Опівночі в коридорах лікарні стає надзвичайно тихо, чергові лікарі та медсестри дрімають у кімнаті відпочинку, або п’ють каву чи чай у маленькій кімнатці що слугує кухнею. А для пацієнтів трапляється, що навпаки, адже контрольовані вдень больові відчуття у ночі активуються ще інтенсивніше. Досить часто приходиться звертатись навіть до препарату що знеболює. Тому Костянтин кожне своє чергування проводить нічний обхід, щоб переконатись що все у його пацієнтів гаразд і ніхто не потребує допомоги. Біля кожної палати Костя на хвилинку зупинявся і дослухався чи все тихо, так він дійшов до останньої палати, де нещодавно опритомніла дивна дівчина Ангеліна. Все було тихо, аж раптом він почув схлипи й ледь чутне бормотіння. Чоловік обережно відчинив двері палати та хотів увійти, щоб розбудити пацієнтку, аж раптом вона сама відкрила очі та прошепотіла:
- Це все сон — і відкинулась на подушку.
Щоб не злякати пацієнтку Костя не сильно гучно постукав у відкриті двері й запитав:
- У вас все гаразд? Потрібна допомога?
Ангеліна не розплющуючи очі заперечливо помахала головою, та відповіла:
- Ні, дякую, все гаразд (це вона так відмовилась від нав'язливої допомоги). Мені просто наснився поганий сон.- слабким голосом відповіла жінка
- Гаразд, тоді якщо моя допомога не потрібна, то відпочивайте. На добраніч.
Відредаговано: 11.06.2024