До трьох
Том 1.3
Вийшовши з закинутої лікарні, Максим ішов повільно. У голові ще крутилася розмова з Діаною — дивна, тиха, справжня. Здавалося, між ними щось зрушило з місця. Але радість була крихкою — наче скло, яке от-от розіб’ється.
Двері квартири заскрипіли, як завжди. У повітрі — запах дешевого спирту і тютюну. Максим навіть не встиг роззутися.
— Ну шо, геній, приніс? — прогарчав батько з кухні, не відриваючи очей від пляшки, яку крутив у руці. — Казав же: зароби мені на нову. Ти думаєш, вона безкоштовно зникає?
Максим мовчав.
— Ти ж думаєш, я жартую? — І тут же пляшка, порожня й холодна, з розмаху вдарила хлопця по голові. — Я тобі сказав: або з дому, або з баблом!
Удар був тупим, болючим. Максим впав на коліна, уперся руками в підлогу, але не заплакав. Лише стиснув зуби.
— Ти нічого не вартий, — додав батько майже пошепки й повернувся на кухню.
Максим сидів, притискаючи руку до голови. Йому здавалося, що весь затишок, який він відчув годину тому, щез, як дим із вікна. Він піднявся, не сказавши ні слова. Увімкнув воду у ванній, щоб заглушити думки.
У дзеркалі — порожній погляд. А в голові — знову її обличчя, її голос. І десь у глибині душі — пульсуюче питання: “А навіщо я тут?”
#1667 в Жіночий роман
#6744 в Любовні романи
роман, кохання і породьба та протистояння, коханння і ненависть
Відредаговано: 17.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
