Частина 1

ТРИ РОКИ ПОТОМУ

Кожного року я згадувала цей проклятий день, але не сьогодні. Я забула. Так, я забула, що три роки тому, я кинула хлопця, який мені зраджував. І я ще не знищила його. Зараз він живе, як нічого не сталося. Мій план, щоб знищити його полягав у тому, що він буде бачити мене на кожному кроці, але прийшло три роки і нічого не змінилося. А змінилося.  Я стала божевільною. 
Мія: ти можеш спокійно, щось зробити? — говорила подруга жуючи бутерброд.
— ні, я вже запізнююсь, — сказала я похапцем одягаючи кросівки.
Мія: тобі, Анна нічого не зробить. Ти ж її зводиш з Артемом.
— як я хочу її позбутися, ти навіть не уявляєш.
Марта: можемо влаштувати самогубство, — на кухню прийшли Ніка і Марта, — сліди замаскуємо, ти знаєш ми ж профі. 
— ще скажіть, що вб'ємо її Оксаниним нижиком.
Ніка: звісно, Софійка. І спремо все на Оксану вона у прокуратурі працює відмажеться. Якось.
Оксана: альо,  ви що на мене вже повісите хочете? — і звідкись взялася Оксана. 
Мія: вбивство Анни Франк, — з якоюсь посмішкою сказала подруга.
Ліля: я з вами її вбивати, а то співає не дуже, — і тут прийшли Ліля і Вікторія.  
Вікторія: вбивство нові пригоди, а то минулого року квест вбивці був не дуже, а справжнє вбивство, о, це вже цікаво. 
— бачите, ви пожартували, а ці троє вже ідуть вбивати. 
Ліля: а ви що не йдете вбивати? 
— ні, ні і ще раз ні. Ніхто нікого не буде вбивати.
Вікторія: ну чому? А я так хотіла.
Оксана: слава богу, відмазувати нікого не прийдеться.
— гаразд, дівочки я побігла.
Мія: ще один день, як Софія бігає за футболістом для Анни. 
— я не бігаю за ним, а лише переконую, яка прекрасна Анна. 
Мія: хоча сама, так не вважаєш. 
— все, я пішла.
Мія: ти його не переконаєш. 
— бебебеббе, — покривилась я дівчині. 
Марта: вийде так, що ви закохаєтеся
— ви занадто наївні. Це буває лише в книжках. 
Марта: не ображай мої книги! 
Я більше не була тією дівчиною, яка була три роки тому, а свята трійця подруг досі такими є. Можливо, що їм не розбивали серця? Вони в душі дуже добрі. Але зовні випускають колючки. Так, це я говорю про Ніку, Марусю і Марту. Їх трьох, щось об'єднує. Можливо колись вони з нами цим поділяться. Я вийшла з квартири сіла у своє стареньке ауді. Я завжди хотіла машину цієї марки, і байдуже, чи це стара, чи нова модель. Проте, вона їздить чудово поки ще. Щоб ненакаркати я заводжу машину і рушаю. Я приїхала на студію відрепетирувала з Аліною, Христиною, Катею програму на найближчий концерт. Усі ми троє є бек-вокалістами Анни Франк. Дівчата не хочуть стати великими співачками, як я. Їм і бек-вокал підходить, але я не вони. Я хочу здійснити свою мрію. 
Анна: Софіє, ти ще тут?
— а де я маю бути? 
Анна: ну наша домовленість, — співачка натякала на те, щоб я звалила нарешті на стадіон до її коханого футболіста. 
— я пам'ятаю, але розпівуватися перед концертом ніхто не скасовував.
Анна: так, він лише завтра. 
— все одно. Так, де зараз твій коханий футболіст? 
Анна: на тренуванні, завтра матч, — вона стежила за кожним кроком хлопця. 
— зрозуміла. Ти будеш? — запитала я, маючи надію на те, що вона цього разу прийде. 
Анна: ні, в мене похід сьогодні у спа-салон, — і як я маю його закохати в неї, я не розумію.
— серйозно? — та вона знущається, — Так,  ти ніколи не закохаєш його в себе. 
Анна: ну,  я не можу скасувати похід в салон. Я тобі обіцяю, що піду на наступний матч, — ага, піде це вже 50 раз, коли вона мені це говорить. 
— Це останній матч сезону. 
Анна: та ще буду мати час. Все, Софіє, іди не нервуй мене. 
Господи, дай мені терпіння. Я вийшла із студії і поїхала на базу збірної. Мені подобається, ця гра в тому, що я більшість часу проводжу з подругами, а не з її футболістом. Є у цьому приємне щось. 
Ніка: Софійка, ти знову тут? — сказала дівчина,  їколи я підійшла їх з Лілею обійняти в знак привітання. 
— на жаль, так. 
Ліля: слухай, я запитаю дещо. 
— валяй, — сказала я,  спершись на поручні. 
Ніка: ого. 
— що?
Ніка: ти вже говориш, як Маунт. 
— а це ще хто? — Ліля засміялася. Що смішного?  
Ніка: добрий день! Це Артемко Маунт, той самий хлопець у якого закохана Анна. Ти навіть прізвище його не знаєш? 
— та, не знаю. Я не зобов'язана знати всі прізвища.
Ліля: дійсно. 
Артем: Софійка, привіт, — якого? В сенсі Софійка? Та невже за скількох тижнів він запам'ятав, як мене звати.
— Артеме, почекай! Мені потрібно щось сказати.
Артем: потім, Софійко! 
