До трьох

Том 1.4

Гаряча вода текла по потилиці, змішуючись із тонкою цівкою крові від удару. Максим стояв під душем мовчки, не рухаючись, наче це могло змити з нього не тільки бруд, а й усе, що сталося. Шум води заспокоював краще за будь-які слова.

Закривши кран, він витерся старим рушником, який більше скидався на ганчірку, і вийшов з ванної.

Щойно ступив у темний коридор — ударив запах. Різкий, болючий, наче щось гниле в самій душі цього дому. Запах фекалій. І одразу ж — крик:

— Хто кидається в мене гівном?! — з-під кімнати вирвалося зламане мамине верещання. — Я знаю, це ти! Вони хочуть знищити мене!

Максим зупинився, завмер. Двері її кімнати прочинені. Він кинув туди байдужий, короткий погляд — мати лежала на старому матраці, у підгузку, з брудними руками і розпатланим волоссям. Очі божевільні. Поруч — перевернута миска й обривки газет, якими вона щось витирала.

Він нічого не сказав.

Тихо, не привертаючи уваги, пішов до себе, закрив двері, ніби відрізався від усього. Ліг на старий продавлений матрац, закутався в худі з дірками на рукавах.

Сидів, дивився в стелю.
Порожньо. Тихо. Гидко.

І лише одне питання глухо билося десь під грудьми:
“Це взагалі життя?..”

Зрештою він заснув, не помітивши, як сльози повільно скотились по щоках і залишили мокру пляму на подушці.

ZeroUA

Подобається

#1674 в Жіночий роман
#6763 в Любовні романи

У тексті є: роман, кохання і породьба та протистояння, коханння і ненависть

Відредаговано: 17.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись