Розділ 3 «Тіні майбутнього»

      Богдан та Каріна сиділи в теплиці, серед зелені, де рослини перепліталися між собою. Їхні розмови часто теж були заплутані як ці рослини, вони ставали довгими і глибкими, адже це була їхня віддушина - місце, де можна було висловлювати будь-які думки без страху бути осудженими. 

- ти бачиш, як вони дивляться один на одного? - запитала Каріна, розглядуючи через вікно пташок які сиділи на дереві. - Саймон з Настею насправді підхдять один одному, але чомусь не бачать цього.

      Богдан починав згадувати їх, насправді він сам неодноразово помічав те, як їх погляди іноді переплеталися, але ці погляди завжди були мовчазними. І кожен з них, здавалося, боявся зробити перший крок.

- Ти хочеш допомогти їм, так? - запитав Богдан, усміхаючись до Каріни.

      Вона кивнула, але на її обличчі не було ознак сумніву. Вона знала, що це не буде легким завданням, але якщо є хоч найменьша можливість, що вони стануть блищими, варто спробувати.

- так, думаю, що можливо ми можемо створити ситуацію, коли їм доведеться взаємодіяти, - сказала Каріна. - Треба прост знайти правильний момент і підтримати їх.

      богдан засунув руки в кишені і задумався. Він вже давно помітив, що між Настею і Саймоном є щось більше ніж дружба. Але через свою замкнутість і обережність вони не наважувались відкрити один одному свої справжні відчуття.

- що, якщо ми організуємо на днях спільну поїздку кудись, наприклад на озеро? -  запропонував він. - Та залишити там їх на деякий час на одинці.

      Каріна задумалась. Це була дійсно цікава ідея, і вона виглядала достатньо непомітною, щоб не викликати підозр у решти.

- Що думаєш про те, щоб ми також додали якусь невеличку конкуренцію? Наприклад, спільні завдвння на швидкість, це буде весело та Саймон з Настею будуть працювати разом. Це не лише зблизить їх, але і дасть їм бачити одне одного з іншого боку.

- Це ідеально, -погодився Богдан. - Вони обидва люблють змагання. Якщо це все зробити ненав'язливо, вони і не зрозуміють що їх підштовхнули один до одного.

- Це майже як обман, але хороший. - Посміхнулася Каріна трохи сміючись.

- Важливо лише те, щоб вони обоє були щасливі. Інакше все це не матиме сенсу.

      Коли Богдан ат Каріна вже домовились про деталі плану, вона раптом зупинилася. Можливо краще перевірити, чи насправді кохають вони один одного, тож згадала про дещо цікаве.

- А ти не думаєш, що нам треба додати трохи магії? - запитала Каріна, поглядуючи на Богдана.

- Що ти маєш на увазі? - відповів він, піднявши брови.

- Ну, магії, щоб створити ту атосферу. Пам'ятаєш, як Дарина  завжди користувалась картами таро? Може, це допоможе додати щось більше... якесь зачаровування, щоб їм було легше розкритися, - сказала Каріна, замислено дивлячись в вікно.

      Він легко посміхається, згадуючи, як Дарина з її картами завжди привертала до себе увагу. Її погляди на все це були своєридними, з певним шармом і таємничістю. Може, саме цього зараз і бракує.

- Ідея хороша, -  відпов Богдан. - І ти хочеш, щоб Дарина зробила цей як його там... Розклад, для них?

Каріна лише мовчки кивнула.

- Так. А може, саме цього і не вистачає. Дарина з її інтуїцією та здатністю бачити більше, ніж просто очевидне.... Можливо, вона допоможе їм відкрити очі на те, чого вони не хочуть бачити самі. - Богдан подумав і погодився, хоча він не дуже вірив та фанатів від цих "чарівних" речей. Однак, якщо це могло допомогти, чому б не спробувати?

      Каріна витягнула телефон з кішені та набрала номер Дарини. Через кілька секунд пролунала відповідь.

- Привіт це я. Ти не зайнята? нам потрібна твоя допомога, - сказала Каріна, ледь стримуючи своє хвилювання.

- Що трапилось? - почулась в телефоны Дарина, завжди спокійний і дещо загадковий.

- Це стосується Насті та Саймона. Нам би дуже допомогла твоя інтуїція, і, може, навіть карти таро. Ти не могла б прийти?

В телефоні була коротка пауза.

- Добре, - відповіла Дарина після паузи. - Я за кілька хвилин буду.

Каріна поклада телефон і подивлась на Богдана.

- Ось, зараз чекаємо її. Я впевнена, що Дарина здатна побачити більше, ніж ми. Можливо, вона допоможе їм побачити що у них є почуття!

     Богдан кивнув, він знав що десь в крапіві лежать потрібні та загадкові речі, ніхто не знав хто їх приніс, але всеж таки упоравшись з кропивою від дістав старовинні підсвічники та поклав на стіл, хоч там не було самих свічок, але це вже не погано додавало атмосфери. Природа теж робила свою атмосферу, тихо шелестіло листя, співали пташки та вітер також іноді тихо нагадував про його присутність.

- Сподіваюсь що вони зможуть побачити себе в новому світлі. - сказав богдан дивлячись на стіл з підсвічниками.

      Через деяких хвилин очікування нарешті прийшла Дарина, вона була спокійна, як завжди, її погляд пронизував назкрізь. В руках вона тримала колоду карт таро, і зрозу стало зрозуміло, що це не просто ритуал - це її особливий спосіб бачити світ.

- Готові? - спитала вона, клавший колоду на стіл і знову дивлячись на Богдана та Каріну. 

     Каріна з усмішкою кивнула. Дарина почала роботу, витягнувши першу карту, вона дивилася на неї та намагалась якось протактувати її. Після на леці зявилась легка усмішка.

- "Коханці". - Мовила вона майже пошепки.

      Богдан та Каріна перегланулися, сказати що вони здивувалися такої очевидності, - нічого не сказати.

- Ну, все ясно, - з усмішкою сказав він - якщо вірити вашим "чарівним" картам, то вона не залишає місця для сумніву.

Каріна кивнула, але не перестала вдивлятися у розклад.

- Не все так просто. Це карта вибору, вона про глибокий зв'язок, але також про страхи, які стоять між двома людьми. Їм доведеться пройти через сумніви. Але якщо відчуття справжнє, воно витримає. - Вона перевертає наступну карту - "зірка". - Надія. Вони обоє тягнуться одне до одного, навіть якщо цього самі не визнають. І в майбутньому - якщо не злякаються - їх чекає світло.