— Не змушуй мене, за тобою бігати! — кричала я йому вслід. 
Артем: я не змушую,  ти сама це робиш.
— козел. Дівчата, побачимось.
Ліля: ти куди? А питання моє, хоча байдуже вже. 
— як куди? За козлом. Розкажу, йому все нафіг. Він думає, що я в нього закохана. 
Ліля: хіба це не так? 
Ніка: і ще каже, що вона за ним не бігає.
— Ніка!  
Ніка: що?
— та нічого.
Ліля: розмови двох інтелектуалів. 
Я сіла у своє червоне ауді і поїхала за ним. Його машина зупинилася біля якогось будинку. Я хотіла швидко підбігти і зайти в середину, але двері зачинилися в мене прямо перед носом. Ненавиджу Анну за те, що постійно змушує мене  слідкувати за її не взаємним коханням, ось сьогодні один із таких днів. Зараз я залажу у вікно. Так, у вікно будинку однієї з пасій Артемка. Боже, ненавиджу це. Але я люблю свою роботу і боюсь її втратити. Хоч і я бек-вокаліст Анни. І в цей момент, я подаю на підлогу, здається, це кухня. Ай. Коліно. Згодна, невдале приземлення. Я швидко побігла,  щоб вони мене не помітили. І я прямо стикаюсь з цією пасією. Йомайо, як вона кричить, я аж вуха закрила. Блін. Вона впала і знепритомніла. О, це я людину довела. 
Артем: що ти тут робиш? — пробурмотів хлопець. 
— я говорила, що нам потрібно поговорити.
Артем: нам немає про що говорити, Софійко, — хто надав цьому футболісту,  так мене називати ?
— є ще й і як є. 
Артем: так , ти дійсно в мене закохана, — зробив висновок хлопець. 
— що? Звідки ти взяв? — тіло, що лежало на руках Маунта заворушилося. І почала щось буркотіти. 
Пасія: ти хто взагалі? — о, прийшла до тями. 
— аа..я.., — а хто я? Софія, дівчина, яка переслідує футболіста? Я не схожа на тих дівчат, які бігають за ним і просять про один єдиний перепихон.
Артем: вона моя дівчина, дуже ревнива, — Що? Дівчина. Якого чорта? Це напевно найгірший сон Анни. І напевно, що і мій також.
— так. А то Антон не сказав, кому несе цей шикарний букет квітів. А мені ніколи, такі не дарував. 
Артем: я —  Артем взагалі то. 
— будеш Антоном, — відколи у мене з'явилася ця самовпевненість? 
Пасія: в мене сьогодні день народження і Артем приїхав мене привітати, — як мило, що я не можу, аж нудота з'являється. 
— Ой, вибач. Ой, тобто вітаю. Щастя, радості, здоров'я і діток,  як на небі зірочок, — я казала, що я ідіотка?  Ні. Тоді кажу. Які дітки?— Антоне, ти чого не сказав, що у твоєї подруги день народження? Я б купила подарунок, а то ввірвалася сюди без подарунку. 
Артем: ти і так зробила сюрприз залізши сюди через вікно. Мало, хто так робить.
Пасія: через вікно?
— люблю нестандартно з'являтися. 
Дійсно. Як моє коліно ціле. Падіння було чітке. Я такою божевільною, як сьогодні ще не була.
Пасія: давайте сфотографуємося, викладу у Instagram, що мене привітав Артем і його дівчина, — надіюсь, вона не блогер. А то новина розлетиться швидко. Коли ми вийшли з будинку. Я швидко попрямувала до своєї машини.
Артем: ти що в мене закохана? 
— я — ні, а ось Анна так
Артем: Анна? Це взагалі хто?
— Анна Франк відома співачка
Артем: а ти  як з нею знайома?
— я одна з її бек-вокалістів. Я думаю, що розкажу тобі. Вона хоче тебе закохати в себе. 
Артем: хоче? Я її навіть не бачив. Скільки це триває? 
— Цілий рік. Я не раз з тобою говорила про концерт її. Щоб ти на нього прийшов. 
Артем: це я пам'ятаю, але виходить так, що ти хочеш закохати мене у себе.
— О, ні. Кохання не для мене. 
Артем: хоч один погляд на життя у нас співпадає.  Я не розумію, для чого ти це робиш? 
— я змушена, — я не хотіла вдаватися до подробиць та його це не цікавило. 
Артем: зрозумів. Для чого ти мені все це розповідаєш? 
— розумієш, просто надоїло за тобою бігати..
Артем: я не можу нічим тобі допомогти, вибач. 
— це було зрозуміло. Я думаю, ми можемо порозумітися. 
Артем: ти пропонуєш стати друзями? — які друзі? Друзів не планують вбивати, а я його планую вбити. І Анну. Поховаю їх в одній могилі. 
— не думаю, що ми зможемо стати друзями. Бо я буду робити так, щоб ти закохався в Анну. А ти будеш робити так, щоб це не сталося.
Артем: Ти маєш рацію, це не станеться. Як я вже говорив, я не створений для цього вашого дівочого кохання. По розважатися з якоюсь дівчиною на ніч так, а решта все ні. 
Він просто пішов. Навіть не дочекався моєї відповіді. Мені нічого не залишилося, як просто поїхати на студію. Коли мені сумно на душі та коли я спустошена музика мене рятує. Я знайшла своє місце у світі музики. І думаю, що рано чи пізно світ визнає і мене. Мрія стати успішною і популярною співачкою, має стати реальною. Мрії  мають здатність збуватися.