Том 2.6

Будівля старої "Укрпошти" виглядала так, ніби її час забув ще у дев’яностих. Фасад облуплений, вікна запітнілі зсередини. Табличка з написом "ПОШТА" трималась на одному гвинті, хитаючись при кожному пориві вітру, ніби питала: "Навіщо ви ще сюди ходите?"

Всередині — запах пилу, мокрої плитки й старих квитанцій. Пожовклі стіни в тріщинах, старий лінолеум подертий до бетону. У кутку скрипів пластмасовий стілець, на якому хтось колись чекав на перекур.

У черзі — бабусі, згорблені, нервові, в хустках, що вже стали частиною їх самих.
Вони сперечались за місце ближче до віконця, бурчали, штовхались ліктями.

— Я тут стою з сьомої ранку! —
— А я з шостої, так що не верзи дурниць!

Аліна стояла осторонь, спокійна, мов тінь.
В її руках — блокнот. Старий, майже як сама пошта, але збережений так, наче ним користувався архівіст з обсесивною точністю.

На палітурці, прошитій старими нитками, — тримач для ручки, тонкої синьої PaperMate Flair.
Вона писалаж :

"Сьогодні, 16:54. Зайшла в пошту. Поки що все як завжди. Минуло 17 хвилин, отже зараз приблизно 17:11.
Планую о 20:00 прийти на так звану "базу" Максима. Хоч краще би придумав нормальну назву, наприклад — Аватон.
Він напевно навіть не зрозуміє. Дальше — назви музики, книги — він нічого не читає, хіхіхі...
Як соромно і нераціонально сміятись у записах.
Що я творю."

Аліна зупинилась. Прислухалась.

Поштарка — та сама, з однією сережкою й затискачем на пальці — знову розказувала бабці історію:

— Ой, то ж та дівчинка, що з батьком не живе. Він там щось… ну, ти знаєш, такий… Її мама померла, бабця ледве ходить…

Аліна подумки поставила галочку.
16-й раз, коли вона тут — і 12-й, коли ця історія адресована цій самій бабці.

"Далі — моя черга."

Вона закрила блокнот, акуратно вклала ручку в тримач, сам блокнот — у рюкзак. Рюкзак — на плече.
Тихо підійшла до віконця.

— Добрий день.
— Добрий, — відповіла поштарка без емоцій.

Аліна показала паспорт, довідки, документи.
Все складено в прозорий файлик, рівно, без жодної згортки.
Їй видали конверт у пакеті.
Вона перерахувала гроші мовчки, підписала два аркуші.
Зібрала речі.
Повернулась, вийшла.

"17:19. Завершено."