Розділ 20

Камілла

Його губи пестять кожен міліметр моєї шкіри, як він і обіцяв. Його руки стискають мої груди, поки подушечки великих пальців ласкаво потирають затверділі вершини. Його губи повільно опускаються вниз по моєму животу, поки його пальці творять зі мною щось неймовірне. Мені здається, що моє тіло ось-ось вибухне від надлишку почуттів, коли його губи нарешті торкаються найінтимнішого місця. Затримую дихання, коли він грається з пірсингом, а потім різко втягує його, чим викликає тремтіння в колінках. Боже, я не знаю, як довго зможу протриматися, але це немов тортури. Я відчуваю, що вже близько, але він усе ще продовжує утримувати мене на межі, пестячи пальцями і язиком. Коли він починає сильніше натискати на мою точку G, я вже ледь стримую крики. 

- Ден, будь ласка! Я вже так близько...

- Зараз, маленька... - Я чую, як він розриває фольгу, а потім болісно повільно входить у мене, заповнюючи дюйм за дюймом. Я важко дихаю, намагаюся пристосуватися до його розміру, оскільки він до біса великий, і в мене вже дуже давно не було сексу. - Ти як?

- Дай мені хвилинку...

У його нефритових очах відбивається подив, але він розуміюче посміхається. Ден залишає поцілунки на моєму підборідді, опускається на шию, і я розумію, що таким чином він намагається мені допомогти. Біль зникає, і поступається місцем насолоді. Коли він починає рухатися, я судомно хапаю ротом повітря, бо розумію, що оргазм ось-ось накриє мене з головою. Я з силою стискаю його плечі, закликаючи рухатися швидше.

- Ще... Швидше! - Я ледь упізнаю свій голос, поки він продовжує рухатися всередині мене. З кожним його рухом я відчуваю, що він ось-ось штовхне мене за межу. 

- Як відчуття? 

- Добре, - я хапаюся за його плечі, вбираючи в себе кожен приголомшливий рух. Він набирає свій ритм, безперестанку штовхаючись у мене, кожен рух контрольований і прорахований.

- Просто добре?

- Приголомшливо! - кричу, відчуваючи сильне тертя об мій клітор, це зводить мене з розуму. 

- Більше схоже на це, - тихо бурмоче він собі під ніс, знову повторюючи рух, який секунду тому зірвав мені дах.

- Чорт! Ден!

- Ще?

- Так! Боже... Так! - Я притискаюся до нього, коли він входить у мене різким рухом ще глибше, підштовхуючи мене ще ближче до оргазму. Я балансую на краю, відчуваю, що ось-ось зірвуся і впаду в безодню зірок, що вибухають. Заплющую очі, коли оргазм накочує, а тіло стає неслухняним у спробі впоратися з тиском, що пронизує самий центр лона. 

- Ти як?

- У порядку. Уф, я б навіть сказала... Дуже добре... - пирхнула я у відповідь, чим викликала в нього посмішку.

- Я тебе так виснажив, га? - Він перекочується, і лягає поруч зі мною, не забувши при цьому оповити руками мою талію.

- Ні! Так. Не знаю. Я... Зі мною такого ще ніколи не було. Я не думала, що можу так.

- Що?

- Так швидко... Зазвичай для цього мені потрібно було занадто багато часу, щоб... ну, ти розумієш.

- Клянуся, що робитиму кожен твій оргазм незабутнім, - усміхнувся він, а потім чмокнув мене в губи.

- Боже, містере, де ваша скромність?

- Забуваю про неї, коли я з тобою. 

- Правда?

- Звісно. А ти що думала, що я білий і пухнастий?

- Ну, не знаю...

- Ти хочеш, щоб я довів тобі це?

- Не потрібно нічого мені доводити! Я тобі вірю... - прошепотіла я йому в губи, а потім поклала руку на його груди. - Ти ж нікуди не підеш, так?

- Якщо тільки ти мене попросиш.

- Ні.

- Ні?

- Ні. Я нікуди тебе не відпущу, Соколов. Тобі доведеться неабияк попітніти, щоб позбутися мене. Тому що я вже точно не збираюся тебе відпускати. Не після того, що ти мені сказав. 

- Я сказав тобі правду, Камі. Я кохаю тебе. Кохаю більше за життя.

- І я.

- Що? - запитує він із посмішкою на губах, яку я так полюбила, варто було мені поглянути на нього тоді, в день нашого знайомства. 

- І я тебе кохаю.

- Справді?

- Так.

- Чесно-чесно?

- Чорт, звісно, так!

- Впевнена?

- Я тебе зараз вдарю, їй богу! Сказала ж, що так! - Я спробувала щипнути його, але це було надто важко зробити, оскільки він встиг перехопити мої руки. Якийсь час ми лежали в тиші, насолоджуючись обіймами одне одного. 

- Камі?

- Так.

- Пробач мені.

- За що?

- За те, що заподіяв тобі біль.

- Дурненький, я давно тебе пробачила! Я просто довго розбиралася в собі й обмірковувала те, що між нами сталося. Усе це... Я просто була так до біса невпевнена в собі, особливо після того, як мені розбили серце вперше. Я все думала, що ж робила не так. А ти... Ти зовсім інший. Ти показав, що потрібно рухатися далі, і завдяки тобі, я так і вчинила. Я вирішила рухатися далі, відпустивши своє минуле. Знаєш, поняття не маю, щоб я робила, якби не зустріла тебе.

- І я... Я був так розбитий, після того як порвав із колишньою. Частково мені навіть здавалося, що я кохав її, та й вона начебто теж кохала мене. Але потім я знову помилився. Вона знала, хто я такий, і їй потрібні були від мене лише гроші й дорогі подарунки. Чого вже казати про те, що я спіймав її на зраді зі своїм викладачем.

- Давай не будемо про минуле. Є тільки ти і я...

- Ми є одне в одного, - додав він, широко посміхаючись, і притиснув мене до себе.

- Містере, що це ви вже задумали? Щось не подобається мені цей пустотливий блиск у ваших оченятах!

- Усього лише хочу погратися зі своєю дівчиною.

- Дівчиною, га?

- Так.

- Погратися?

- М-м...

- Так давай пограємо!