До Тебе....
До Тебе... 16...
І ось мине іще одна весна,
А я не зчуюсь, як підросла.
І ти підріс разом зі мною,
І ось ми вже разом, як голубів двоє.
P.S. Я весь час уявляю себе у твоїх обіймах. Уявляю те, як ти мене пестиш своїми поцілунками. Голубиш мою душу до себе своїм ж голосом. Твої уявні обійми зігрівають мене тоді, коли мені холодно. Щастя мене так і огортає. Та тільки я згадаю про те, що нам потрібно пережити, то всесвіт ніби завмирає. Світ мені стає важкий у сприйнятті. Скільки ще я маю йти до тебе? Скільки ще маю чекати? Це не зміримо, бо така наша сутність. Ми з тобою тут актори. Наша справа - зіграти правильно ролі. А далі, як карта ляже. Буде багато фільмів, у яких ми покажемось. Просто, цей серіал важко дається для нас. Одного дня мені снився сон. Там ми були разом. Ти обіймав мене і цілував. Усе було реальне. Та я читала, що сни - це те, про що ми думаємо перед сном. Значить, моя уява зіграла зі мною поганий жарт.
#2508 в Молодіжна проза
#10175 в Любовні романи
#2462 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 18.08.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
