До трьох

том 2.1

Вони увійшли до школи, не привертаючи зайвої уваги. Коридор ще був напівпорожній — лише кілька запізнілих учнів ковзали поглядами по них, але ніхто не затримувався.

Максим зупинився біля дверей до туалету.
— Іди сама, — сказав він. — Я ще в туалет зайду. На контрольній буду.

Діана вже зробила крок уперед, але озирнулась. Її голос був майже веселим, хоч і тихим:

— Тільки довго не молись на богів Требека.

Максим здивовано підняв брову, глянув на неї, як на щось незвичне. Щолкнув пальцями, ніби відзначаючи вдалу репліку.

— Знаєш, — сказав він, — це один із найкращих підколів про себе, які я чув.

Діана зітхнула.
— Ну добре, що не образився.

На кілька секунд її обличчя ніби потепліло, але вже наступної миті знову застигло — звичне, холодне, відсторонене.

— Не говори зі мною в школі.

Максим злегка кивнув головою, не сперечаючись.
Натягнув навушники — один в одне вухо, другий лишив висіти — і мовчки зайшов у туалет.

У коридорі знову стало тихо.
Ніхто не усміхався.

ZeroUA

Подобається

#1667 в Жіночий роман
#6744 в Любовні романи

У тексті є: роман, кохання і породьба та протистояння, коханння і ненависть

Відредаговано: 17.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись