Розділ 17

Ден

Чорт забирай, який же я бовдур!

Щойно я знову дозволив собі зануритися в нові стосунки з головою, як усе пішло коту під хвіст. Боже, я реально облажався, коли вирішив організувати цю затію з масажем... Я й повірити не міг, коли зрозумів, що вона здогадалася. Мабуть, вона дуже чітко пам'ятала той день...

Я проклинав себе за те, яким ідіотом я був. Неважливо, коли б я хотів знову повторити це з її приголомшливим тілом - сьогодні, чи, можливо пізніше, - я втратив її. Я заподіяв їй біль, тим самим приховавши від неї шматочок правди...

Хоча, це ніщо, порівняно з тим, що я приховую від неї. Я так і не наважився розповісти їй правду, коли вона почала розпитувати мене про квіти, і про те, де я брав так багато грошей. Я знав, що рано чи пізно ми дійдемо до цього моменту, і я втрачу її.

І ось, цей момент настав. Я виявився тим, хто розбив їй серце. Чорт, я нічим не кращий за її колишнього, з яким вона зустрічалася близько двох років. Я вдягнув піжамні штани і пішов до неї. Стукаючи у двері, я сподівався, що вона відчинить, але вона так і не зробила цього. 

- Камі, прошу, поговори зі мною... - благав я, вкотре стукаючи у двері її кімнати, але відповіддю мені була тиша. - Камі, просто... Просто вислухай мене. Я не знав, розумієш? Я не знав, що це була ти... Я не знав твого прізвища, не знав, що це була ти. Не знав, поки не побачив татуювання, коли ти... Але я до останнього сумнівався. Сумнівався, що це могла бути ти... Адже ти... Ти зовсім не така, як дівчата, які ходять туди і... Чорт! Я так облажався, Камі... Я знаю, що вчинив з тобою як мудак. Але я ніколи не використовував тебе, Камі. Чесне слово, мої почуття справжні, я ніколи не брехав про це і зараз не буду. Будь ласка, Камі... Просто пробач мені... Я зрозумію, якщо ти не зможеш. Я навіть з'їду, якщо захочеш. Просто... Просто скажи хоч щось, крихітко... - благав я востаннє, не втрачаючи надії, що зараз вона відчинить двері і скаже що завгодно.

Я був би радий почути її голос, навіть якби вона кричала на мене і послала під три чорти. Я був би радий хоч якійсь її реакції. Але вона так і не відповіла... Зітхнувши, я розвернувся і пішов назад у свою кімнату. Переодягнувшись у джинси і чисту сорочку, я швидко зібрав всі свої речі і захопив із собою гітару. Я знав, що так буде краще. Я не хотів завдавати їй ще більше болю своєю присутністю.

Ще раз окинувши кімнату поглядом, я вийшов у коридор і попрямував у бік передпокою, де висіла моя шкіряна куртка. Щойно вдягнув її і перевзувся в кросівки, я витягнув із кишені куртки ключі й поклав їх на комод. Опинившись на сходовому майданчику, я насилу зачинив за собою двері, відчайдушно борючись із самим із собою, щоб не повернутися назад і знести двері в її кімнату під три чорти.

Кожен крок по сходах давався мені з такими труднощами, але я змушував себе йти далі, поки не опинився на вулиці. Поглянувши на свій мотоцикл, я зітхнув, розуміючи, що забув шолом у її квартирі. Але вже не міг повернутися назад. Я просто зобов'язаний дати їй час, дати можливість все переосмислити. Я просто чекатиму, коли вона зробить наступний крок... Діставши телефон із кишені, я набрав номер нашої спільної подруги, Віки.

- Алло?

- Привіт. Ти випадково не могла б прихистити мене до себе на кілька днів?

- Так, звісно. А що трапилося?

- Ми з Камі трохи... посварилися, і...

- Гаразд, приїжджай уже, красунчику. Адресу, сподіваюся, пам'ятаєш?

- Звісно.

- Тоді чекаю, - сказавши це, дівчина кинула слухавку. Я вирішив залишити мотоцикл тут, і приїхати за ним трохи пізніше. Зловивши таксі, я закинув речі в багажник і сів у машину. Чесно кажучи, поки їхав до Віки, обмірковував, як розповім їй про те, що трапилося. Звичайно ж, спочатку Віка може розлютитися і стати на бік Камілли.

Але вона знає мене як облупленого. Вона знає, хто я насправді такий, і знає, як мені важко було останнім часом. І тому коли я переступаю поріг її квартири і розповідаю їй усе, вона уважно мене слухає. Як не дивно, дівчина не впадає в істерику, не починає матюкатися і сипати прокльонами в мій бік. Закінчуючи свою розповідь, я вичікувально дивлюся на дівчину, гадаючи, що ж вона зараз скаже. 

- Ну, що я можу сказати...

- Говори вже прямо, як є.

- Оце ти попав, друже! Зрозумій, Камі й так мало кого підпускає до себе, а якщо й підпускає, то любить усім серцем. Цілком логічно, що вона образилася на тебе за те, що ти приховав від неї правду, але... Давай на чистоту. Ти ж не розповів їй про себе, чи не так?

- Ні, я чекав слушного моменту.

- Тим паче. Якби ти вивалив на неї все це лайно твоєї сім'ї, то було б набагато гірше. Я постараюся з нею поговорити, оскільки впевнена, що вона стовідсотково кинеться до мене за порадою. Вона завжди так робить. Але зараз тобі краще триматися від неї подалі. Повір мені, немає нічого гіршого, ніж дівчина з розбитим серцем. А знаючи характер Камі, можу сказати, що ситуація може бути ще гіршою, враховуючи той факт, що ти вже другий, хто розбив їй серце. 

- Що мені робити, Віко? Чорт, я знаю, що налажав по-крупному, але я хочу все виправити.

- Просто дай їй час, Ден. Час лікує все, повір моєму гіркому досвіду. Їй просто потрібно привести свої думки до ладу. А потім спробуй поговорити з нею. Тільки розкажи їй правду. Всю правду, Ден.

- Але...

- Що?

- Що, як стане ще гірше?

- Навряд чи. Просто розкажи їй, а далі видно буде.

- Думаєш?

- Звісно.

- Дякую, не знаю, щоб без тебе робив.

- Та годі, ти ж знаєш, що завжди можеш покластися на мене. Я рада дати тобі будь-яку пораду, і вислухати в будь-який час дня і доби. Ось побачиш, усе налагодиться, і ви знову будете разом.

- Мені б твою впевненість...