Усе. Це фінал. Я більше тобі не напишу. Більше не буду виражати тут свої емоції. Більше не буду сумувати за тобою. Я покидаю думати про тебе і покидаю цю любов. Усе це - дурня. Я вже більше не повірю у серйозність цієї справи. Хай там як, але я це запишу у блокнот і закрию його. Назавжди. І тоді у мене почнеться нове життя. Я розумію, що це усе не взаємно. Що цього просто не існує. Я збудувала собі просту стіну і живу з нею. Думаю про це. Мрію. Пусті мрії. Дурненьке серце. Воно ще, видно, не зазнало серйозної любові. Ще не прийшла та людина, яка б змінила моє життя і мене не лише для себе, а й для усіх, у кращу сторону. Мушу відпустити тебе і цього разу назавжди. Живи спокійно, мій любий. Тепер я тебе відпускаю. Біжи за течією, мій любий човнику, а я забуваю тебе назавжди. Кладу крапку.
З повагою до тебе,
Твоя Зоряна
#2508 в Молодіжна проза
#10175 в Любовні романи
#2462 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 18.08.2020