Глава 8 . Промінь у її волоссі

Вийшовши нарешті на вулицю де світило та приємно гріло сонечко чоловік вдягнув сонячні окуляри та попрямував у напрямку місця паркування. Проходячи повз відчиненого вікна Костя почув дзвінкий жіночий сміх. Він навіть зупинився, щоб подивитись  хто  так гарно сміється. Яке ж було його здивування коли він побачив свою «дивну» пацієнтку, Ангеліну, яка обпершись на подушку сміялась над жартом молоденької дівчини.  Волосся Ангеліни було заплетене в гарну косу, проміння сонця, що потрапляли на обличчя висвітлили ластовиння.

«А вона гарна!»- подумав Костя, а потім примусив себе відійти від вікна, адже це не професійно підглядати за власними пацієнтами, навіть такими гарненькими. Тому чоловік продовжив свій шлях до місця де залишив своє авто.

Повернувшись додому Костя швидко приготував сніданок холостяка — яєчнею з беконом та каву, і прийняв душ. Втома брала своє, і чоловік одразу заснув ледь його голова доторкнулась подушки.  Наступного ранку чоловік прокинувся за годину до дзвінка будильника.    За ніч організм відновився і Костя відчувши  прилив енергії і бадьорості поспішив на вранішню пробіжку. Після пробіжки постійно дивлячись на годинник Костя не міг дочекатись часу коли потрібно було бути у клініці серед пацієнтів та колег, особливо пацієнтів, точніше пацієнток з ластовинням на обличчі і з дзвінким жіночим сміхом. По дорозі на роботу чоловік прораховував момент зустрічі. Як хлопчисько років 15-ти а не майже сорокарічний чоловік.