— “Містере Вандербільд, містере Вандербільд!” — восьмирічний Джошуа заволав та прожогом побіг до сусіда, чия автівка вже викотилася з гаража. Загалом-то, хлопець мав стояти біля свого будинку та чекати на шкільний автобус, але сьогодні в нього була невідкладна справа, а школа могла й зачекати. Він шукав нагоди вже другий тиждень, і ось отримав шанс.
Водій побачив хлопця, пригальмував, подивився на небо та натиснув кнопку опускання даху. Складний дах Кадилака забрався назад, а водій підняв руку догори та помахав нею Джошеві.
— Джоше, хіба ти не маєш прямувати до школи? — спитав Річард Вандербільд.
— Так, сер, але … ви дозволите вас дещо спитати? — чоловік у формі капітана космофлоту з наплічниками мав такий поважний вигляд, що Джошуа засмутився; його ентузіазм почав танути як морозиво на сонці.
— Звісно, Джошуа. Що тебе турбує? — заохотив хлопця капітан.
— Скажіть, будь ласка, а складно стати космічним пілотом? — почав той невпевнено.
— Складно? — замислився містер Вандербільд, — Я б сказав, що не складно, якщо ти добре вчишся в школі, в університеті, багато займаєшся спортом, тренуєшся… А що, ти вже зібрався в пілоти?
— Нууу, — потягнув Джошуа, — бачите, яка справа. Ми вчора сперечалися з Мітчем. Це мій однокласник, ми зазвичай поруч сидимо. Так він каже, що ніякого космосу немає.
— Як це немає? — здивувався Річард Вандербільд. — а що ми бачимо щоночі на небі? Та хоч би й зараз — хіба то не Сонце над нами?
— Ну так, звісно. Але Мітч каже, що польоти на Місяць і таке інше … що все це лише кіно. — із сумнівом промовив Джошуа. — що ніхто нікуди не літає.
— Ймовірно, твій Мітч походить з дуже релігійної родини, ні? — містер Вандербільд розсміявся, а тоді уточнив у Джошуа.
— Так, сер, — кивнув хлопець. — А звідки ви знаєте?
— То очевидно, — підтвердив містер Вандербільд, — про небесну твердь саме в Біблії написано. Але гаразд, синку — дивися он, твій автобус вже на другому перехресті. Біжи, бо запізнишся. Та й мені вже пора.
— До побачення, сер, — Джошуа ввічливо попрощався та повернувся, щоб подивитися на автобус. Той вже наближався.
— Бувай, Джоше, — махнув рукою капітан Річард Вандербільд та натиснув на газ. Електрична автівка з тихим свистом стрімко набирала швидкість. Капітан мав поспішати — на знімальному майданчику всі вже зачекалися.
#953 в Фантастика
#268 в Наукова фантастика
#1123 в Молодіжна проза
#438 в Підліткова проза
Відредаговано: 16.09.2023