Розділ 11

Камілла

Він хоче від мене чогось більшого? О боги, мушу визнати, мені потрібно щось більше, ніж просто поцілунок від цього хлопця. У цей самий момент я усвідомлюю, як далеко зайшла, і трохи відстороняюся від Дена. Помітивши мою розгубленість, він насупився. 

- Камі? - кличе він мене, але я так занурена у свої думки, що ніяк не можу придумати відповідь на його запитання. Він хоче чогось більшого, але чи зможу я це йому дати, якщо сама розбита і зламана? 

- Я б дуже цього хотіла, Ден, правда... 

- Але? 

- Я поки не готова до чогось більшого, ніж це, - насилу вимовляю я слова, намагаючись не дивитися йому в очі. Ден ніжно обхоплює пальцями моє підборіддя, змушуючи подивитися на нього. 

- Я розумію. Правда, я все розумію, Камі. Я не хочу нікуди квапити тебе і дам тобі стільки часу, скільки тобі потрібно. Ти мені дуже подобаєшся, Камілло. Прошу, дай мені спробувати... - Він замовкає, коли я піднімаю на нього погляд, а потім він дивиться на мене так, немов бачить мене наскрізь. - Дай мені спробувати зцілити твоє розбите серце, Камілло. Прошу, дай мені шанс... - Я дивлюся на хлопця, намагаючись не думати, що це може бути чергова галюцинація через випиту мною велику кількість алкоголю. Але ні, він сидить тут, просто переді мною, тримаючи в руках моє обличчя. Пильно дивиться на мене, чекаючи відповіді на його слова. Я подумки зважую його слова, все ще сумніваючись у тому, що це відбувається не уві сні, а наяву. Потім я ніжно торкаюся його щоки, і несміливо посміхаюся йому. 

- Моє серце розбите, але ти можеш спробувати, Ден.

- Обіцяю, що ти не пошкодуєш про це, Камі... - каже він, а потім ніжно цілує мене в куточок рота, від чого в мене в животі від щастя пурхає зграя метеликів. Цей жест такий милий, що я навіть не помітила, як по моїй щоці покотилася сльоза, поки хлопець не витер її подушечкою великого пальця. Якийсь час ми просто сидимо в тиші, доки я не відчуваю, як повільно провалююся в сон.

***
Прокидаюся я від того, що мені дуже жарко. Таке відчуття, що я сплю під купою пухових покривал. Розплющивши очі, я намагаюся зрозуміти, де я. Озираючись на всі боки, розумію, що я знову в кімнаті Дена. А потім до мене доходить, що мені насправді так спекотно, скільки не від ковдри, під якою я лежу, а від жару його тіла. Обережно зазирнувши під ковдру, я зітхаю з полегшення, коли помічаю на собі вчорашній одяг, а на ньому всього лише піжамні штани. Схоже, що минулої ночі я заснула, а Ден потім відніс мене до себе. Ще й вчинив як справжнісінький джентльмен, залишивши мене в моєму одязі. 

- Доброго ранку, Камі, - почула я трохи захриплий голос Дена, а потім перевела погляд на хлопця. В очах плескалися веселощі, а на губах знайома мені усмішка, від якої щоразу моє серце завмирало.
 
- Доброго ранку. Давно ти не спиш? - запитую я його, гадаючи, чи помітив він, як я витріщалася на нього. 

- Хм, дай подумати. Напевно, хвилин п'ятнадцять так точно, - каже він у відповідь, і я бачу, як сіпаються куточки його губ, наче він ось-ось розсміється. От чорт, схоже, він усе-таки помітив. 

- Зрозуміло. А я... 

- Ти заснула, Камі. Ну, а оскільки ти сиділа в мене на колінах, то я взяв тебе на руки й відніс у свою кімнату. Ти ніби як була не проти. 

- Я була у відключці! - пирхаю у відповідь і наступної миті він сміється. О так, класно, саме те, чого я прагнула. Помітивши мій погляд, він одразу заткнувся. 

- Вибач.

- Ден? 

- Що, Камі? 

- З приводу вчорашнього...

Хм, як би запитати в нього так, щоб не виглядати при цьому нерозумно? Раптом усе, що вчора було, всього лише галюцинація або сон? Адже я випила не так вже й багато. Але судячи з моторошного головного болю, я вчора все-таки трохи перебрала. 

- Що? 

- Те, що ти сказав... що ти хочеш спробувати... 

- Все до єдиного слова - правда, Камі. Я справді хочу спробувати. І якщо ти до цього не готова, то... 

- Я готова, - перебиваю я його, не давши йому закінчити фразу. Трохи підвівшись, я наближаю своє обличчя до його, і мій погляд опускається на його губи. Рішуче налаштувавшись відпустити своє минуле і зробити крок у майбутнє, я наближаю свої губи до його губ. Цього достатньо, оскільки наступної миті губи Дена обрушилися на мої у вимогливому поцілунку. Його руки опускаються на мої стегна, і потім ми міняємося місцями. Тепер я лежу на спині, а Ден нависає наді мною, дивлячись мені в очі, немов не вірить у те, що відбувається. 

- Камі, ти будеш моєю дівчиною? 

- Ну, судячи з того, що я вже цілувалася з тобою, а тепер і зовсім лежу в твоєму ліжку, то тут навіть нема про що думати, еге ж?