Розділ 13

Ден

Коли минуло хвилин п'ятнадцять після того, як Камі пішла, я почав хвилюватися. Вставши з-за столу, я попрямував у коридор. Зупинившись біля ванної, я трохи притулився до дверей і прислухався. Коли я почув тихі схлипи, то тихенько постукав у двері. 

- Камі? - покликав я дівчину на ім'я, але вона не відповіла. Легенько відчинивши двері, я заглянув усередину. Каміла сиділа на підлозі, спершись на ванну. Присівши поруч із нею, я обережно доторкнувся до її плеча, і вона одразу ж підняла голову, щоб подивитися на мене. 

- Ден? Що... Я не почула, як ти увійшов.

- Вибач. Я просто почав переживати, коли ти не повернулася. Гадаю, справа була не в смітинці, що потрапила тобі в око. Я сказав щось, що засмутило тебе, адже так?

- Ні, не зовсім. Наша розмова... Вона... Навіяла деякі спогади про минуле. Ти ні в чому не винен.
 
- Що тебе засмутило, якщо не секрет?

- Музика... Колись я дуже була одержима музикою. Моя мама відвела мене в музичну школу, коли мені було сім. Мені так сподобалося: я читала з листа, називала ноти, які чула, і співала. Мені так хотілося цим займатися, що я практично вмовила маму залишити мене там. Але мій батько не хотів, щоб я займалася музикою. Він хотів, щоб я займалася плаванням або яким-небудь іншим видом спорту. Він вважав, що заняття музикою - це марна трата часу. Усі роки, що я витратила на музичну школу та училище, він вважав марними. Він говорив, що я витрачаю свій талант даремно, що мені не місце у світі музики. Він... Я так хотіла догодити йому, що намагалася поєднувати плавання з музикою. І одного чудового дня я... Я підвела його.  Я випадково зламала ногу і після цього вже не могла займатися плаванням так, як раніше. Після цього він...

- Що? Що він зробив, Камі?

- Він відвернувся від мене. Сказав, що я не гідна бути його дочкою.

- Він справжнісінький придурок, якщо так вважає. Ти не повинна сумніватися в собі, Камі. Я бачу, як ти викладаєшся на повну, коли співаєш на репетиціях. Я бачу, як ти ловиш кайф, насолоджуючись кожним звуком, кожною хвилиною. Ти народжена для того, щоб дарувати музику людям. І не слухай нікого, хто спробує переконати тебе у протилежному, - почувши мої останні слова, вона трохи посміхнулася.

- Це справді так помітно?

- Я просто кажу очевидне. 

- Знаєш, тепер після твоїх слів мені набагато легше. Ти точно не психолог?

- Ні, маленька. Я просто досить спостережливий і добре читаю людей.

- То я для тебе відкрита книга?

- Часом, ти для мене загадка, яку я все ніяк не можу розгадати. 

- Справді? То я загадкова?

- Звичайно. Ти найзагадковіша дівчина з усіх, кого я зустрічав. 

- Це ж добре? - Я нахилився, і залишив легкий поцілунок на її губах. 

- Так, моя мила Камі. Це дуже добре...

Камілла

Як не дивно, після розмови з Деном мені стало набагато легше. Здавалося б, тягар, який я несла в собі роками, миттєво ослаб. Мало хто знав про те, чому музика дійсно була важлива для мене. Як і те, що мій батько зневажав мене через те, що я віддала перевагу музиці замість плавання. Але після того, як я відкрилася Дену, виникло відчуття, немов гора впала з плечей.

Зараз я лежала в обіймах хлопця, який з кожним днем починав мені подобатися все більше і більше. У нього були такі ж самі захоплення, як і в мене - музика, серіали і він також любив читати, як і я. Просто зараз ми переглядали 6 сезон серіалу "Гра престолів". Виявилося, що був затятим фанатом цього серіалу. І, чесно кажучи, після цього моя симпатія до нього значно зросла.

Намагаючись влягтися зручніше, я випадково зачепила Дена ногою і почала сповзати з дивана. Перш, ніж я встигла поцілувати паркет, сильні руки Дена стиснули мої стегна і потягнули назад на себе. Притиснувшись до нього всім тілом, я тут же відчула щось тверде, що практично впиралося мені в дупу.

- І куди це ти зібралася? - хрипким голосом перепитав мене хлопець, обпалюючи гарячим диханням моє вушко.

- Нікуди. Просто повернулася трохи не так.

- Правда? На якусь мить мені здалося, що ти мене дражниш, соваючись на дивані то туди, то сюди.

- Що ти, у мене і в думках такого навіть не було, - сказала я, невинно плескаючи віями, хоча його реакція на мене доводила протилежне. 

- Точно?

- Ну... Можливо, - боязко посміхнулася я, дивлячись на нього через плече. Потемнілі від пристрасті очі явно доводили, що зараз станеться щось феєричне. 

- Адже я теж можу дражнитися, Камі.

- І як же, дозволь поцікавитися?

- Я можу зробити ось так, - не встигла я й схаменутися, як раптом його права рука накрила мої груди. Його пальці миттєво відсунули вбік край моєї майки, і торкнулися затверділих вершин. З моїх губ зірвався тихий стогін, коли він почав перекочувати їх між пальцями. - А ще можу зробити ось так, - інша рука з силою стиснула мій сідниці, змушуючи вигнутися назад, - і ось так, - коли його губи почали пестити мою шию. Поцілунки, дотики, рухи його стегон ззаду - усе це було занадто. Ми ще не заходили настільки далеко. Раптово я відчула, як низ живота стягнуло приємною знемогою. 

- Ден...

- Що? Не подобається? - запитав він, коли його рука проникла під шортики, повільно пробираючись до своєї мети. 

- Будь ласка...

- Будь ласка "що"? - Його рука владно накрила мій горбок, вириваючи з моїх губ черговий стогін. Його великий палець нестерпно повільно пестив мій клітор, доки я не відчула знайоме напруження. Я була готова ось-ось вибухнути, чого вже давно не траплялося зі мною. Так уже вийшло, що останнім часом ми з Бруснікіним усе рідше й рідше займалися сексом, що я вже почала забувати, що таке оргазм. І ось варто було Дену зробити кілька рухів, як раптом адреналін помчав по крові, а перед очима замайоріли зірочки. Коли я прийшла до тями, то зустрілася поглядом з очима кольору глазурі. Він уважно стежив за мною. 

- Я хотіла сказати... Не зупиняйся.

- Боюся, що все ж таки доведеться. Не хочу на тебе тиснути. Ти як?

- Мені було дуже добре, дякую. Я вже давно так не... почувалася. І ще...

- Що?

- Я дійшла висновку.

- Якого саме?

- Що треба частіше тебе дражнити...