Перша зустріч

-Вставай, Настя, запізнишся — кричала мама з кухні. Складаючи мені ланч бокс. Вставати Насті не дуже хотілося, знаючи, що перший урок нудна географія. Настя відчула мамині руки на спині з словами "Прокидайся". Нарешті, я піднялася з ліжка і попрямувала до ванної, де мене чекав не приємний сюрприз.

- Ну, ніііі! - вигукнула з ванної кімнати Настя. "Ну як?", "Коли він зміг закінчитися?" - а саме так вона казала про свій улюблений крем. Без настрою я пішла в кімнату одягатися до школи. Глянувши на годинник я зрозуміла, що прогавила свій автобус і прийдеться йти пішки. От невдача я вже запізнилася на 5 хвилин. Прийшовши на урок, я слухала лекцію про запізнення.

-Чорт, Дашка, я поки дійшла до школи мене обхлюпав один придурок, я вся мокра.

-Хах, мені здається, це наш новенький - сказала Дашка з посмішки.

-Хто?! Чому я його не бачила? - не встигла я сказати, як пролунав дзвінок.

-Діти, доброго ранку, дістаємо подвійні листочки - сказала наша вчителька з української мови.

"Яка ще самостійна?"-пролунало запитання в моїй голові. Було зрозуміло, що я не готувалася. Здавши листки з вірою, що буде хоча б 7 балів я покинула клас.

-Нарештііі, останній урок, можна додому.

-Зачекай мене! - вигукнула Дашка.

-То що за новенький?

-Владік, мій знайомий ми колись навчалися разом.

-А це той, що постійно казав "Який я красунчик".

- Хах, так саме він!

-Добре, Дашунька. Бувай.

 Прийшовши додому я вирішила зробити домашку і відпочивати.

-О, ні знову ранок, я цілу ніч шукала соцмережі новенького, проте, було марно.

 Сьогодні здавалося все добре, встигла на автобус, ніхто не обхлюпав, вийшла зачіска. Нарешті я в школі! Я сіла на своє місце. Коли я діставала зошити з своєї сумки я помітила, що коло мене хтось сів. Піднявши голову я побачила хлопця на вигляд високий, брюнет, коротко підстрижений і з неймовірно світло-блакитними очима у його руках була шоколадка, моя улюблена з полуницею.

-Здається Настя? Вибач, будь ласка, я той самий, придурок, який тебе обхлюпав.

Я почервоніла і ледве видавила з себе: Так, я а що?

-Тримай це тобі, я думаю ти будеш не проти, якщо я посиджу коло тебе. - сказав він з посмішкою на обличчі.

-Сідай.

Закінчився урок, а моєї подруги все не було у класі.

-Привіт, подруго! - сказала Дашка з неймовірним виглядом.

-Де ти лазила?- нервово сказала я.

-Та я просто ще вранці на сімейну фотосесію їздила, тому трохи запізнилася, доречі, вчора я тобі казала, що запізнюся але ти тоді мріяла про Владіка.

- Та не мріяла я, так просто задумалася хто він такий, доречі, ця шоколадка від нього)

-Ого та невже. Вибачення?

- Так, так.

Пролунав дзвінок і ми пішли до класу, де двері відчинив нам Влад. Цього стало достатньо щоб Дашка мене підколювала. Не знаю, чому але коли я дивилася на нього відразу посміхалася. Таке відчуття, що в такі моменти я себе не контролюю.

-Тема сьогоднішнього уроку корисні звички. Тема доволі цікава і має безліч інформації, тому я вирішила, що ми зробимо парний проект. Шукайте собі пару і можете розпочинати шукати інформацію. Успіхів! -сказала наша вчителька з біології.

Новенький штовхнув мене та запитав чи складу я йому пару. Я глянула на Дашку та помітила, що вона тільки за, те щоб я була з ним. Тому я погодилася. Пролунав дзвінок на перерву.

- Ну, що там в кого будете робити проект? В тебе? Чи можливо в нього?- сказала Дашка з очікуванням на відповідь.

- Я не знаю, ми ще нічого не обговорювали.

- Так собі справи. Добре, Настюшка я додому. Бувай.

- Бувай.

Я прийшла додому в гуморі. Розклала свої речі, одягнула піжаму та сіла за домашнє завдання. Я розпочала робити алгебру, проте, помітила повідомлення..