До Тебе....
До Тебе.... 17....
Чому? Чому ти поїхав зразу? Чому не оглянувся? Чому не повернувся? Я ж чекала, щоб ти одумався і повернувся. Повернувся, щоб сказати, що чекаєш на мене. Що підвезеш до дому. Що хочеш поговорити. Я була б рада про що небудь, лише поговорити. Хай навіть б це не було про мою любов, але ми б говорили. І я б вслухалась у твій голос. Насолоджувалась його сололкістю.
Та у мене в думках линули ніби дзеркальні твої слова: Вибач. Вибач. Я дуже спішив. Я знав, що якщо повернусь і побачу тебе, твої очі, твоє обличчя, твою постать,то не зможу себе контролювати. Я вже не зможу повернутись додому, бо захочу залишитись з тобою. Захочу поговорити і почути твій дзвінкий голос. Думаю, ти мене пробачиш. Я не міг повернутись, якби дуже й хотів. Я не можу тебе класти перед вибором. Ти маєш бути тим, ким хочеш, а не тим, ким хочу я.
#2508 в Молодіжна проза
#10175 в Любовні романи
#2462 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 18.08.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
