбленому місці з келихами вина, слухали  музику і розмовляли про все на світі… І тільки, коли час перейшов за опівніч, а на щоках висохли сльози, мене огорнув спокій. Можливо зі сторони я була схожа на божевільну, яка розмовляє сама з собою, але саме в цей день я нарешті змогла тебе відпустити. Зрозуміла, що так як раніше вже ніколи не буде, що досить думати, щоб було якби ти був поруч. Тепер є тільки я і наші діти, яких я хочу бачити щасливими."

"Привіт, Любий! Сьогодні був надзвичайно невдалий день, я навіть сказала б  — жахливий. У Давида вночі була температура, зателефонувала вранці на роботу, повідомити, що беру лікарняний. І тут Остапа понесло, звісно понесло не Остапа, а мою керівниця, внаслідок чого я дізналась про себе багато нового. Як же все це набридло, адже вона знає, що мені потрібна робота і я не можу дозволити собі такої розкоші як звільнення, тим і користується. Але це все дрібниці в порівнянні з тим, що чекало на мене далі. Зателефонували зі школи та повідомили, що Єва побилася з однокласницею.

Мені здавалось, що у нас все налагодилось, але ... Спочатку все було добре, потім вона стала все менше говорити про своїх друзів і справи в школі. На мої запитання в неї відповідь одна: "Все добре."  І ось  — бійка. Добре, що  жодних тілесних ушкоджень не має. Ситуація неоднозначна, причина конфлікту  — хлопець. Він подобається Насті, це дівчинка, яка зчинила бійку, а Роман (причина конфлікту) приділяє увагу Єві, яка сприймає його як друга. Настя приревнувала, образила нашу дівчинку, слово за слово, а потім діло дійшло до бійки, потягали одна одну за коси, на тім все і закінчилось. Завтра йду до школи розбиратися на місці."

"Привіт, Милий! Сьогодні випав перший сніг, вранці прокинулись, а за вікном справжня заметіль. І як в дитинстві, тіло охоплює неймовірне і незбагнене передчуття свята. Добре, що це вихідний день, можна відкласти всі справи і вперед, підкорювати сніжні замети на подвір'ї. Було дуже весело, ліпили сніговика, будували фортецю, кидалися сніжками, намагались кататися на санчатах, але сніг занадто липкий, тому на подвір'ї був не один сніговик, а чотири, один справжній і нас троє. А потім, втомлені та щасливі, ми їли рогалики з яблуками та корицею і запивали всю цю смакоту гарячим шоколадом. Щастя, як довго ж я на нього чекала."